Поставте собі такі запитання.

Коли ви курили найпершу цигарку, чи дійсно вирішили, що будете продовжувати курити решту свого життя, всі дні, щодня, не маючи змоги припинити?

ЗВИЧАЙНО Ж, НІ!

Чи збираєтесь ви продовжувати курити решту свого життя, всі дні, щодня, навіть не маючи змоги припинити?

ЗВИЧАЙНО Ж, НІ!

Отже, коли ви припините курити? Завтра? Наступного року?

Через рік?

Чи не про це ви постійно запитуєте себе з того часу, як вперше усвідомили, що стали залежними від куріння? Чи ви дійсно сподіваєтесь, що одного ранку прокинетесь і просто не захочете курити? Припиніть одурювати самого себе. Я чекав, що це трапиться зі мною, протягом тридцяти трьох років. У випадку з наркотичною залежністю ви поступово стаєте залежним ще більше, а не менше. Думаєте, що завтра буде легше? Ви досі обманюєте себе. Якщо не зможете зробити цього сьогодні, що змушує вас думати, що завтра легше? Ви збираєтесь чекати, поки справді не підхопите одну з хвороб, що призводить до смерті? Але це трохи безглуздо.

Справжньою пасткою є переконання в тому, що зараз не дуже вдалий час, а завтра буде легше.

Ми вважаємо, що постійно перебуваємо під впливом стресу. Але це не так. Справжні потрясіння вже пережито. Коли ви виходите з дому, то не відчуваєте страху, що на вас нападуть дикі тварини. Більшість із нас не має хвилюватися, де взяти їжу наступного разу або знайти дах над головою цієї ночі. Але подумайте про життя дикої тварини. Щоразу, вилазячи зі своєї нірки, заєць ризикує так само, як і солдат в зоні бойових дій. Однак тварині вдається iз цим впоратися. У неї адреналін та інші гормони, але у нас вони теж є. Річ у тім, що найбільш стресові періоди в житті будь-якої істоти – це раннє дитинство та юність. Три мільярди років природного добору підготували нас до того, щоб впоратися з потрясіннями. Мені було п’ять років, коли почалася війна. Наш будинок розбомбили, і я був розлучений з батьками на два роки. Мене оселили з людьми, які погано до мене ставились. Це був неприємний період життя, але я зміг його подолати. Не думаю, що він залишив у душі вічні рубці; скоріше, зробив мене сильнішим. Коли я озираюся на своє життя, у ньому є тільки одне, з чим не вдалося впоратись, – рабська залежність від бiсового тютюну.

Кілька років тому я вважав, що у мене були всі проблеми світу, і перебував на межі самогубства – не в тому сенсі, що збирався зістрибнути з даху, а просто знав, що куріння невдовзі вб’є мене. Я був упевнений, що жити далi без опори, тобто цигарки, просто не варто. Тоді ще розумів, що, коли людина перебуває в стані фізичної та розумової пригніченості, все навколо дратує та засмучує. Тепер знову почуваюся, наче маленький хлопчик. Єдине, що змінилося, – я вибрався з лабетів куріння.

Знаю, що вираз «Якщо ви не маєте здоров’я, ви не маєте нічого» – кліше, але воно абсолютно справедливе. Раніше я вважав фанатів фітнесу занудами. Стверджував, що в житті існують цікавіші речі, ніж бути здоровим та бадьорим, наприклад пиття та тютюн. Це нісенітниця. Коли ви фізично та розумово сильні, то можете насолоджуватися підйомами та впоратися з падіннями. Ми плутаємо відповідальність і стрес. Відповідальність починає супроводжуватися стресом тільки тоді, коли ви не відчуваєте в собі достатньо сил, щоб її нести. Річарди Бартони нашого світу сильні і фізично, і розумово. Їх руйнують не життєві стреси, не робота й не вік, а так звані опори, до яких звертаються по допомогу, і які – лише ілюзії. Сумно визнавати, що і у випадку Річарда Бартона, і в мільйонах інших подібних обставин така «підтримка» вбиває.

