ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Доказ.

З-за шкіряного обідця Блумового капелюха випадає картка.

БЛУМ (у червоній фесці, у повній формі кадія з широким зеленим чересом, з підробним орденом Почесного леґіону, спішно піднімає і подає картку): Дозвольте. Я член клубу Молодих Офіцерів Армії і Флоту. Мої повірені: фірма Джон Генрі Ментон, Бечелорз-вок, 27.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ (читає): Генрі Квіт. Без певного місця проживання. Волоццюга, заважає роботі вуличного руху.

ДРУГИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Алібі. Вас попереджено.

БЛУМ (із нагрудної кишеньки витягає зім’яту жовту квітку): Квіт — квітка. Оце і є та квітка, про яку була мова. Мені дав її один чоловік, я не знаю його прізвища. (Переконливим тоном.) Ви ж знаєте цей давній жарт про троянду Кастилії. Блум. Змінене прізвище. Віраг. (Довірливо й конфіденційно він стишує голос.) Розумієте, сержанте, ми заручені. Тож маємо до діла ще з жінкою. Треба враховувати сердечні прихильності. (Грайливо штовхає плечем другого дозорця.) Та нам, морякам, до цього не звикати. Честь нашого мундира зобов’язує. (Серйозним тоном до першого.) Хоча інколи буває і Ватерлоо. Зайдіть до мене якось увечері, у мене є пляшечка старого бурґундського. (До другого дозорця жваво.) Я вас познайомлю, інспекторе. Вона дівчина моторна. Раз, два та й уже.

Виникає темне, позначене ртуттю обличчя, за ним жіноча постать під вуаллю.

ТЕМНА РТУТЬ: Його шукають у Замку. Його вигнали з ганьбою з армії.

МАРТА (під густою вуаллю, ясночервона стрічка навкруг шиї, в руці номер «Айриш таймс», показує на нього з докором): Генрі! Леопольде! Леопольде! Ліонелю, моя утрато. Поверни моє добре ймення.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ (суворо): Гайда в дільницю.

БЛУМ (злякано задкує, надягає капелюх, прикладає праву руку до серця, тримаючи лікоть під прямим кутом, подає знак масона другого ступеня). Ні-ні, вельмишановний майстре, це шалава. Сплутали з кимсь іншим. Ліонська пошта^{748}. Лезюрк і Дюбоск. Ви, певно, пам’ятаєте справу про братовбивство Чайльдса. Ми ж бо медики. Його зарубали на смерть сокирою. Мене обвинуватили помилково. Краще хай уникне кари один винуватець, аніж постраждають дев’яносто дев’ять невинних.

МАРТА (хлипає під вуаллю): Обіцяв же, а тепер відмовляється. Моє справжнє ім’я Пеґґі Ґріффін. Писав мені, що дуже нещасний, бідолаха. Я поскаржуся на тебе, безсовісний баламуте, моєму братові, він грає захисником у команді «Бектайв».

БЛУМ (прикриває рот рукою): Жінка п’яна. Перебрала алкоголю. (Нерозбірливо бурмоче Єфраїмівський пароль.) Шитброліт.

ДРУГИЙ ДОЗОРЕЦЬ (зі сльозами на очах до Блума): Вам має стати за себе дуже соромно.

БЛУМ: Панове присяжні засідателі, дозвольте мені внести ясність. Тут на мене верзуть усяку нісенітницю, а я, законослухняний громадянин, потерпаю. Зробили з мене цапа-відбувайла. Я поважний одружений чоловік. Живу на Екклз-стрит із незаплямованою репутацією. Моя дружина це дочка заслуженого воєначальника, відважного джентльмена, людини чести, генерал-майора Брайєна Твіді, одного з тих британських командирів, які отримують для Британії перемоги на полі бою. Став генерал-майором за геройську оборону Роркс Дрифту^{749}.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Полк.

БЛУМ (звертається до ґалереї): Королівські дублінські стрільці, що прославилися своєю хоробрістю в усьому світі, вони сіль землі, любі мої. Здається мені, я бачу серед вас декого з моїх давніх товаришів по зброї. К. Д. С. Разом із нашою столичною поліцією, що охороняє наш спокій, найхоробрішими нашими хлопцями, які служать нашому монарху.

