ПІСЕНЬКА ПРО ЛЯЛЮ-БО
1
Ляля-Бо
вибирає любо
проповідує любе
і кохає Лі Бо
лю бо лю
болюболюболю
бо
голова в Лялі-Бо –
українська
2
Ляля-Бо
зранку йде на робо
дмухає у трубу
і веде за собо
юр-бу-бу
бубу-юр-бубу
юрбу
бо труба в Лялі-Бо –
українська
3
В Лялі-Бо
є права і обо
і великі цабе
і маленькі бобо
цоб-цабе
цяця-киця-миця-бе
бо мета в Лялі-Бо –
українська
4
Ляля-Бо
хоче повну свобо
і летіти за об
рій зірок безтурбо
тно-на-дно
доно уно і вино
бо душа в Лялі-Бо –
українська
…………………..
ноги в неї – бу-бу
дупця в неї – оббо
спинка в неї – біе
а животик – бооб
циці в неї – иць-иць
а голова – БА!!!
……………………
– УКРАЇНСЬКА!
ЛАПАННЯ РАКІВ
(Промова)
– Кравець води – проклятий соловей,
членистоногий!
вуса собі відростив!
Крам його – потопельники,
тьохкання не імуть,
для них
що клешні, що ножиці – все одно,
ВСЬО ЄДІНО!
«Гранд-опера» у череві. Черви ревуть «біс!»!
Кравець води! есесман! штандартенфюрер! –
душу впускає в лілію – раб обов'язку –
рак –
сарака небезталанна – не, бо таки «не без'» –
небес, Боже, збав, бо ....раче!
Храм і хрін!
Фундамент і ДУ ФУ!
Пиво і право!
Рак і рука!
Обрисом у блакиті –
рухлива темрява.
Вмикай свій колір!
Мітингуй! Обурюйся! Задкуй!
Застосовуй тактику!
Перекроюй окріп! Сип скаргами!
Потрушуй клешнею!
Ближнього собою насить!
Сій свій смак!
ПРОХІД ВУЛИЦЕЮ АКАДЕМІЧНОЮ
(Версія 1983 року)
По Академічній,
усіма помічені,
віті ми і юри ми –
шпацеруємо.
А назустріч – з голочки –
галечки та олечки
з личками мальованими:
не знайомі ми.
Як люблю я погляди
у юрбі знаходити,
юні, іронічні,
на Академічній.
Варяться тут моди,
джинси свідчать – хто ти,
дудочки, банани
володіють нами.
А під «Шоколадний»
підвалюють лади,
форди і фіати
(фіри і фіакри).
Джентельмени в курточках –
налітайте, курвочки.
(Ти дивак постійний –
бачиш ти крізь стіни,
на акторах модних
затамуєш подих...)
В місці вітровому,
біля гастроному,
радяться музики –
гендлярі великі:
– Мати Івану
фендер-піано!..
– Станемо навмисне
коло «Інтуристу»!
Віті ми і юри ми–
стоїмо і куримо.
Нами вже помічена
найгарніша дівчина.
Ти, смішний до відчаю,
промовляєш ввічливо:
– Ви така чорнява,
як турецька кава...
На Академічну
небо сипле ніччю,
і говорять «па» їй
парочки й компанії.
Спорожнілі й гарні
замкнені кав'ярні...
Ми ж, напившись кави,
довго-довго-довго –
довго ще блукали.
СОНЕТАРІЙ
========================================
