— Де тут замок? — гнівно кричала вона. — Ви знаєте, що сюди лазять діти? Чому нічого не робите? Хочете, щоб ми написали в Київ і вас усіх порозганяли?!

— Вибачте, я вперше про це чую, — забелькотів чоловік. Він був удвічі більший за матір. З темного сховку я бачив, як зіщулився він, ніби перед учителькою школяр. А вона вхопила його за петельку, штурхнула з усієї сили, якої я від неї не чекав, і обурено вигукнула:

— Ось, подивіться, де виводяться курви! Ось тут!

Пхнула його на брудний матрац, на який Юрко Комашня водив свою дівку. Вона гнівно штурхала кулачками чоловіка в груди, шарпала за ременя, розстібнула галіфе. А тоді я побачив, як вона задерла на собі плаття, наскочила на нього й почала підскакувати, кричати і бити його долонями по щоках.

— Ось так! Ось так! — сердито викрикувала чоловіку. Вона була зла і прекрасна в своїй люті. Її обличчя пашіло від обурення, а чоловік тільки сопів і стогнав.

— Бач, до чого дійшли?! — щипала і лупцювала його. — Розпустились тут у своїй конторі!

А потім, сопучи, вони обсмикались і мовчки розійшлися. Від збудження моє серце вискакувало з грудей, від незрозумілих почуттів я плакав, довго лежав і здригався від плачу на матраці, на якому були моя мама з чоловіком із комунальних служб, доки не заснув і мене розбудили хлопчаки з нашого будинку. Після того підвал зачинили на замок.

Тадей замовк і відчував, як горять від сорому щоки.

Відвідини Менделя нічого не змінювали у стосунках Алли з Тадеєм. Свідомість підказувала їм, що треба триматися разом, у них була дитина, у них було коло знайомих, які вважали їх ідеальною парою, і вони звикли одне до одного, але їхні глибоко сховані бажання з цим не погоджувалися.

Якось увечері вона була з ним особливо ніжною. Аллі вдалося перехитрити свої прохолодні стосунки з Тадеєм і знову увійти в роль тієї загадкової жінки, яка заінтригувала його колись у шинку на бульварі Лесі Українки. Вони розмовляли з Настусею, і дівчинка радісно розповіла про свою нову вчительку французької мови.

— Подобається вона тобі? — запитав Тадей.

— Більше, ніж інґліш, — надула губки дівчинка.

І Тадей поцілував її у маленьке настовбурчене вушко.

«Він може бути добрим і милим, — подумала вона. — Невже ми не можемо побороти в собі байдужості одне до одного? У шлюбі між чоловіком і жінкою стільки всього наплутано. Іноді люди й місяця не можуть прожити разом. А ми прожили вже дев’ять років».

Вона слухала, як щебече Настуся на колінах у Тадея, і їй хотілося, щоб так було завжди, щоб він приходив з роботи, і вони втрьох сиділи у вітальні, розмовляли і були щасливі від того, що за їхнім будинком змінюється світ, народжуються і помирають люди, з’являються і розпадаються шлюби, банкрутують підприємства і країни, а в їхньому будинку панують спокій і достаток.

«Вона така, як була дев’ять років тому, — подумав Тадей. — То чому я не можу з нею жити? У нас є Настуся, у нас є бізнес, у нас є гроші, і ми ще не старі».

Алла спостерігала за Тадеєм і відчувала, що не хоче шукати іншого чоловіка, знову пристосовуватись, змінювати своє життя і починати все спочатку. Вона не була впевнена, що через деякий час той наступний чоловік до неї не збайдужіє. Тадей мав свої вади, але чеснот у нього було більше.

«Сьогодні я спробую розпалити в ньому вогонь, який давно згас», — подумала вона і загадково посміхнулась.

Тадей помітив її посмішку і згадав, як добре у них усе починалося. Втім, він не міг сказати, що між ними погані стосунки. Зовні все виглядало досить благополучно.

«А чому б і ні? — подумав він. — Невже не зможемо обійтись без цього Менделя?»

Алла спостерігала, як його руки лагідно доторкаються до Настусі, поправляючи пасмо волосся, що вибилось із-за вушка.

«Що йому зробить, щоб він мене знову захотів і щоб у нас усе почалося спочатку?» — подумала вона.

Розмовляючи з Настусею, Тадей упіймав себе на думці, що затягує час, боїться інтиму з Аллою, бо знає, що до цього не готовий. І це помітила навіть їхня дівчинка.