ГОЛОС: Зрадник! Слава бурам! Хто шельмував Джо Чемберлена?

БЛУМ (кладе руку на плече першого дозорця): Мій старий татусь теж був мировим суддею. Я такий самий непохитний британець, як і ви, сер. Я воював під нашими прапорами за короля і державу під час чудернацької війни під командуванням генерала Гофа, що у парку, був поранений при Спайон Копі та при Блумфонтейні^{750}, моє прізвище неодноразово згадувалося в реляціях. Я робив усе, що може зробити кожна біла людина. (З почуттям здійсненого обоє 'язку.) Джим Бладсо. Пароплав стоятиме, торкаючись носом берега.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Професія або діло.

БЛУМ: Займаюсь я здебільшого ділами літературними. Я автор літературних текстів, тобто журналіст. Зараз ми якраз готуємося видати збірку популярних оповідань. Ідея такого видання нова, подав її я. Я пов’язаний із британською та ірландською пресою. Якщо ви зателефонуєте…

З'являється Майлс Кроуфорд, підходить рвучкою ходою з гусячим пером у зубах. Його пурпуровий дзьоб спалахує у затінку його солом'яного бриля. В одній руці у нього в’язка солодкої іспанської цибулі, а друга притискає до вуха телефонну слухавку.

МАЙЛС КРОУФОРД (мочки його вух звисають, як сережки у півня): Алло, сімдесят сім вісімдесят чотири. Алло. Це додаток до газети «Фрімен»: «Оглядач дублінських пісуарів та тижневий сракопідтирач». Паралізуємо Європу. А ви хто? Поліція? Питаєте, хто пише? Хто-хто? Блум?

Містер Філіп Бофуа-Гарновір стоїть перед присяжними, дає свідчення в чепурній візитці, кутик носовика визирає з зовнішньої кишеньки, у ретельно випрасуваних бузкових штанях і лакованих черевиках. В руці у нього здоровецький портфель із наліпкою «Майстерні випади еківоки викрутаси вихиляси фокуси фортелі Метчема».

БОФУА (кожне слово вимовляє так, наче воно тягуче): Ні, я не зовсім упевнений, що ви відразу дійшли б того самого висновку. Я цього не бачу та й годі. Жоден із тих, хто народився джентльменом, жоден, хто має бодай елементарні уявлення про джентльменство, не допустить такої безсовісної нечесної гри. Він веде саме таку гру, ваша честь. Плагіатор. Слизький пролаза, який видає себе за письменника. Кожнісінький читач знає, що він, розпаскуджений своєю зіпсутістю, списав деякі мої художні твори і намагається їх видати за свої власні, хоч вони своєю блискучою стилістикою та ідеально виписаними любовними сценами свідчать про моє авторство. Твори Бофуа про кохання і про людей, які насолоджуються всіма благами життя, напевно знайомі вашій честі, як і всій публіці нашої імперії.

БЛУМ (бурмоче заляканий, спантеличений): Якщо ваша ласка, прошу відхилити звинувачення щодо відьмочки сміхотворниці…

БОФУА (закопиливши губу у зверхній посмішці, озирає присутніх): Ну й осел же ти, небораче! Тебе ніколи не проймеш ніякими з біса словами! Проте навряд чи тобі варто так дуже цим перейматися. Тут присутній мій літературний агент містер Дж. Б. Пінкер. Сподіваюся, ваша честь, ми, яко свідки, отримаємо належну грошову компенсацію, правда ж? Бо ж задля посвідчення тут нам довелося немало потратитися, щоб вивести на чисту воду цього нікчемного перодряпа, цю реймську сороку^{751}, яка навіть не ходила в університет.

БЛУМ (мимрить сам до себе): Університет життя. Нікчемна література.

БОФУА (горлає): Це підла брехня, що свідчить про моральну ницість цієї людини! (Він відкриває свій портфель.) Ось тут, ваша честь, незаперечні докази, corpus delicti[325], зразки моєї зрілої творчости, спотвореної тавром звіра.

ГОЛОС ІЗ ҐАЛЕРЕЇ: