(15) Збирач крайньої плоті — так Мулліган називає Ягве з його вимогою обрізання для юдеїв.

(16) Шовковиста корівка, бідолашна бабуня — алегоричні назви Ірландії, які виникли у XVIII ст., коли заборонялося вважати Ірландію нацією.

(16) А ви… із заходу…? — На початку XX ст. гельська мова лишалася розмовною тільки на заході Ірландії.

(17) Серденько, мав би я… — уривок із «Жертви» Свінберна (1871).

(17) Ірландія чекає… — переінакшена фраза адмірала Нельсона: «Англія чекає…» — виголошена в день битви при Трафальгарі (1805).

(19) Дублінську вежу Мартелло збудовано, коли прем’єр-міністром Великої Британії був Вільям Пітт Молодший (1759—1806).

(20) «Яфет у пошуках батька» (1836) — роман Ф. Мерріета (1792—1848). «Пошуки батька» — один із лейтмотивів теми Стівена.

(20) «Кручу, що лячним…» — «Гамлет» І, 4 (перекл. Л. Гребінки).

(20) «Я — найдивніший…» — з незначними змінами уривок із балади, яку склав Гогарті.

(21) Меса папи Марцеллія — славетна меса Палестрини, створена в пам’ять про папу Марцеллія II, що помер 1555 р., по лише двадцяти двох днях свого понтифікату.

(22) Імена діячів, яких католицька церква має за єретиків: Фотій (бл. 820—бл. 891) — патріарх Константинопольський, звинувачуваний у «розколі», що призвів до розділення Церков (1054); Арій (бл. 256—336) — засновник т. зв. Аріанства, вчення про створеність Сина Божого; Валентин (II ст.) — автор однієї з найвишуканіших систем гностицизму; Савеллій (III ст.) — представник т. зв. модалізму.

(22) «Тих, що тчуть вітер» — образ із пісні, що лунає в трагікомедії «Судова справа диявола» (1623) англійського драматурга Дж. Вебстера (бл. 1580 — бл. 1632).

(23) Сажнів п’ять… — разом із темою потопельника, Шекспірів мотив («Буря», І, 2).

(24) Одного ребра бракувало Адамові, першій людині. Ніцше («Так сказав Заратустра», р. 5) стверджує, що «найниціше з усього… остання людина», а отже, перша людина — найдостойніше, себто надлюдина.

(24) Перекручений вірш Притч 19, 17: «Хто благотворить убогому, той позичає Господові».

(24) Укорочене ірландське прислів’я: «Бійся бичачих рогів, кінських копит і посмішки англійця».

(25) Тема Стівенового уроку — війна римлян із Тарентом (містом на півдні Італії), військами якого керував цар Епіру Пірр (318—272 до н.е.). Свої перемоги (Сирней, 280 до н.е.; Аскулум, 279 до н.е.) здобув такою тяжкою ціною, що це призвело до загальної його поразки — і до появи відомого вислову «Піррова перемога».

(25) Стівен в історичних рефлексіях відштовхується від образів та ідей В. Блейка (1757—1827), англійського містика, художника й поета.

(26) Хіба Пірр не загинув… від руки старої баби… — Пірр загинув у вуличній сутичці в Аргосі, коли стара жінка кинула в нього з даху цеглину.

(26) «Спини свій плач…» — рядки з елегії «Лікід» (1638) Дж. Мільтона (1608—1674). Смерть у воді — один із наскрізних мотивів у Стівенових думках, і саме це є темою елегії, яку Мільтон написав на смерть потонулого свого друга, Едварда Кінга.

(27) Душа… це форма форм. — За Арістотелем, «розум є форма форм»; трактат «Про душу», 3, 432а.

(28) Півень кукуріку! — І текст, і відгадка — справжня ірландська загадка, з тією лише різницею, що замість бабусі там фігурує мати; у Стівеновій свідомості вона пов’язується зі смертю його матері.

(29) Колумбан (543—615) — ірландський святий, учений чернець і місіонер.

(29) Цифри… в мавританському танці. — Арабські цифри тут асоціюються з арабськими й іншими нехристиянськими тлумаченнями Арістотелевих ідей. Аверроес (1124—1198) — арабський філософ, один із найавторитетніших коментаторів Арістотеля. Мойсей Маймонід (1135—1204) — юдейський філософ і талмудист. Душа світу — чільне поняття численних систем неортодоксальної християнської містики, а також гностицизму, окультизму, теософії.

(30) Яків II Стюарт (1633—1701) — останній король католицької династії Стюартів; скинутий в Англії, став володарем Ірландії, але 1690 був розбитий при р. Бойн і втік до Франції.

(31) З висловом про імперію, над якою не заходить сонце, не пов’язане ім’я жодного «французького кельта». Вислів подибується вже у Геродота, де Ксеркс говорить так про імперію персів, а щодо англійської імперії його хто тільки не вживав.

(32) Дізі висловлюється демагогічно й неточно. Деніел О’Коннелл (1775—1847) — борець за незалежність Ірландії, прозваний Визволителем за досягнення рівних прав для католиків. Унія — законодавчий акт 1800 р. про ліквідацію Ірландського парламенту. Ложі оранжистів — виниклі наприкінці XVIII ст. агресивні групи ольстерських протестантів, які назвались за ім’ям Вільгельма III Оранського, що розбив Якова II. Голод — катастрофічний голод 1846—1848 рр., унаслідок якого населення Ірландії зменшилося на чверть. Фенїї (від Фіанни, легендарної дружини воїнів Фінна МакКула) — члени «Товариства Феніїв», заснованого 1857 р.

(32) «Принишкніть, стрижені!» — девіз оранжистів, що брали участь у придушенні антианглійського повстання 1798 р.; повсталі переважно мали коротку стрижку, тож їх прозвали «стриженими».

(32) Джон Блеквуд (1722—1799) виступав проти Унії. Один з його нащадків, Генрі H. Блеквуд Прайс, писав 1912 р. Джойсові, що Блеквуд «помер, натягуючи свої ботфорти, щоб їхати в Дублін голосувати проти Унії». Тож Дізі, в подачі Джойса, перебріхує події прямо навпаки.

(32) Ми всі ірландці, всі з королівського поріддя. — Ця приказка засновується на великій кількості в давній Ірландії дрібних королівств і королів, а також королівських нащадків, у тім числі й позашлюбних.

(33) Ліверпульська шатія, яка зірвала задум створити порт. — Мова про виниклий у 1850-х рр. (і так і не втілений у життя) проект перетворення гавані Галвей на заході Ірландії на великий трансатлантичний порт.

(33) Від жінки, що не вирізнялася чеснотою. — Себто від Єлени Троянської. Одна з Гомерових алюзій: Телемах, після зустрічі Нестора, стрічає Єлену.

(34) Цей крик повій… — В. Блейк, «Вислови невинности» (бл. 1803).