ШЛЬОНДРИ:

Блум чалапає через це людське гноїще, прямуючи до освіченої вулиці попереду. Відхиливши фіранку вікна, грамофон вистромив надвір свій мусянжевий погнутий хобот. Збоку шинкарка підпільного шинку торгується з трудягою і двома солдатами.

ТРУДЯГА (ригаючи): А де, з біса, цей блядський будинок?

ШИНКАРКА: Пердон-стрит. Пляшка міцного шилінг. Я жінка чесна.

ТРУДЯГА (схопивши за комір обох солдатів, тягне їх за собою): Британська арміє! Вперед, до перемог!

РЯДОВИЙ КАРР (за його спиною): Напився по самі вінця.

РЯДОВИЙ КОМПТОН (сміється): Не кажи!

РЯДОВИЙ КАРР (до трудяги): Казарми Портобелло, їдальня. Запитай Kappa. Просто Kappa і все.

ТРУДЯГА (репетує):

РЯДОВИЙ КОМПТОН: Послухай-но, як тобі наш старшина?

РЯДОВИЙ КАРР: Беннетт? Та це ж мій друзяка. Для мене він хлопець що треба.

ТРУДЯГА (репетує):

Рушає вперед, спотикаючись, тягнучи їх за собою. Блум зупиняється, вагаючись. Підходить пес, висолопивши язика, тяжко дихаючи.

БЛУМ: Іду туди, не знаю куди. Хтозна, де ті будинки. І куди поділися вони самі? Напідпитку хлопці долають відстань удвічі швидше. Невилазна плутанина. Спочатку сцена на Вестленд-роу. Потім скочив у перший клас, хоча квиток мав у третій. Потім одну станцію проїхав. Потяг із паротягом позаду. Міг би завезти аж у Малагайд або на відстій на запасну колію на всю ніч або зіткнутися з зустрічним потягом. До шкоди доводить друга випивка. Треба не більше одної. Чого я за ним? З усього гурту він найпристойніший. Якби я не почув про місіс Бофуа-Пюрфуа, то не пішов би туди і його б не зустрів. Доля. А ті грошики він проциндрить. Тут міститься контора допомоги нужденним. Враз отримуєш, скільки треба для нагальних оборудок. Кажете, у вас труднощі? Легко прийшло, легко й піде. Я міг би вже лежати на кладовищі через цього трамгонгфардугрейкджаггернаута, але не розгубився. Проте це не завжди рятує. Того дня, якби пройшов повз вікна Трулока на дві хвилини пізніше, то попав би під кулю. Відсутність тіла. Хоча якби куля тільки продірявила одяг, міг би виправити п’ятсот фунтів за психологічне збурення. Хто б це там був? Якесь цабе з клубу на Кілдер-стрит. Збережи, Господи, його єгерів. (Роздивляється на стіні фалічний малюнок крейдою з підписом «Солодкий сон».) Комедіанти! От Моллі намалювала в Кінгстауні на замерзлій шибці у вагоні. А на що схоже це?

Розмальовані ляльки визирають із вікон, стоять у розчинених дверях, смалячи дешеві цигарки. Солодкий нудотний димок пливе до нього круглими й овальними кільцями.

КІЛЬЦЯ: Солодкі принади. Принади гріха.

БЛУМ: Щось у мене негаразд із хребтом. Іти далі чи вернутися? А ще цього м’ясива накупив. Їстимеш цю свинятину, станеш сам як свиня. Ну й дурень! Викинув гроші на вітер. Переплатив шилінг і вісім пенсів. (Пес торкає його долоню холодним мокрим носом, махаючи хвостом.) Дивно, чому їх усіх до мене вабить. Навіть того собацюру, що сьогодні. Спочатку з твариною краще поговорити. Вони, як і жінки, люблять rencontres[322]. Хоча від них стільки смороду, як від тхора. Chacun son gout[323]. А може, він скажений. Фідо. Не знає, що йому робити. Гарний пес! Гарріоуен. (Вовкодав лягає на спину, безсоромно вигинаючись, канючачи лапами, висолопивши довгого чорного язика). Вплив оточення. Віддай — і справі край. Якщо ніхто. (Гостинно запрошуючи сеттера, він сторожко, мов браконьєр, крок за кроком відступає в темний смердючий куток. Розгортає один пакунок, хоче кинути свинячу ніжку, передумав, бере баранячу.) Дорожча всього на три пенси, але значно важча. Хоча я тримаю її в лівій руці. Вона потребує більше сили. Чому? Вона менша, бо менше працює. Та кидай. Два і шість.

