І саме тієї миті кінь… і перегодом, при слушній нагоді, він (Блум себто) намірився, анітрохи не втручаючись у того особисті справи за принципом дурне діло нехитре, порадити йому урвати стосунки з таким собі багатонадійним лікарем, котрий, як завважив Блум, вельми зневажливо з ним (Стівеном) обходився й навіть, під личиною жарту, був не від того, щоб того, за його відсутності, й очорнити чи як іще це назвати, що, на скромну думку-блумку, виказувало досить негарний характер його вдачі — чи вдачу його характеру? (Даруйте цю мимовільну гру.)

А кінь, дійшовши, сказати б, межі, зупинився і, високо, гордою дугою задерши хвоста, зронив на дорогу, яку незабаром доведеться щіткам мести й шкребти, три димучі кавалки яко законний внесок кавалерії. Непоквапно і троєкратно, раз за разом, випорожнився він із обвислого свого заду. А кучер, сповнений гуманізму, терпляче вичікував на своїй косатій низькопосадковій колісниці^{878}, поки той (чи та?) скінчить свою справу.

Блум і Стівен скористалися несподіваною загайкою та й пройшли пліч-о-пліч у вільну прогалину в ланцюгах, праворуч і ліворуч від стовпця, а тоді, переступивши через кавалково-кізякову зону, попрямували по Долішній Гардинер-стрит, причому Стівен уже впевненіше, але все так само неголосно, виводив кінцівку балади:

Кучер хоч би слово тобі зронив, добре там, лихе чи байдуже. Він просто споглядав дві їхні постаті, сидячи на своєму повозі, як вони — обидві в чорному, одна гладка, друга худа — чимчикують до залізничного моста, аби отець Махер їх повінчав. Отак ідучи, вони іноді ставали, потім знову йшли, продовжуючи свій тет-а-тет (кучер був, звісно, абсолютно поза тим) про підступних сирен, що зводять чоловіків з ума-розуму, домішуючи сюди й низку інших тем подібного штабу, про загарбників, разом з історичними прикладами оних, тоді як чолов’яга на підмітальному повозі чи коли вам завгодно назвіть оте підгрібальним повозом котрий ні в якому разі не міг нічого чути бо ж ті зайшли надто вже далеко сидів собі на своєму сидінні в кінці Долішньої Гардинер-стріт і дивився їхньому низькопосадковому повозу вслід.

Якими паралельними курсами йшли Блум і Стівен на зворотному шляху?

Вирушивши об’єднано, нормальною прогулянковою ходою, з Бересфорд-плейс, вони подалися по Долішній та Середній Гардинер-стрит та по Маунтджой-сквер, у вказаному порядку, на захід; потім, уповільненим кроком, обидва збиваючись ліворуч, помилково через Гардинер-плейс до самого рогу Темпл-стрит; тоді, повільною ступою, із зупинками, збиваючись праворуч, по північному боці Темпл-стрит до Гардвік-плейс. Просуваючись, такі вельми несхожі, неквапливим прогулянковим кроком, обидва перетнули круглу площу перед церквою Св. Ґеорґія по діаметру, позаяк хорда всякого круга коротша за ту дугу, що на неї спирається.

Які теми обговорював цей дуумвірат під час тих його мандрів?

Музику, літературу, Ірландію, Дублін, Париж, дружбу, жінок, проституцію, дієту, вплив газового освітлення або ще світла ламп розжарювання й дугових на зростання довколишніх парагеліотропічних дерев^{879}, загальноприступні муніципальні сміттєві урни для невідкладних потреб, римо-католицьку церкву, безшлюб’я духівництва, ірландську націю, навчальні заклади єзуїтів, різноманітні професії, вивчення медицини, проминулий день, підступний вплив передсуботи, Стівенову непритомність.

Чи ж виявив Блум спільні фактори споріднености в їхніх відповідно схожих та несхожих реакціях на пережите?

