її всевидюще летюче бароко.
Кров гусне в повітрі, розчахнутий зріз
тінь відкидає, важку і глибоку:
Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА!
Сокира невидима в місто ввійшла,
стягнули з помостів тіла безголові,
роззяви напились дешевої крові,
та зішкребе слід іржавий з чола
ПРИВИД ЛІТАЮЧА ГОЛОВА!
Жереш мелодрами телевізійні?
Ти розглядаєш драконів за склом!
Стіну тобі проламає чолом
ожила куля з Оркестру Фелліні –
Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА!
Запам'ятай, не сховатись ніде!
Площа приходить у схови, площа!
Бруківку темну свято полоще
і в Реберітаційне небо гряде
МАСКА – ЛІТАЮЧА ГОЛОВА
Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА
Я ГО ЛОВА ЛІТА
ЮЧА ГОЛО ВАЯ
ЧАГОЛО Ю АЯ
АОАО
МОНОЛОГ З ПСЯЧОГО ПРИВОДУ
Тіло покійного знайшли у рові посеред подвір'я, завішаним на ланцюгу, і закопали за городом
Джульбарс повісився – самовбивця-пес!
Душу Джульбарса поженуть з небес.
Там йому скажуть: «Не здох як слід!»
Там його підважать під хвіст і під...
Джульбарс повісився на цепу вночі.
Справжнє кіно ноцне – щурі глядачі
і зітхання, і залицяння,
і завивання, і злягання!
Джульбарс повісився! Чуєте? – ви!
Ви читаєте «Листя трави»?
Маркеса? Борхеса? Гессе? «І цзін»? А?
Джульбарс повісився! Ось переміна!
Ти звешся поетом,
а він – собакою.
Тебе вірш гризе,
а його – ланцюг.
Ти станеш колись професійним писакою,
а Джульбарс вибрав не м'ясо, а дух!
Скільки можна на місяць брехати?
Скільки можна чекати зарплати?
Скільки можна зади ваші дерти?
Вічно?
До смерти!
Що за професія шизофренічна –
вік сторожити курей і кіз
і посилати їх на заріз?
Пронизує землю і небеса
Сузір'я Пса!
ПРИЧИННА
ти йдеш одна між лілій
сорочки но сиш білі
малюєш очі де
ревам
ти королева де
білів
коли заходиш у храми
за ними валяться брами
вони шкребуть пазу рами
дебіли на ве сіллі
ти королева де
білів
температура плюс сорок
не приведи мій Боже
в її гаря че ложе
спадає в ду ші морок
густе вино га ряче
а короле ва плаче
над рилом по ро сячим
ти королева де
білів
ти-ди-ка-ко ролева
танцюємо в по вітрі
Я МОЖУ ПО-ВТО-РИТИ
ти королева де
білів
ПІСЕНЬКА ПРО ПАНА БАЗЯ
він дух святий міщанських стін
він вічний жид і вічний тлін
він порох зоряних країн
він позашлюбний царський син – пан базьо
у лондоні крульова є
в парижі сиві шансоньє
у львові базьо пиво п'є
за щаєтя наше і своє – гей базьо!
астролог він і кулінар
алхімік любощів і чвар
у нього на плечі ікар
гостей перекривляє – кар-р-р – гер базьо
приходять принци і прості
приходять шльондри і святі
що втратили путі в житті
кладуть на тацю золоті – чорт базьо
він паладин і муедзин
він медіум число один
він опівнічний рип драбин
він вічний гриб він бог тварин
пан базьо! гей базьо! гер базьо! чорт базьо!
дівчат несе в обіймах сон
їх королі ведуть на трон
їх тягнуть розбишаки в схрон
їм відьми в сон женуть ворон
а парубки до базя йдуть
і душі базю продають
горілку п'ють і посуд б'ють
і мчать в небесну каламуть
всі душі в чорний фоліант
той мільйонер той аспірант
той терорист примчався з анд
і ще дантист і грант-гігант
приходьте панни золоті
приходьте шльондри і святі
пан базьо вкаже вам путі
на тацю сипте золоті!..
оркестра марша вшквар тепер
бо одружився мільйонер
бо аспірант в устах венер
бо грант-гігант з любові вмер
пан базьо... гей базьо... гер базьо... чорт базьо...