Хоч і жаль, а кидає свинячу ніжку й пакунок із баранячою. Мастиф абияк шматує обгортку пакунка і з гарчанням жадібно вгризається в м’ясо, трощить кістки. Тим часом наближається нічний дозор — двоє поліцаїв у дощових плащах із каптурами, тихі й насторожені. Перемовляються пошепки.

ДОЗОР: Блум. Блума. Блумові. Блумі.

Кожен із них кладе руку на плече Блумові.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Затриманий під час порушення. Забруднював місця громадського користування.

БЛУМ (затинаючись): Але я роблю добро іншим.

Зграя голодних чайок злітає з каламутних вод річки Ліффі, несучи у дзьобах частування — крихти солодкого пиріжка.

ЧАЙКИ: Який короший киріжок!

БЛУМ: Друг людини. Муштрований ласкою.

Показує рукою. Боб Дорен, вмостившися на високому стільчику шинквасу, ризиковано на ньому погойдується і нахиляється над спанієлем, що трощить м’ясиво.

БОБ ДОРЕН: Гарний собацюра. Дай лапу. Ну дай мені лапу.

Бульдог гарчить, шерсть на загривку стала дибом, між зубами, що гризуть свинячу кістку, тече слина як у скаженого. Боб Дорен безгучно падає у підвал.

ДРУГИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Захист тварин від жорстокого поводження.

БЛУМ (із запалом): Шляхетна справа! Я висварив машталіра конки на мосту Гарольдс-кросс за те, що він злочинно занедбав свою бідолашну конячину, так що хомут до крови натер їй шию. А він ще й вибатькував мене за мою турботу про його ж тварину. Саме був мороз, і трамвай був останній. А всі розповіді про те, як живеться тваринам у цирку, вони, вважайте, аморальні.

Синьйор Маффеї, збліднувши від люті, у вбранні приборкувача левів з діамантовими зашпінками на накрохмаленому нагрудді сорочки, виступає вперед, тримаючи цирковий, обклеєний папером обруч і канчук, що звивається кільцями, а ще револьвер, націлений на ненажерливого дога.

СИНЬЙОР МАФФЕЇ (зі злостивою посмішкою): Леді і джентльмени, і мій учений хорте, саме я спромігся приборкати Аякса, грізного мустанга пампасів за допомогою мого патентованого сідла з гостряками для м’ясоїдів. Шмагати під животом канчуком з вузлами. А коли подушиш на блоку за горло, це зробить згідливим самого впертого лева, навіть Leo ferox[324], лівійського людожера. Розпечений до червоного лом і особливі мастила, які втирають у обпечене місце, створили Фріца Амстердамського, гієну, що мислить. (Дивиться на Блума пекучим поглядом.) Я володію індійським секретом. Його дія залежить від поєднання блиску моїх очей з полиском діамантів на моїх грудях. (Із чарівною посмішкою.) А тепер дозвольте відрекомендувати вам мадмуазель Рубі, окрасу арени.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Дайте прізвище та адресу.

БЛУМ: От забув. А, згадав! (Скидає свій високий капелюх, кланяється.) Доктор Блум, Леопольд, дантист^{747}. Ви, звичайно ж, чули про пашу фон Блюма. Мільйони червінців. Доннерветтер! Володіє половиною Авустрії. І Єгипту. Двоюрідний брат.