«Я скорочу куріння», або «Я обрав незручний час», або «Я почекаю, поки життя стане спокійнішим». Однак, як тільки напруга минає, потреба припиняти курити зникає, і тому курець не приймає рішення кинути до наступної стресової ситуації. Звичайно ж, час ніколи не буде найзручнішим, бо життя для більшості людей стає не менш, а більш напруженим. Ми покидаємо батьківський дім, щоб створити свою оселю, набрати боргів, народити дітей, обрати відповідальнішу посаду тощо. Звичайно ж, життя курця ніколи не може стати спокійнішим, оскільки саме цигарки викликають стрес. Мірою збільшення дози нікотину зростають і страждання курця, і його омана щодо власної залежності від цигарок.
Насправді впевненість у тому, що життя стає дедалі напруженішим, – ілюзія, і саме куріння або аналогічна підтримка створюють її. Після перших невдач людина, як правило, починає сподіватися, що одного дня прокинеться і більше не захоче курити. Ця надія підігрівається історіями про інших колишніх курців. (Наприклад:
«У мене був грип, і після нього я просто не захотів більше курити».) Не обманюйтеся. Я дослідив всі подібні чутки, і вони не такі прості, якими здаються. Звичайно, курець готував себе до того, щоб кинути курити, і просто використав грип як трамплін. Понад тридцять років я прожив із надією, що одного ранку прокинусь і ніколи більше не захочу курити. Коли у мене був біль у грудях, то з нетерпінням чекав, поки він пройде, бо заважав мені курити.
Частіше за все люди, які запросто кинули курити, пережили шок. Можливо, їхній близький родич помер від хвороби, викликаної курінням, або вони самі пережили сильний переляк. Звичайно, їм зараз легко казати: «Одного дня я просто вирішив кинути курити. Ось який я молодець!» Досить одурювати самих себе! Нічого не трапиться, поки ви не докладете до цього зусиль.
Давайте обміркуємо, чому припинити курити за допомогою методу сили волі настільки важко. Більшу частину життя ми живемо за принципом «Я кину завтра», таким чином встромляючи голову в пісок. Час від часу дещо підштовхує нас до того, що ми намагаємось позбутися нiкотинової залежності. Приводом може стати турбота про здоров’я, гроші, громадський осуд, або з нами може трапитись особливо тяжкий напад задишки, після якого ми розуміємо, що
не отримуємо від куріння аніякого задоволення.
Якою б не була причина, вистромлюємо голову з піску і починаємо зважувати всі за і проти куріння. А потім усвідомлюємо те, що знали все своє життя: на підставі логічної оцінки можливий тільки один висновок – ТРЕБА КИНУТИ КУРИТИ.
Якби ви сіли та присудили бали від одного до десяти всім перевагам рішення кинути курити, а потім зробили те саме з перевагами куріння, то загальна сума балів, відданих за те, щоб позбутися залежності, набагато переважила б вади цього рішення.
Проте, хоча курець і знає, що йому набагато краще бути некурцем, він щиро вірить, що, кидаючи курити, приносить жертву. Хоча це лише омана, але омана дуже сильна. Курець, сам не знаючи чому, вірить, що цигарки допомагають йому і в горі, і в радості.
Перш ніж людина зробить спробу кинути курити, їй як слід промиє мiзки суспільство, а потім вона підсилить цю ідею, самостійно промиваючи собі мiзки внаслідок власної залежності. До цього слід додати ще переконливішу процедуру: міркування на тему «Як важко кинути курити».
Курець чув безліч історій про людей, які багато місяців тому перестали курити, але досі відчайдушно хочуть курити. Також зустрічав так званих роздратованих колишніх курців, які, кинувши курити, решту життя мріють про цигарку. Він чув про тих, хто не курив протягом багатьох років і мав щасливе життя, а потім, підкуривши лише одну цигарку, ставав залежним. Напевно, навіть сам знає кількох курців, що перебувають на пізніх стадіях хвороби, коли нікотин повільно, але очевидно вбиває їх, і такі люди не отримують від цигарок абсолютно ніякого задоволення і все ж продовжують курити. На додаток до всього він, можливо, вже й сам зазнав одного або кількох із цих переживань.
