Братці! Сміха! Це ще що за вишкребок у макінтоші? Порохнявий Родос^{738}! Гляньте на його лахи. Святий Боже! А на що він там розжився? Ювілейна баранина. Клянусь, це Бовріл. До чого дійшов, сердешний. Знайомі вам оті подерті шкарпетки? Чи не гриб-голодранець із Ричмонда^{739}? Б’юсь об заклад, він! Думав, у нього прутень свинцевий. Чи симулював? Ми його прозивали Бартл-Хлібоїд. А колись, сери, був він солідний громадянин. Голодранець бідний жив, він сирітку полюбив. Та вона втекла од нього. Перед вами нещасливець покинутий. Макінтош, що блукає по диких каньйонах. Залив — і рухай. Їм пора зачинятися. Рогатим нічого. Препрош? Бачив ‘го сьгодні на похерені? Шо, дружок який дуба врізав? Ааа, згадав! А дітей купочка, ой горе-горе! Та ни розтроюджуй мині душі, Польде! Чи ж ни вихлюпали ми всі сльози як побачили поперли дружка Падні в чорнім мішку? З усіх чорнюків масса Пат була найкраща! Зроду ни стрічав таких як він. Tiens, tiens[309], але все це сумно, друзяко, сумно. Та не плещи, газонув на підйомі один до дев’яти. Авто на рухомих осях то каша. Два проти одного, Єнаці^{740} втре йому носа. Япончики? Навісний вогонь, inyah[310]! Та потопили, у спецвипусках було. Тим гірш, мовляв, для нього, а ни для русіян. Час, час! Одинадцятеро їх було. Та вшивайтеся вже. Впиред, пняні, ноги нислухняні! Дбраніч. Браніч. Хай Всевишній Аллах офігенно збереже твою душу сеї ночі.

Стривай-но! Славно ж ми захмелені, причмелені. Ану скажи: поліція, палиця, паляниця. Нерговий чаряд. Обирежно, соколята, тут придставник Пранції Деп’є-Деблює. Шоб порожніше в чирипній… тьху, в чиривній порожнині. Оттак. Дбраніч. Мона, любов моя, чи мона… Гоп. Мона, тільки ти моя, чимона, чмона. Бам.

Чуєте? Прикрий свою коробочку. Бамм! Бамм! Горить! Он вона мчить. Пожежна! Повертай голоблі. Через вулицю. Зріжем. Бамм! Біжимо! А ви не? Учвал, ристю-дристю, хто куди! Баамм!

Лінче! Га? Причалюй до мене. Сюди, до Дензилл-лейн. Пересадка до Веселих Осель. Вона сказала ми удвох в бурдей тьох-тьох де мріє темная Маріє. А чо, залюбки-затюпки. Laetabuntur in cudilibus suis[311]. To ти йдеш? Ану шепни, що то за, чорти б його, чудило в чорних лахах? Тсс! Согрішив єси супроти світла, і вже нині близький той день, коли він явиться судити світ вогнем. Баамм! Ut implerentur scriptura[312]. А розкажи-но той віршик. І мовив слово медик Дік теж медикові Деві. Хрестикули, це ще що за жовтий екскремент? Шо за шиза проповідує на Мерріон-холлі? Ілія гряде! Омитий Кровію Агнця. Прийдіте, всі істоти виносмокчучі, пивожлуктячі, джиноспраглі! Прийдіте, особачені, бикошиї, жукочолі, свинорилі, бобомозкі, тхороокі, шулери, фальшивотривожні й забутобагажні! Прийдіте, стоганебні з найганебніших. Се я, Александер Дж. Христос Дауї, хто прицуприкував до спасіння славного колосальну частину планети нашої од Сан-Франциско до Владивостока. Бог — се вам не балаган, де з вас здеруть гроші й не покажуть нічого путнього. Я вам заявляю, що Бог — се найпотрясніша бізнесова пропозиція, де все по-чесному. Він — найвеличніша штуковина, затямте се собі якнайтвердіше. І прокричим як один: спасіння во Царі Ісусі! Рано треба встати тобі, ти, грішнику, ох як рано-раненько, якщо ти хочеш обдурити Бого Всемогутнього. Бааамм! Де вже тобі. Для тебе, друзяко, бережеться у нього в задній кишені штанів така мікстурка од кашлю, що вмить подіє. Ти тільки вхопи та й скуштуй.