— Тату, а ти боїшся мами? — запитала вона.

— З чого ти взяла? — посміхнувся Тадей і відчув, як неприродно зазвучав його голос.

— Ти розмовляєш зі мною так, наче не знаєш, що з нею робити, — мовила Настуся.

— А з тобою я знаю, що робити?

— Зі мною знаєш, а з мамою не знаєш, — запхала пальця в ніс дівчинка.

— Яка ти некультурна, — вийняв її пальця з носа.

— Така вигадниця, — засміялась Алла.

Але дівчинка не звернула уваги на її сміх.

— У нашому класі є Зося Бобеля, — надулась Настуся, і від цього її вушка почервоніли. — Її тато знайшов собі іншу тьотю, а мама — чужого дядька. Ви ж не збираєтеся мене кидати?

— Що ти?.. — спалахнула Алла. — Ми з татом тебе любимо.

— І Зосю Бобелю люблять, але ж кинули.

Дівчинка замовкла, і у вечоровій тиші стало чути, як за вікнами завиває осінній холодний вітер. Вони сиділи, розгублені від цього можливого повороту свого подальшого життя, і Тадей знічено дивився на Аллу. Він порівнював її з жінками зі своєї роботи і розумів, що вона виглядає краще за багатьох своїх ровесниць і навіть молодших жінок. Але чому тоді його тіло не збуджується при вигляді цієї доглянутої і привабливої жінки? Адже вона подобається, напевно, багатьом чоловікам, і, мабуть, не один хотів би опинитися з нею в ліжку.

«Чому ця вульгарна кінцівка, яку навіть соромляться показувати і старанно ховають від чужих очей, сама обирає, на кого їй підніматись, і не слухається здорового глузду?» — у розпачі подумав він.

— Тобі вже пора спати, — посміхнулася Алла.

— На добраніч, мамусю! На добраніч, татусю! — розцілувала їх дівчинка і пішла до своєї кімнати.

Алла пішла у ванну, а він лежав у залі перед телевізором і думав, що станеться, коли вона вийде в халаті, накинутому на голе тіло, ляже поруч із ним, буде пахнути молодою недолюбленою жінкою, а він лежатиме поруч і відчуватиме, як злякано б’ється його серце, наче спійманий у клітку горобчик, у передчутті безсилого кохання. Він пом’яв свою розслаблену плоть, але вона не проявляла жодних ознак хвилювання. Зосередився на спогадах про поїздку до Криниці, на незнайомій лемківській жінці, яка випромінювала грубу жіночу енергію, і відчув, як під рукою почало набрякати й твердіти. І подумав, що так можна обдурити своє свавільне тіло, і змусити кохатися з Аллою.

Він довго блукав телевізійними каналами, доки не знайшов еротичну сцену. У ліжку лежали засмаглий чоловік і молода жінка, яка здригалась у його обіймах. На якусь мить Тадей відчув приплив крові і уявив замість чоловіка себе, а замість актриси — жінку з Криниці. Любовна сцена закінчилась, і жінка розмовляла в ліжку з чоловіком, який курив сигарету й дивився кудись у глибину спальні. Вони сварились, і Тадей переніс це на лемківську жінку, яка збурила колись у ньому кров.

— Коли ми з тобою зустрінемося? — пустив до стелі цівочку диму.

— Як вода гором потече, — огризнулась вона.

Він спробував рукою її груди.

— Такі важкі, — сказав примирливо.

Але жінка відреаґувала по-своєму. Почіпала рукою його плоть і єхидно зауважила:

— Як змокла курка.

Тадей відчув, як збуджує його ця сварка, наче гостра приправа до любовного десерту.

— Ти така зла. Хочеш із кимось посваритись? — затягнувся сигаретним димом.

— З тобом.

— Що ти весь час огризаєшся? — затушив сигарету і уважно подививсь у її насмішкуваті очі. — Не можеш нормально говорити?

Вона відвернулась, виклавши на ковдру важке стегно, і пробурчала:

— З тобой ся набесідуєш, як зо смаркатим наїш.

— Але я не хочу рвати наші стосунки! — з відчаю вигукнув їй.

Жінка повернула до нього голову і насмішкувато запитала:

— Так і будеш ходив до чуджой капусти?

Ця уявна сварка розбурхала в ньому почуття власника, із рук якого вислизає гостроязика і ненаситна в коханні незнайомка з Криниці. Він хотів їй щось різке сказати, але почув голос Алли: