– Але ж вони такі приємні, усміхнені, пахучі. У них такі гарні зуби.

– Куди зникає їхня посмішка, коли їм чогось починає бракувати? Наприклад, коли починають зростати ціни на нафту? Вони тоді посилають війська на Близький Схід приводити арабів до порядку. Бачиш, як воно все складається докупи: Єгова – бог кочівників, яким дарована земля обітована, земля ця збільшується до розмірів усієї Землі, колишні варвари, проваджені під знаменами кочуючого бога, засновують на американських землях кочовий конгломерат – таку собі нову Золоту Орду – Сполучені Штати, які, до речі, підтримують саме землю обітовану в боротьбі з ісламським фундаменталізмом, араби ж сповідують житя ближнім світом.

– Ніби вони не кочовий нарід з походження... Ти так складно все це пояснюєш. Справа проста, як чобіт. Араби мають нафту, американці її купують, та й не лише американці. Якщо ціни на нафту ростуть, американцям тотально це не подобається, бо майже кожен має авто. Їх бог – це гроші. А гроші – це математика, цифровий облік суспільних стосунків. Ось предмет – ось його цифрове, тобто грошове вираження. Головне, щоб усе було більш-менш за правилами. Про це має дбати розумна держава – податки, штрафи, поліцаї і т. д. і т. п. А релігійні організації дбають про мораль – що добре, що погано. Але вони теж є частиною тих проклятих суспільних відносин, теж послуговуються грошима, тому і займають

своє окреме місце в суспільстві, а не над суспільством. Нічого ліпшого люди поки що не вигадали. – Отже, гроші також ознака дальнього світу.

– Особливо, якщо це долари.

– Виходить, якщо я хочу жити за моделлю – так можна сказати? – ближнього світу, я повинен триматися подалі від грошей, особливо, від доларів?

– А чого ти так вчепився цього ближнього світу?

– Ось тобі приклад. Для кожного ближній світ починається в родині – чи потрібні в родині грошові розрахунки?

– Якщо я позичив у батька гроші, я зобов'язаний їх йому повернути.

– Чи є ці розрахунки стосунками між батьком і сином? Чи вони є стосунками між позичальником і позичаючим? Чи не означає це, що грошові стосунки в родині – не родинні за своєю природою. Уяви собі, мати годує немовля молоком зі своїх грудей і записує дитині борг на майбутнє в особливий зошит за годування. Або вчить її мови, або заспокоює вночі... Де тут гроші? Чи може це лише тваринні стосунки? Коли вона вчить дитину молитві, коли розповідає казки... Що це? Покладання капіталу в банк під проценти?

– Який-небудь фінансист міг би це описати саме так. Маркс, наприклад.

– Чому було заповідано Христом не давати грошей під проценти?

– Де це ти таку заповідь відшукав?

– Не в заповіді. Але ж це наскрізна тема в Євангеліях – тримайся подалі від грошей. Богу – Богове, а кесарю – кесареве... митники, лихварі, торги у храмі, розрахунки в притчах, пробачання боржникам... що дороге, а що дешеве... скарбничий апостольський і тридцять срібняків.. Тема грошей, з певної точки зору, провідна у Новому завіті. Це те, чого майже нема у Старому Завіті. Всюди застерігається – хочеш іти дорогою Христа, тримайся подалі від грошей. Гроші – це найбільш людське, бо породжене стосунками між людьми, і гроші ж – це найбільш антилюдське, бо це те, що «огрошовлює» людину, обезличує, розмиває, знищує її сутність. Якщо людина – це поле зіткнень між Богом і Сатаною, то гроші – це, безумовно, зброя Сатани. Між дияволом і людиною існують грошові розрахунки – продаж душі, чи не так? Між Богом і людиною про це нема й мови. Що є в світі більш приступне кожному і більш неприступне, якщо йдеться про значну кількість? Через що кояться найтяжчі злочини? Що ще вважає себе еквівалентом світу, як не банк? Банк – центр світу, зоря, довкола якої крутиться все – всі стосунки, всі види діяльності, землі, країни, минуле, теперішнє, майбутнє. Банк – центр пекла. Подивись, як американці мізкують про успіх своїх фільмів – такий-то фільм за такий-то час зібрав таку-то суму, це фантастично! Якщо бідний українець захоче похизуватися чимось подібним, і якщо він до того ж не рагуль, то він згадає Довженка, Параджанова і кількість відзнак, що отримали «Тіні забутих предків» на міжнародних фестивалях. Але ж не кількість доларів! Американці дитинно безпосередні. Напевно, деякі мозкові центри у них через непотрібність атрофувалися. Вони переконані, що вони – найкращі, найпрацьовитіші, найрозумніші, що вони – надія світу, що вони допоможуть світові зберегти загальнолюдські цінності... Бо вони – найбагатші. Вони багаті, це правда. Але чи багатими заповідав нам бути Христос?

