За невеличку плату – 125 тисяч – Софі погодилась взяти участь в параді котів. Якийсь бос розщедрився і суму подвоїв. Вона йшла попереду всіх ньюйорківців. Двох своїх котиків вона по-материнськи пригортала до грудей. Радощам не було меж. Один власник кішки йшов крайній праворуч. По телебаченню бачив. Так от, він завважив аптеку, на якій висів напис: "Купуйте валер'янку. Вона вам забезпечить спокійний сон навіть тоді, коли ваш кіт забереться на Емпайр стейт білдінг". Це той хмарочос, про який я тобі, люба, писав у моєму попередньому листі. Ти б мала його бачити уві сні.

Отож, як побачив цей напис отой поважний джентльмен, то, певно, сприйняв те за насмішку. Спочатку нагнувся, шукаючи каменюку. Та завваживши, що в нього під ногами суцільний асфальт, він, очевидно, у стадії афекту як розмахнеться, як вліпить по тому гаслу, то кішка тільки нявкнула. Я сміявся до сліз, але весь час думав про тебе. Навіть тоді, коли мені нав'язували оті прокляті самими американцями (похилого віку) порнографічні фільми. Їх привезли сюди з Європи в 1968 році, точніше в грудні 1968-го і січні 1969-го. Нью-Йорк тільки Парижу довіряє. І вважає себе достойним партнером. Коли Париж французи називають "столицею столиць", то ньюйорківці своє місто іменують столицею світу. Не більше і не менше. Ніби в світі нема інших столиць.

А ще ньюйорківці люблять яблука. Яблуко, кажуть, корисніше від апельсинів. У них тут є кілька сортів: наші джонатан, мекінтош і Лонг-Айленд. Яблуко – це емблема Нью-Йорка. Я їм запропонував узяти за емблему Уолл-стріт у вигляді фондової біржі. Та вони, як і англійці, починають (нарешті) шанувати свої традиції. Бо тільки традиції їх врятують. Мовляв, чуже їх розкладає, як порнографія. Суспільство на загал і людей зокрема.

Про яблука я тобі, люба, напишу завтра. Пам'ятай, у кожному яблуці чимало заліза, цементу, вапняку, йоду і – головне – золота. В американських яблуках ще є алебастр. Він нібито дуже корисний для сучасних чоловіків. Сучасним жінкам він шкодить. Їж, люба, яблука тільки наші – без алебастру. Їж сама й нікому з чужих не давай. У ньюйорківців є така поговірка: "Грішми і яблуками навіть з ближнім не ділись". Правда, мудра поговірка? Мабуть, теж з Європи у Новий світ завезена.

Відчуваю, мила моя, що в тебе вже злипаються віченьки. Я тебе розумію. Висипати на твою голову стільки різної американської інформації, можна гарячку, як раз плюнути, підхопити, Я знаю, яких мук завдає біль, адже поранився об війну душею. Про всяк випадок випий "трійчатку". Бачиш, я ще дещо пам'ятаю зі своєї лікарської практики, хоч і був гінекологом, і не можу стриматися, щоб тобі про це хоч тепер не розповісти. Коли я лікарював, тоді у нас дозволялось робити аборти. В Америці вони заборонені. Мондейл, щоправда, проти абортів, а Рейган – за. Переміг, як ти знаєш, Рейган і аборти заборонив. І це називається свобода й демократія. Жінка тут безправна, як в Азії у період середньовіччя. Чоловіки – деспоти. Вимагають: народжуй, і квит. І навіть самі стоять під час пологів перед породіллею, щоб пересвідчитись, чи вона родить, чи тільки прикидається. Тут багато дітей підкидають у сирітські будинки. Отож, чоловіки, щоб пересвідчитися на власні очі, чи це його дитина, заходять за скляні перегородки й сидять цілими ночами, щоб побачити той процес з початку до кінця. Американці дуже люблять видовища. В усьому наслідують древніх римлян. Звідти в них і Капітолій, і сенат, і сенатори. Тільки ось чомусь президента не називають цезарем. Перші леді Америки дуже зле чуються через відсутність таких титулів. Президенти в усіх країнах є. А цезарів нема ні в кого. Щоправда, нашого песика звуть Цезар, але який він президент? Та й до Америки не має ніякого відношення.

То про що ж я тобі хотів сказати? Ага, випий "трійчатку" й закуси еленіумом, якщо дуже голова розболілась. Якщо ще й серце, то візьми, люба, валер'янових крапель. Кішечку випусти надвір. Хай не принюхується.