Давайте поглянемо на ситуацію з іншої точки зору. Ви вже ухвалили рішення, що не збираєтесь залишатися у пастці довіку. Тому в якийсь момент вашого життя, байдуже, буде легко або важко, ви маєте пройти крізь процес звільнення. Куріння не є звичкою або задоволенням. Це наркотична залежність та хвороба. Ми вже встановили, що переконання в тому, що завтра буде простіше позбавитися її, не відповідає дійсності, бо з часом стає тільки складніше. Коли йдеться про хворобу, яка поступово прогресує, підхожий час зцілитися – ПРОСТО ЗАРАЗ або якомога скоріше, наскільки вам це вдасться. Задумайтесь, як чудово було б насолоджуватися життям, не затьмареним зловісними тінями страху та провини. Але якщо ви виконаєте всі мої вказівки, то навіть не треба буде чекати і п’яти днів. Погасивши останню цигарку, ви не тільки побачите, що кинути курити легко, -

Ні! Як тільки маленьке нікотинове чудовисько помре та ваше тіло припинить відчувати потяг до нікотину, залишки промивання мiзкiв зникнуть і ви виявите, що і фізично, і розумово можете набагато краще впоратися з життєвими стресами i навантаженнями та радієте кожній миті свого життя.

Існує лише одна серйозна небезпека – вплив людей, що продовжують курити. «На чужому подвiр’ї трава завжди зеленіша» – відоме прислів’я, яке можна застосувати до багатьох аспектів нашого життя, і це цілком зрозуміло. Чому у випадку з курінням, де вади величезні навіть у порівнянні з ілюзорними «перевагами», колишні курці схильні заздрити чинним курцям?

Ураховуючи інтенсивність початого ще в дитинстві промивання мiзкiв, цілком зрозуміло, чому ми потрапляємо в пастку. Але чому ми, усвідомивши, наскільки залежність від цигарок невдячна, і навіть позбувшись цієї звички, знову прямуємо в ту саму пащу? Це – вплив курців.

Зазвичай це трапляється під час суспільних подій, зокрема після прийому їжі. Курець закурює, а колишній курець зазнає нападу болю. Дивовижна аномалія, якщо взяти до уваги дані досліджень: кожен некурець у світі щасливий, що він некурець; кожен курець, що постраждав від промивання мiзкiв, перебуває під впливом омани, що цигарка подобається йому або розслаблює, але він теж хотів би ніколи не ставати залежним. Отже, чому деякі колишні курці заздрять курцям? Існує дві причини.

«Лише одна цигарка». Пам’ятайте: її не існує. Припиніть розглядати цю окрему подію та погляньте на неї з точки зору курця.

Можливо, ви заздрите йому, але той не схвалює себе: насправді він заздрить вам. Почніть спостерігати за іншими курцями, які можуть стати для вас міцною опорою, що допоможе вибратися. Придивiться, як швидко згоряє цигарка і виникає необхідність пiдкурювати наступну. Зверніть особливу увагу на те, що людина при цьому не тільки не усвідомлює, що курить, але робить це автоматично. Пам’ятайте: курець не отримує задоволення від цигарки, а просто не може радіти без неї. Ще майте на увазі, що, покинувши вашу компанію, він збирається продовжувати курити. Наступного ранку, прокинувшись із відчуттям, що всередині вигрібна яма, він все одно продовжуватиме душити себе. Другим разом, коли відчуєте біль у грудях; у черговий національний день боротьби з курінням; кожного разу, випадково помітивши попередження системи охорони здоров’я на пачці цигарок; наступного разу, коли виникне загроза раку; учергове у церкві, вагоні метро, відвідуючи лікарню, бібліотеку, стоматолога, супермаркет; щоразу, коли він опиниться в компанії некурця, змушений продовжувати тягнути довічний ланцюг сплачування шалених грошей лише за привілей фізично та розумово руйнувати себе. Курець протягом всього життя має миритися з гидотою, смердючим подихом, пожовклими зубами, рабством, постійним руйнуванням свого здоров’я та зі зловісними тінями страху і провини. Заради чого все це, якої мети він хоче досягнути? Напевно, сподівається повернутися до того стану, в якому перебував, перш ніж став залежним від куріння.

Друга причина, чому деякі колишні курці відчувають дискомфорт під час суспільних подій, полягає в тому, що курець чимось зайнятий, щось робить, тобто курить цигарку, а некурець – ні, отже, колишній курець почуває себе позбавленим чогось. Перш ніж почнете кидати, засвойте ось це: позбавленим є не некурець. Це бідолашний курець, який позбавляється