– У тобі промовляє більшовик.

– О, це дуже американський аргумент.

– Хто відмовлявся від багатства?

– Все правильно. Це спокуса, одна з найсильніших. А хто в нас головний спокусник? Якщо ми хочемо бути правдивими, якщо ми хочемо бути врятованими, треба усвідомити – торкаючись грошей, ти торкаєшся диявола.

– Заліпив. Тоді ми всі живемо в дияволі.

– А хто цар цього світу?

– Що ж робити? Користуватися кредитними картками?

– Ми зовсім забули про відсотки! Що ти там молов про лихварство?

– Це великий гріх.

– Чому ж це гріх? Для прикладу, я володію певною сумою, Я можу її у щось вкласти. Скажімо, зібрати бригаду кравців, закупити тканини, пошити штани і продати їх на ринку. Оскільки мені належить ідея, а я довго досконалився, щоб стати розумним, я продаю штани так, щоб вторгована сума була вдвічі більшою від вкладеної. Кравецька праця і матерія коштуватиме мені, скажімо, половину моєї первинної суми. Отже, в разі комерційного успіху, я отримую свою суму назад і ще п'ятдесят відсотків прибутку. Все ясно?

– Так.

– Нехай весь процес триває місяць. І от до мене приходиш ти і позичаєш в мене цю суму. На місяць. Це означає, що я, позичивши тобі її, не зможу найняти кравців, закупити тканини, виготовити продукцію, реалізувати її і отримати прибуток. Чи не так?

– Так.

– Чи не є законним моє бажання, позичаючи тобі на місяць ті гроші, загарантувати собі відповідні відсотки?

– Так. Але якщо ти грошовий мішок, а не перший ліпший друзяка при грошах, то ти вже взагалі нічого не робитимеш, тільки позичатимеш під проценти. Тобі це більш вигідно, ніж вилазити зі своїм товаром на ринок – менше ризику. І брехня полягатиме в тому, що ти вважатимеш себе співтворцем. І таких, як ти, багато, всі вони позичають під проценти, інші шиють, будують, виробляють, і раптом – нема попиту. Борг нема як віддати, проценти ростуть, люди, цілі країни, цілі покоління стають рабами. І це в наш час – час, так би мовити, тотального прогресу. З якої речі? Тому що позичалося під проценти. А коли немає чим розраховуватися в теперішньому часі, борг перекладається на майбутнє. Так гроші пожирають час. Так наближується Страшний Суд, У кожному разі, бунти, революції, кровопролиття. І дідько отримує те, що йому належить.

– Маєш альтернативу?

– Старий, все написано у Святих Книгах. Боржникам – пробачати їхні борги. Під процент грошей не давати. Любити Господа, любити свого ближнього, як самого себе...

– Але ж всі роблять інакше.

– Що тобі до всіх? Дбай про спасіння своєї душі.

– Але всі...

– Оце і є ближній і дальній світ. Ти і всі. Ти думаєш, всі це роблять, і я це робитиму так, як вони, а, може й, ліпше, тоді я стану успішним, і робиш помилку. Тебе спокушує дальній світ. Так, він може добре заплатити, коли купитися на його умови. Адже гроші – його головний аргумент. А якщо викреслити гроші, поняття грошей зі свідомості твоєї, його, Її, їх – які залишаться аргументи? Зеро! За які гроші ти купиш ностальгію за дитинством, скільки коштує передчуття повернення до рідного гнізда? Або відчуття, що пісня, яку ти співаєш, єднає тебе з мільйонами мертвих, живих і ненароджених? Або – що ти притуляєшся до дерева, і це дерево тебе впізнає, бо знало тебе ще малим, бо росло разом з тобою?.. Категорія ближнього і дальнього світів – універсальна. Її можна прикласти до всього, що стосується людини.

– Я читаю зараз Хема[24], «Фієсту». Приклади цю категорію до «Фієсти».