2. Оскільки фізичне відвикання від нікотину насправді не викликає болю, а лише призводить до відчуття спустошеності й непевності, яким супроводжується голод або звичайний стрес, та через те, що саме в такому стані ми за звичаєм закурюємо цигарку, у нас виникає тенденція вважати це відчуття нормальним.

3. Однак основна причина того, що курцям не вдається подивитись на куріння в справжньому світлі, полягає в тому, що механізм залежності працює задом наперед. Ми почуваємося спустошеними тільки тоді, коли не куримо. Через те, що на самому початку процес звикання до нікотину дуже тонкий і послідовний, розцінюємо це почуття як нормальне та не пов’язуємо із щойно викуреною цигаркою. Закуривши, ви одразу відчуваєте приплив сил, кайф, розслаблюєтеся, і цигарка знову виправдовує вашу довіру.

Саме такий вишуканий процес робить відмову від усіх наркотиків важкою. Уявіть паніку героїніста, у якого закінчився героїн, а потім – радість, коли він нарешті зробив собі ін’єкцію. А чи можете ви згадати кого-небудь, хто дійсно отримує задоволення від дози, чи навіть думка про це жахає вас? Люди, залежні не від героїну, не зазнають подібного почуття страху. Цей наркотик не знімає його, а навпаки, створює. Некурцям невідоме відчуття спустошеності чи потреби в нікотині, вони не починають панікувати, коли цигарки закінчуються. Некурці не розуміють, як курці можуть отримувати задоволення від того, що засовують ці огидні штукенції до рота, закурюють їх і затягуються, заповнюючи власні легені гидотою. Чи знаєте ви, що дійсно цікаво? Курці також не знають, чому вони це роблять.

Ми вже говорили про поширену оману, що куріння розслаблює і надає задоволення. Але цього потребують тільки ті, хто чогось позбавлений. Чому ж тоді некурці не зазнають подібного стану спустошення та після їжі, коли некурці повністю спокійні, курці не можуть розслабитись, поки не задовольнять своє маленьке нікотинове чудовисько?

Я вважаю, що потрібно розібрати цю тему детальніше. Курці впевнені, що, відмовляючись від цигарки, вони позбавляють себе справжнього задоволення або міцної опори. Через це кинути курити дуже непросто. Але важливо зрозуміти, що, перестаючи курити, ви ні від чого не відмовляєтесь.

Найкращий спосіб зрозуміти всі тонкощі нікотинової пастки – це порівняти її з їжею. Якщо ми звикли регулярно харчуватись, то не усвідомлюємо голод між прийомами їжі. Тільки у разі запізнення відчуваємо його, але зовсім не зазнаємо фізичного болю, а лише почуття спустошеності та непевності, відоме як «мені треба поїсти». Та процес тамування голоду – дуже приємне проведення часу.

У випадку з курінням відбувається майже те саме. Внутрішнє відчуття, відоме нам як «бажання або потреба в цигарці», схоже на голод, хоча тут нікотин не задовольняє курця. Так само, як і з необхідністю поїсти, фізичного болю немає, а дискомфорт настільки непомітний, що ми навіть не пам’ятаємо про нього у перервах між цигарками. Починаємо усвідомлювати його тільки тоді, коли хочемо закурити, а нам забороняють. І лише закуривши, почуваємо себе вдоволеними.

Саме ця схожість із прийомом їжі допомагає обдурювати курців, спонукаючи їх вірити в те, що вони дійсно отримують велике задоволення. Деяким людям важко усвідомити, що куріння не приносить радості та не надає підтримки. Дехто заперечує: «Як можна стверджувати, що куріння не підтримує мене? Адже ви згодні, що закурюючи, я почуваю себе менш знервованим, ніж до цього».

Незважаючи на те, що прийом їжі та куріння здаються схожими, насправді ці процеси цілком протилежні:

1. Ви їсте, щоб вижити та продовжити життя, а куріння скорочує його.

2. Їжа дійсно приємна на смак. Харчування – справді чудовий процес, яким можна насолоджуватися протягом всього життя. А куріння передбачає вдихання у свої легені мерзенного та отруйного диму.

3. Прийом їжі не викликає голод, а полегшує його; перша ж цигарка розпочинає потяг до нікотину, а кожна наступна зовсім не послаблює його, а гарантує, що ви страждатимете від нього решту свого життя.