Тільки тепер згадав, про що тобі збирався написати у постскриптумі. Ну, звичайно, про аборт. Мондейл був не тільки проти абортів. Він ще й хотів ліквідувати в країні зброю. Не ту, що накопичують, а ту, що продають. На кожному розі. Вогнепальну. Тут, люба, купити можеш що хочеш. Америка до безглуздя багата країна. Сьогодні, наприклад, прочитав у "Новом русском слове". Воно виходить російською мовою, має сіоністське спрямування, бо редагують його ті, хто ще тільки вивчає англійську мову, а єврейську вже забув. Так оці борзописці пишуть: "Ендрю Грант, щоб прославити своє ім'я, на день народження свого племінничка вчора закупив з доставкою додому й просив якнайкраще загорнути два пістолети системи "Наган", один автомат, три міномети, гаубицю і танк останньої моделі". Все доставлено в строк, як і слід. Малюк дуже зрадів, хоч в зброї ще не розбирається. Для Америки це рідкісний випадок. Американці в зброї розбираються з пелюшок. Ендрю (так назвали племінника на честь щедрого дяді) ще не розбирається, бо в день придбання цього арсеналу зброї йому виповнилося лише півдоби. А між іншим, обидва Ендрю – і дядько і племінник – були на грані аборту. Обох врятували виборчі кампанії і прийняття законів про ліквідацію абортів. Це чи не перші два випадки, коли під час президентських виборів рятують життя американцям.

Отже, про аборти. Я ще тоді не був одружений з тобою, хоч знав, що зустріну тебе й ти вийдеш за мене заміж. Інакше я собі й не помишляв. За мене заміж хотіли всі чи майже всі. Бо я вже тоді займався лікарською практикою. Уже тоді робив ці нескладні, але болісні операції. Люба моя, чи знаєш ти, що я ніколи не бачив пацієнта в обличчя? Ти не віриш, але це дуже кумедна ситуація. І от буває, сидиш у ресторані чи кафе, у скверику чи парку, йдеш по вулиці чи переходиш майдан, а до тебе підходить чи підбігає (залежно від ситуації) таке вродливе дівча, таке миле й так ніжно промовляє: "Здрастуйте, доктор!" Я ще тоді доктором наук не був. Просто вони мені лестили. Та й тепер ще ним не став. Все ніколи. Література вгору глянути не дає. А ще виступи: по радіо, по телебаченню, у магазині "Дружба", на різних пленумах, нарадах, зборах, симпозіумах, в ЮНЕСКО, в ООН, у П'ятому й Шостому комітетах. І часто буває і там і там водночас. Я вже не кажу про лекції, які я тут читаю англійською мовою. Ти б почула, люба, як вони мене слухають. Коли б ти мене так слухала, як я читаю тобі свої перші розділи з нової книжки, щастю моєму не було б меж. Я б зовсім на тебе не ображався. Я б тебе у свої безсонні ночі ні разу не будив.

Так от, я питаю, звідки, люба? Вибач, Думав про тебе і вихопилося на адресу цієї дівчини. Вона каже: "Бачте, я теж навчаюсь у медінституті. Я мрію стати лікарем, як ви, гінекологом. Я хочу бути хорошим гінекологом і тому тепер практикуюсь. Ви блискуче робите операції. Не операції – укус комара".– "Але звідки, люба моя юнко, ви про це знаєте? Ви ж не могли бути моєю асистенткою?" – запитав я. І вона мені пояснила, мила моя: "Я була вашою пацієнткою!" Секрет до геніальності простий. Ти-не повіриш. Я ж ніколи не дивився в обличчя жінок. Вони всі дивились на мене. От в чому весь фокус.

Відчуваю, люба, що ти вже хочеш бай-бай, моя мила. До речі, тут спостерігаються атавізми варварства.. Один палив у своєму ліжку сигарету, що на загал заборонялося. Це згадалося за асоціацією від отого "бай-бай". Ти помітила, які близькі наші мови – англійська й українська. Слово до слова. Літера до літери. У них ще є наше "хай". Але нехай я про це розповім тобі в наступному листі.

Люба моя! Пишу тобі чесно, канібалізму в Нью-Йорку не помічав, а похорони щодня бачив. Підкреслюю – щодня! Собачі похоронні процесії проходили значно рідше. Траплялися дні, коли улюблених песиків у "Долині голубих снів" на околицях Нью-Йорка й не ховали. Того дня окремі дами не втрачали свідомості, а нашатирний спирт, як і належить, стояв у пляшечках надійно й найкраще в світі закоркований. Коли ж такі процесії траплялися, то вони були значно пишніші, ніж похорони якогось манхеттенського бродяги, котрий несподівано задубів тільки тому, що зненацька випав сніг і перестало йти тепло через чорну манхеттенську ґратку.