Робін уперше так ясно бачила, що він — нарцис. Рафаель цікавився винятково собою і тільки собі співчував. Покійний батько значення не мав.
— Поліція вже взяла свідчення у Францески та її батьків,— сказала Робін.— Вона повністю заперечує, що була з тобою у вбиральні вдруге. Батьки їй не повірили, але...
— Не повірили, бо вона тупіша навіть за тупу Кінвару.
— Поліція переглядає записи з камер спостереження у крамницях, по яких Францеска, за її словами, ходила, коли ти був у вбиральні з Кінварою.
— Гаразд,— сказав Рафаель,— погано, що так, вони можуть довести, що її зі мною не було. Але я можу вийти сухим з води і сказати, що з був у вбиральні з іншою панянкою і тепер, як справжній лицар, хочу захистити її репутацію.
— Ти дійсно зможеш змусити жінку брехати для тебе в залі суду, коли йдеться про звинувачення в убивстві? — не повірила Робін.
— Жінка, що володіє цим судном, за мною упадає до божевілля,— м’яко відповів Рафаель.— У нас був роман, поки мене не закрили. Вона відвідувала мене у в’язниці й усе таке. Зараз лежить у реабілітаційному центрі. Схибнута сучка, обожнює драму. Має себе за художницю. Забагато п’є і взагалі ходяча біда, але злягається, мов та кролиця. Так і не забрала в мене
ключ від цього човна, а ключ до маминого будинку тримає отам у шухляді...
— То часом не на адресу її мами ти замовив гелій, шланг і рукавички? — спитала Робін.
Рафаель аж моргнув. Він не чекав такого.
— Тобі потрібна була адреса, ніяк з тобою не пов’язана. Отже, ти зробив замовлення на час, коли власників точно не буде, пробрався туди, забрав повідомлення про недоставлену посилку...
— Забрав посилку, затримувався і сам відніс до будинку любого батечка, так.
— Флік прийняла посилку, а Кінвара заховала її так, щоб батько не знайшов, поки не прийде час його вбити?
— Все так,— підтвердив Рафаель.— У тюрмі чого тільки не навчишся. Підроблені посвідчення особи, незаселені будинки, фейкові адреси... з цим стільки можна зробити. Коли ти помреш...— (у Робін аж голова пішла сиротами),— ніхто не поєднає мене і всі ті адреси.
— Власниця цієї баржі...
— Буде всім казати, що займалася зі мною сексом у галереї Драммонда, не забула? Вона на моєму боці, Венеціє,— м’яко мовив він,— тож перспективи в тебе невеселі, га?
— Були й інші помилки,— зронила Робін, у якої раптом пересохло в роті.
— Наприклад?
— Ти сказав Флік, що твій батько шукає прибиральницю.
— Так, бо тоді вони з Джиммі видаватимуться просто брехунами, адже он як вона потрапила до його будинку. Суд зосередиться на цьому, а не на тому, звідки вона дізналася про вакансію прибиральниці. Я ж тобі вже казав — її сприйматимуть як брудну малу хвойду, ще й ображену. То буде просто ще одна її побрехенька.
— Але вона вкрала у твого батька записку — ту саму, яку він написав, коли перевіряв Кінварину історію про перебування у «Le Manoir aux Quat’Saisons». Я знайшла цю записку в неї у ванній кімнаті. Вона збрехала, сказавши, що до готелю також приїде її мама.
Зазвичай у готелі не видають інформації про гостей, але Чизвелл був міністром, тож зумів умовити їх розповісти, що там була одна з машин вашої родини і що мама, на жаль, не доїхала. Він записав, як називається номер, де зупинялася Кінвара,— мабуть, прикинувся, що забув,— і, вочевидь, записав ім’я того, хто доставляв у номер їжу, щоб дізнатися, два сніданки той приніс чи один. Коли сторона обвинувачення представить у суді записку і запросить цього Білла свідчити...
— Ти знайшла записку, так? — спитав Рафаель.
У Робін скрутило шлунок. Вона не планувала давати Рафаелю додатковий привід її пристрелити.
— Я зрозумів, що недооцінював тебе, вже після нашої вечері в «Нам Лонг Ле Шейкері»,— мовив Рафаель. Це не був комплімент. Його зіниці звузилися, ніздрі тремтіли від антипатії.— Ти була розчавлена, але все одно ставила до біса незручні питання. А ще ти і твій шеф краще поладнали з поліцією, ніж я очікував. І навіть коли я дав наводку «Дейлі мейл»...
— То це був ти,— сказала Робін, дивуючись, що не здогадалася.— Це ти нацькував на нас пресу і Мітча Патерсона...