Отже замість того, щоб почати кидати курити з відчуттям: «Чудово! Ви чули новини? Я більше не курю», курець починає з почуттям глибокого суму і невідхильності долі, ніби намагаючись здертися на Еверест. Він абсолютно впевнений у тому, що, як тільки маленьке чудовисько втикає в когось свої пазурі, той одразу потрапляє у залежність на все життя. Багато курців навіть починають спробу кинути з вибачення перед друзями та родичами: «Знаєте, я намагатимусь припинити курити. Можливо, протягом наступних кількох тижнів буду дратівливим. Постарайтеся мене витерпіти». Більшість намірів уже приречена на провал до того, як почнуться.
Давайте припустимо, що курцеві вдається витримати декілька днів без цигарки. Його легені швидко очищуються. Він не купував цигарки, отже у людини залишається більше грошей. Тому причини, з яких вона в першу чергу вирішила кинути курити, швидко зникають. Це ніби як ви спостерігаєте автокатастрофу, проїжджаючи повз на машині. Те, що ви побачили, змушує їхати повільніше, але потім ви згадуєте, що запізнюєтесь на зустріч, про яку зовсім забули, і нога сама тисне на педаль газу.
На іншому боці канату – те, що маленьке чудовисько всередині черева не отримало свою дозу. Ви не відчуваєте фізичного болю; якби мали подібний дискомфорт через застуду, то не припинили б працювати та не впали б у депресію. Ви б віджартувалися. Усе, що знає курець, – він хоче цигарку, але і сам не розуміє, чому це настільки важливо. Потім маленьке чудовисько в череві запускає великого монстра у ваш мозок, і людина, яка кілька годин або днів тому перелічувала багато причин, з яких вона кидає курити, відчайдушно шукає будь-які виправдання, щоб почати курити знову. Тепер вона каже такі речі:
• Життя занадто коротке. У будь-яку мить може вибухнути бомба. Завтра можу потрапити під автобус. Я кинув курити занадто пізно. Кажуть, що рак сьогодні викликає все підряд.
• Я обрав незручний час. Мені слід почекати до Різдва / закінчення відпустки або цієї стресової ситуації.
• Я не можу зосередитись. Стаю дратівливим і пригніченим. Не можу належним чином виконувати роботу. Родина та друзі перестануть любити мене. Краще зізнатися: заради всіх маю знову почати курити. Я – затятий курець, отже ніколи вже не зможу бути щасливим без цигарки. (Саме з цієї причини я продовжував курити протягом тридцяти трьох років.)
Саме на цій стадії курець здається. Він закурює цигарку, і шизофренія посилюється. З одного боку, коли маленьке чудовисько отримує свою дозу, настає величезне полегшення, викликане закінченням потягу до нікотину. З іншого боку, якщо йому вдалося протриматись протягом тривалого часу, смак цигарок здається огидним і курець не може зрозуміти, навіщо він курить. Якраз через це з’являється відчуття, що йому бракує сили волі. Насправді ж це не так. Усе, що людина має зробити, – змінити свідомість та ухвалити абсолютно раціональне рішення у світлі останньої інформації. Який сенс бути здоровим, якщо ви при цьому нещасні? Чи потрібно бути багатим, якщо ви нещасні? Зовсім ні! Набагато краще прожити коротке і щасливе життя, ніж довге, але нещасливе. У дiйсностi все зовсім навпаки: життя некурця набагато приємніше. Але мене саме ця омана привела до того, що я курив протягом тридцяти трьох років і маю визнати, якби вона була правдою, то досі продовжував би курити (вірніше, мене б тут вже не було).
Страждання, яких зазнає курець, не мають нічого спільного з муками відвикання. Правда, вони можуть підштовхнути до них, але справжня агонія відбувається в розумі, її викликають сумніви й непевність. Оскільки людина починає з відчуття, ніби приносить жертву, то почуває себе позбавленою чогось, а це своєрідна форма стресу. Коли мозок каже: «Підкури цигарку», це момент стресу. Тому щойно курець закінчує курити, як знову виникає бажання. Але тепер йому не можна курити, бо вже кинув. Саме це змушує людину відчути себе настільки пригніченою, що вона знову пускає в хід всю систему.