Меббот-стрит. Вхід до нічного міста. Трамвайні рейки лежать долі не змонтовані, покладені схематично колом, між ними червоні й зелені сигнальні вогники. Ряд халуп із навстіж розчиненими дверима. Два-три ліхтарі з райдужною підсвіткою. Біля крижаної гондоли морозивного фабриканта Рабайотті товчеться черга миршавого люду чоловічої й жіночої статі. Кожен хапає свою порцію червоного або чорного морозива у вафлях. Починає лизати його і зникає в сутінках. Діти. Лебединий вінець гондоли світить білим і синім у променях маяка. Хтось когось кличе, хтось комусь відкликається.

ПОКЛИК: Постривай, моя любаско. Я несу тобі ковбаски.

ВІДГУК: Я терпіння трохи маю. За конюшнею чекаю.

(Дибас лупатий глухонімий слинявий кретин, труситься від хвороби святого Віта. Гурт дітлахів оточує його, взявшися за руки.)

ДІТИ: Kitogue[313]! Драстуй.

КРЕТИН (піднімає паралізовану ліву руку і харамаркає): Грхахуте!

ДІТИ: А де велике світло?

КРЕТИН (мимрить): Гхагхахест.

(Діти його випускають. Трясучися, він дибає далі. На гойдалці, підвішеній на мотузці між двома халупами, гойдається карлиця і голосно рахує кожен раз. За нею звалище сміття, і вона затуляється рукою і шапкою, хропе, скрегоче зубами і знову хропе. Курдупель, що копається у звалищі, ступає вище на сходинку і завдає собі на плечі клунок із покидьками. Біля нього бабище з кіптявою гасовою лампою стромляє ще одну пляшку йому в клунок. Він забирає цей даток, криво насуває набакир свого картузика і тюпає далі мовчки. Бабище суне назад у своє лігво, вимахуючи лампою. Клишоногий хлопчина, що сидів навпочіпки на порозі, граючись паперовою кулькою на резинці, рачкує слідом за нею боком, хапає за поділ спідниці, підводиться на рівні ноги. П'яний трудяга, похитуючись, хапається обома руками за хистку огорожу. На розі видно двох довготелесих нічних патрульних у плащах із руками на чохлах кийків. У якійсь халупі розбивається тарілка, верещить жінка, репетує дитина. Горлає чолов’яга, бурмоче, змовкає. Постаті никають, ховаються, визирають із сховища. В одній хатині світить свічка, заткнута у порожню пляшку, й жінка розчісує ковтуни золотушній дівчинці. З провулку лунає голос Сіссі Кеффрі, ще юний, дзвінкий).

СІССІ КЕФФРІ:

Рядовий Карр і рядовий Комптон з офіцерськими тростинами під пахвами чвалають, спотикаючись, потім враз повертаються, наче по команді «кругом», і зграйно пукають ротом — буцімто перднули. Гурт чоловіків у провулку регоче. Баба-відьмачка на те озивається так.

БАБА-ВІДЬМАЧКА: Щоб вам заціпило, волохаті гепи. А дівка з Кавана хай буде здорова як вода.

СІССІ КЕФФРІ: Мені, бач, щастить. Каван, Кутгілл і Белтербет^{741}. (Співає):

Рядовий Карр і рядовий Комптон повертаються і ну відгавкуватися,

Їхні мундири здаються криваво-червоними в тьмяному світлі ліхтарів, а біляві чуби впадають в очі по сусідству з чорними кашкетами. Стівен Дедал і Лінч пропихаються крізь юрбу повз червономундирників.

РЯДОВИЙ КОМПТОН (піднімає палець): Дорогу пастору.

РЯДОВИЙ КАРР (повертається і вигукує): Ти ба, пастор!