— Я їм сказав, що ти покинула чоловіка заради Страйка, а сам він досі спить з колишньою. Ту плітку мені Іззі принесла. Я подумав, що вам двом не завадить трохи пригальмувати, бо ви вже так колупали моє алібі... але коли я тебе пристрелю,— (все тіло Робін пройняв крижаний холодок),— твоєму босові доведеться розповідати пресі, як твоє тіло потрапило в канал, так? Оце називається убити двох зайців одним пострілом.
— Навіть якщо я загину,— відповіла Робін якомога рівнішим голосом,— лишиться записка твого батька і свідки з готелю...
— Ну добре, його турбувало, що саме Кінвара робить у «Ле Мануарі»,— хрипко відповів Рафаель.— Але я тобі щойно сказав, що мене на території ніхто не бачив. Та дурепа замовила два келихи шампанського, але вона могла бути з ким завгодно.
— У тебе не буде можливості узгодити з нею нову історію,— відповіла Робін, у якої стало зовсім сухо в роті; язик аж липнув до піднебіння, але вона старалася говорити спокійно, впевнено.— Її затримано, й Кінвара не така розумна, як ти... А ще ти наробив інших помилок,— провадила Робін,— і дуже дурних, бо ти мусив діяти поспіхом, коли зрозумів, що батько вас викрив.
— Наприклад?
— Наприклад, Кінвара забрала упаковку з-під амітриптиліну, коли отруїла помаранчевий сік. Кінвара забула тобі сказати, як правильно зачинити двері до будинку. І,— додала Робін, розуміючи, що розігрує свою останню карту,— вона жбурнула тобі ключа від дверей на вокзалі Паддингтон.
Запала мовчанка, й Робін ніби почулися кроки десь поблизу. Вона не наважувалася визирнути у вікно, щоб не сполохати Рафаеля, а той здавався надто шокованим тим, що вона йому тільки-но сказала, і більше ні на що не зважав.
— «Жбурнула ключа» мені? — повторив Рафаель з награною зухвалістю.— Ти що в біса верзеш?
— Ключі до будинку на Ебері-стріт особливі, їх дуже важко скопіювати. Ви двоє мали доступ лише до одного ключа, і він був у Кінвари, бо твій батько на час смерті вас уже підозрював і подбав, щоб запасний тобі в руки не потрапив. Кінварі був потрібен ключ, щоб прокрастися в будинок і отруїти помаранчевий сік, а тобі — щоб зайти наступного ранку і задушити Чизвелла. Тож ви в останню мить зрихтували план: вона передає тобі ключа на призначеному місці на вокзалі, а ти прикидаєшся безхатьком. Вас зафільмувала камера. Просто зараз поліційні експерти збільшують і очищують зображення. Також вони гадають, що ти купував речі у благодійній крамниці поспіхом, тож можуть з’явитися інші корисні свідки. Поліція зараз збирає записи з камер спостереження, на яких видно твої переміщення після вокзалу.
Рафаель мовчав майже цілу хвилину. Його очі ледь помітно рухалися туди-сюди, ніби він шукав шпарину, вихід.
— Це... незручно,— нарешті вимовив він.— Я й не думав, що сів просто під камеру.
Робін здалося, що тепер він нарешті втрачає надію. Вона тихо провадила:
— Згідно з твоїм планом, Кінвара повернулася додому в Оксфордшир, подзвонила Драммонду й лишила повідомлення про те, що хоче оцінити кольє, щоб таким чином створити прикриття. Рано-вранці наступного дня Джиммі Найтові й Ґерайнту Віннові подзвонили з чергового одноразового телефону і виманили обох з дому обіцянкою надати інформацію про Чизвелла. Це зробив ти, прагнучи підставити їх на той раз, якщо поліція запідозрить убивство.
— Немає доказів,— автоматично вимовив Рафаель, але очі в нього так і бігали, ніби вишукували невидимий рятувальний трос.
— Ти пробрався в будинок рано-вранці, чекаючи, що батько буде спати після свого ранкового соку, але...
— Спершу він таки від'їхав,— сказав Рафаель. Його очі стали ніби скляними, і Робін зрозуміла, що то він пригадує події того ранку, переглядає їх усередині власної голови.— Він лежав на дивані й був дуже сонний. Я зайшов просто до кухні, відчинив коробку з іграшками...
На мить у Робін перед очима знову постала оповита поліетиленом голова: сиве волосся обліпило обличчя, і видно лише темне провалля рота. Це зробив Рафаель — той, що зараз наставив їй в обличчя револьвер.
