І тоді, як на чортопільській ратуші вибило дванадцяту, все почалося...
ЦИРК «ВАГАБУНДО» I, II
І
Я продаю квитки на магів і на мімів,
я коло входу став з ключами, мов Петро.
О діти передмість з устами херувимів!
Шатро – мов помаранч. Приходьте у шатро!..
Ми йшли пісками міст, мов митарі за митом,
обсипані зірками й пухом із тополь,
наповнивши завулки світлом і блакитом,
скоривши Неаполь, Марсель і Леополь.
Директор цирку – йог і екстрасенс Ананда
(мов еполет, сидить на ньому скарабей).
Він – заклинач рослин, і світляна троянда,
неторкнута й німа, росте з його грудей.
Цукрова вата – харч для янголів і птаства,
мов кокони Коканду, мов паволока хмар –
для приміських дівчат – солодка біла пастка,
аж світиться із них жадання, мов ліхтар...
О діти злих часів, посіяні в огромах
пастуших пустирів, де рейвах відлунав!..
Приходьте у шатро. Один-єдиний помах –
і душі заясніють, як терен із канав...
II
Я продаю квитки на блазнів і факірів,
на мерехтіння ламп і хихотіння мавп.
О власники грошей з обличчями вампірів,
для вас і ваших дам – парада в стилі «вамп»!
От акробатки Ле липке лискуче тіло
звивається в кільце, достоту ніби вуж.
А от фіґляр Вендетто – як тонко, як уміло
протне він вас ножами під оркестровий туші!
Однак лише на мить (віват, панове смертні!):
усіх вас оживить на грані чорних тайн
приборкувач сирен, кентаврів, перевертнів,
гіпнотизер і дух Азріль де Франкенштайн.
І що почнеться тут! шизофренічні танці
банкірів і повій, графинь і різників!
О власники життя, о павуки у шклянці –
для вас – нервовий вальс, аж піна з язиків,
піротехнічний шал! і димові завіси –
це тільки ззовні цирк, а в глибині пітьма!
І в ній немає дна! – черниці та гульвіси
влітають у тунель, затягнуті сторчма...
Додаток № І. СЕАНС ІЛЮЗІОНІСТА
мав я прегарну здатність (чи то хворобу)
двійко голуб'ят у череповій коробці
в ротову мою порожнину від крику аж пурпурову
зазирали медики ворожбити та інші знаючі хлопці
як я вами пишався мої крилаті кристали
пернаті мої сновидіння міцніші насонних кропель
ціле літо об мене крилами терли і туркотали
заснувавши в моїм черепі містечко чортопіль
а восени упав з неба миршавий ілюзйоніста
слухав мене стетоскопом як вони там шурхочуть
збіглося на це роззявляків ледь не півміста
і тоді прояснів я
пташата летіти хочуть
вилітали мені з голови крізь отвір у рані
або крізь моє третє око (нічим його не за-
плющиш)
а той миршавий кловн мав у кишені бравнінг
та й однов кулев двох голубів розлущив
став я цілком сумирний заліз у схови
поводжуся без відхилень чемно і ґречно
не тому що вбиті мої колишні птахове
а тому що ношу в черепі тепле їхнє яєчко
Додаток № 2. ШАБЛЕКОВТАЧ
він має щось від різника або від самурая
його ножі то попурі для джазових музик
уста розкрито як врата все до мікрона грає
важливо губи розтягти і зберегти язик
дванадцять дуже гострих страв
ножі стилети фінки
гімнастика для щік зубів трахеї язика
та тільки шабля над усе дивіться українки
бо шабля зоряна межа для нього козака
вона це промінь що гряде в його жертовне тіло
ковтай ковтай ковтай її коли як не тепер
повітря геть легеням хрін і серце в пах осіло
а він порожній наче дух і чуйний мов сапер
вона зникає в ньому вся наткнувшись на кишечник
ми кричимо давай давай лякай своєю грою
від нащих вигуків банзай дурних і недоречних
на ньому проступає біль і він стікає кров'ю
а ми дивилися на все волали біс і браво
немов у цирку чи на з'їзді зрештою або
на кінофільмі де герой життя віддав за справу
аж ружа крові процвіла крізь горло і жабо
ВЕЧІРКА З МОНСТРАМИ
Уривок із повісті «Рекреації»
Вони стояли перед невимовно старим будинком, який чимось нагадував мініатюрну фортецю, і, якби Юрко трохи краще знав Чортопіль, то він здогадався би, що то – знаменита Вілла з Грифонами, до якої щодня приводять юрми туристів. Але Юрко цього не знав і тому сміливо постукав у двері.
Їм відчинив слуга в лівреї з позументом і з настільки тупим виразом на обличчі, що відразу хотілося заїхати йому поміж брови. Це бажання посилювалося для Немирича ще й тим, що зовні слуга дуже нагадував йому якогось надзвичайно відповідального працівника, тільки от кого саме, зорієнтуватися не міг. Слуга повів їх нагору дерев'яними сходами, попередньо прийнявши від доктора відеокамеру і поклавши її в якусь нішу. Сходи, та й весь будинок освітлювалися лише свічками, яких була неймовірна безліч. Згори долинала якась солодка музика на тлі негучних і люб'язних розмов.