Зараз дуже зручний момент, щоб розвіяти інший загальновідомий міф про куріння, – міф про те, що курiння є звичкою. Чи прийом їжі є звичкою? Якщо ви так думаєте, спробуйте відмовитись від неї назавжди. Ні, описувати процес харчування – це те ж саме, що називати навичкою дихання. Обидва мають істотне значення для виживання. Звичайно, різні люди задовольняють свій голод неоднаково. Але по суті прийом їжі не є звичкою. Так само i куріння. Єдина причина, з якої курець закурює, – спроба покласти край відчуттю спустошеності та непевності, викликаному попередньою цигаркою. Звичайно, різні люди мають звичку полегшувати свій стан в різний час, але куріння саме по собі не є навичкою.

Суспільство часто визначає куріння як шкідливу звичку, тому в цій книжці для зручності я також називаю його «звичкою». Однак постійно пам’ятайте про те, що куріння – це не звичка, а НАРКОТИЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ.

Почавши курити, ми повинні навчитись поводитись з цигарками. Перш ніж усвідомимо це, то вже не тільки купуємо їх регулярно, але й змушені мати при собі постійно. Якщо ми не робимо цього, то вдаємося до паніки та з часом куримо дедалі більше.

Так відбувається з будь-яким іншим наркотиком: наш організм прагне захиститись від впливу нікотину, а водночас потреба в ньому зростає. Після короткого періоду куріння цигарка перестає повністю полегшувати дискомфорт, який сама ж викликала. Тому, закурюючи, ви почуваєте себе краще, ніж мить тому, але насправді стаєте знервованішим та напруженішим навіть під час куріння, ніж якби ви взагалі не були курцем. Ця звичка ще бiльш безглузда за манеру носити тісне взуття, тому що з часом відчуття дискомфорту, що дедалі посилюється, зберігається навіть тоді, коли взуття вже знято. Становище навіть ще гірше, бо як тільки цигарка погашена, починається швидке виведення нікотину з організму. Це пояснює те, чому під час стресових ситуацій курці мають звичку курити одну цигарку за одною.

Як я вже казав, «звички» не існує. Справжня причина, з якої людина продовжує курити, полягає в тому самому чудовиську, що живе всередині. Час від часу кожний курець має його годувати. Він сам вирішує, коли зробити це, але, як правило, відбувається це в чотирьох типах випадків або їхніх комбінаціях.

Який магічний засіб може раптом змінити дію, яку сам же спровокував двадцять хвилин тому? Поміркуйте, які ще існують типи ситуацій у нашому житті, окрім сну? Правда полягає в тому, що куріння ніколи не полегшує стрес або нудьгу та зовсім не сприяє зосередженості або розслабленню. Усе це – ілюзії.

Крім того, що нікотин – наркотик, це сильнодіюча речовина, яка входить до складу інсектицидів (подивіться це слово у словнику). Доза нікотину, що міститься лише в одній цигарці, якщо ввести її безпосередньо у вену, вб’є вас. До того ж тютюн містить багато отрут, разом з чадним газом, а сама рослина належить до того роду, що й беладонна.

Якщо ви маєте намір перейти на люльку або сигари, хочу нагадати, що зміст цієї книжки стосується всіх видів тютюну та будь-яких речовин, які містять нікотин, разом з жувальними гумками, пластирами, спреями та інгаляторами.

Людський організм є найскладнішим об’єктом на нашій планеті. Жоден біологічний вид, навіть найнижчі – амеби й черв’яки, не виживе, не знаючи різниці між їжею й отрутою.

Протягом тисяч років під час природного добору наш розум та тіло сформували вміння розрізняти їжу та отруту, а також надійні методи, як позбуватися останньої.

Усі люди відчувають відразу до запаху та смаку тютюну, поки не стануть залежними від нього. Якщо ви видихнете дим в обличчя дитині до того, як у неї з’явилася нікотинова залежність, вона почне кашляти та чхати.

Коли ми курили свої перші цигарки, це призводило до нападу кашлю або, якщо викурювали занадто багато, до запаморочення та справжнього фізичного нездужання. Наше тіло кричало: «ТИ ГОДУЄШ МЕНЕ ОТРУТОЮ. ПРИПИНИ». На цій стадії часто визначається, чи станемо ми курцями. Вважати, що ними стають фізично слабкі та психічно хитливі люди, – помилка. Тим, у кого перша цигарка викликала відразу, чиї легені фізично не змогли впоратися з нею, пощастило: вони зцілені від куріння на все життя. Говорячи інакше, не готові проходити крізь жорстокий процес навчання, щоб навчитися курити без кашлю.