Обидва були чутливі до художніх вражень, віддаючи перевагу музичним перед пластичними чи живописними. Обидва схилялися до континентального устрою життя, цураючись острівного, і воліли жити по цей бік Атлантики, а не по той. Обидва, діставши ранній домашній гарт і вспадкувавши зухвалу схильність до інакодумства й протистояння, відкидали численні загальноприйняті релігійні, національні, соціальні й моральні доктрини. Обидва визнавали то стимулюючий, то притуплюючий, почергово, вплив магнетичного тяжіння протилежних статей.

Чи розбіжні мали вони погляди на які-небудь речі?

Стівен відверто не погоджувався з Блумовою думкою щодо важливости дієтичного й громадянського самовдосконалення, тоді як Блум не погоджувався, мовчки, зі Стівеновою думкою стосовно вічного утвердження людського духу в літературі. Блум у душі підтримував Стівенову поправку, згідно з якою анахронізмом було відносити дату навернення ірландського народу з друїдської віри в християнство, яке здійснив Патрик син Кальпорна, сина Потіта, сина Одісса, посланий папою Целестином Першим у 432 році, за правління Лірі, приблизно до 260 року й королюванню Кормака МакАрта († 266 н.е.), що задихнувся у Слетті від неправильного ковтання їжі й був похований у Росснарі. Непритомність, яку Блум пояснював шлунковим виснаженням і дією певних хімічних сполук з різними градусами алкоголю та різними частками домішок, підсиленим за рахунок розумового напруження і швидких обертових рухів в атмосфері розслаблення, Стівен приписав вторинній появі ранкової хмаринки (спостереженій обома із двох різних пунктів, Сендикоува й Дубліна), завбільшки спочатку з жіночу долоню.

Чи ж існував бодай один предмет, на який їхні погляди були однаково негативні?

Вплив газового, а так само й електричного освітлення на зростання довколишніх парагеліотропічних дерев.

Чи обговорював Блум у минулому подібні теми під час нічних прогулянок?

1884 року з Овеном Голдбергом і Сесілом Тернбулом уночі на міських магістралях між Лонгвуд-авеню й Леонардовим рогом, між Леонардовим рогом і Сінг-стрит та Блумфілд-авеню. 1885 року з Персі Епджоном вечорами, притулившись до стіни між віллою Ґібралтар і Блумфілд-гаусом у Крамліні, баронство Апперкрос. 1886 року спорадично з випадковими знайомцями й можливими покупцями, на ґанку біля дверей, у передпокоях, вагонах третього класу приміських залізничних ліній. 1888 року часто з майором Брайєном Твіді та його дочкою Меріон Твіді, всі разом чи поокремо, на веранді будинку Метью Діллона в Раундтауні. Один раз 1892 і раз 1893 року, з Джуліусом Мастянським, обидва випадки — у вітальні його (Блума) будинку на Західній Ломбард-стрит.

Які думки виникли в Блума у зв’язку з безсистемною низкою дат: 1884, 1885, 1886, 1888, 1892, 1893, 1904 — до їхнього прибуття на місце призначення?

Йому подумалося, що прогресивне розширення сфери індивідуального розвитку й досвіду регресивно супроводжувалося звуженням протилежної царини стосунків між індивідами.

Яким саме чином?

Від неіснування до існування він прийшов до багатьох і був прийнятий як один із них; існуючи, він був з усяким, як усякий з усяким; перейшовши з існування в неіснування, він стане для всіх ніким, несприйманим.

Яку дію виконав Блум по їх прибуттю на місце призначення?

Біля східців четвертого в ряду рівновідмінних непарних номерів, номера 7 на Екклс-стрит, він машинально сягнув рукою до задньої кишені штанів, щоб дістати ключа.

Чи ж лежав там ключ?

Лишився він лежати в зазначеній кишені, але тих штанів, які він надягав напередодні.

Чому це викликало в нього подвійну досаду?

Тому що він забув і тому що згадав, як двічі нагадував собі не забувати.