– У «Спортлото», Петре Семеновичу, виграти може кожен...

– Якщо вгадає, – закінчив зa мене Фартушняк, єхидно посміхаючись.

– Це вже обов'язково, – посміхнувся в свою чергу я. – А вгадати оті цифри в «Спортлото», між іншим, легше, ніж, скажімо, зустріти тепер на дніпровських кручах дятла. Якщо вам, Петре Семеновичу, це вдасться, то візьміть з собою не транзистора, а олівця й записника. Візьміть і прислухайтесь: дятел обов'язково вам вистукає виграш. Спочатку, наприклад, дасть три удари. Ставте у записнику – 3, тоді – 24, вслід за цим – 27, опісля – 20, потім – 28, на шостий раз – 39. Занотовуйте. Тоді купуйте картки «Спортлото» i закреслюйте згадані дятлом цифри. П'ять цифр я вам гарантую. Чи ви хочете одразу всі шість угадати?

Фартушняк сором'язливо опустив очі.

– На шість цифр у мене є інші секрети. Хоча б такий, який оце трапився нещодавно з моїм сусідом. Приїхав чоловік із відрядження. О третій годині ночі. Тобто тоді, коли міський транспорт уже не ходить. Окрім, зрозуміло, таксі.

«Якщо підійду і таксист візьме мене одразу – "без фокусів", – задумав сусід, – без чайових, без лайки і ввічливо довезе до самою дому, по дорозі не заскакуючи ні на Нивки, ні на Теличку, то обов'язково запишу його номер машини і з тих чотирьох цифр закомбіную своїх шість і виграю у «Спортлото».

– Ну і як? – розкрив рота Фартушняк.

– Уявіть собі, сусіда натрапив на такого таксиста й виграв. Teпер на своїх «жигулях» їздить і не вдається до послуг жодного водія.

– А якщо я такого таксиста в нічний час не знайду? – запитав Фартушняк.

– Спробуйте пошукати його вдень на Берківцях чи Шулявці...

– Що ж я ото їздитиму, щоб даремно гроші тратити?

– Петре Семеновичу, але ви ж хочете виграти у «Спортлото»?! А хто грає, той має. Будь-яка азартна гра, як і мистецтво, вимагає жертв.

– А ще якісь секрети знаєте?

– А вам цих мало? Тоді можу підказати ще кілька. У вас коли-небудь хтось гроші позичав?

– Ну! – кривлячись, відповів Петро Семенович.

– Так от, якщо той чолов'яга раптом вам зателефонує і сам скаже: «Слухай, старий, я вирішив тобі повернути борг», – то негайно відмовтеся від тих ста чи п’ятдесяти карбованців і скажіть йому, що вже не треба. Ви, мовляв, виграли у «Спортлото». Але нехай він вам назве номер телефону, у трубку якого були сказані ті слова. Наприклад: 41-86-02. Тоді мчіть до кіоскерки, беріть картки і з цифр номера телефону комбінуйте. Перш за все, закресліть число, яке перевищує 49. А саме – 86. Тоді беріть 41, після цього ставте 20. Це те ж 02, тільки навпаки. Уже маєте три цифри. Четверту складіть із суми цифр номера телефону і будете мати 21. Тоді від 86 відніміть 41 і вважайте, ваші гроші – у вашій кишені. Після одержання відповідної суми телефонуйте товаришеві й кажіть: «Слухай, тобі випадково не потрібна сотня-друга? Я можу позичити». Якщо він назве вас навіть «хамом» або подумає, що ви вимагаєте від нього повернути борг, – не ображайтеся. Подаруйте йому ту сотню. Хай він нею вдавиться. Але цього не кажіть. Тільки подумайте.

Фартушняк важко зітхнув. Видно, в такі телефонні дзвінки він давно втратив віру.

– € й інші випадки, – поспішив я втішити Петра Семеновича. – Може, вам потрібні письмовий стіл, кавомолка чи електром'ясорубка?

– Потрібні, a що? – ожив Фартушняк.

– То йдіть до крамниці й купуйте.

– Насміхаєтесь?! – розсердився він.

– А чого? Йдете в магазин, якщо по письмовий стіл, то у меблевий, якщо по кавомолку чи м'ясорубку – то в «Тисячу дрібниць». Приходите і кажете: «Я хочу купити двотумбовий письмовий стіл». Коли у відповідь почуєте «будь ласка», то негайно поцікавтеся номером магазину й артикулом придбаної продукції. Якщо номер магазину 12, а артикул столу 2731/41, то маєте готовий виграш. Маєте гроші i на стіл, і навіть на крісло «на гвинту». Варто тільки у картці закреслити 1, 2, 41, 27, 31. А шосту цифру самі придумайте.

Якщо поцікавитеся термосом і почуєте те ж саме, то тут виграти ще легше. Слово «термос» має шість літер. Отже, візьміть алфавіт і подивіться, котра літера на якому порядковому місці: Т дорівнює цифрі 21, E – 6, P – 19, M – 15, O – 17, С – 20. Гарантія на п'ять цифр повна. А на термос більше грошей і не треба.

– Цікаво, – нарешті посміхнувся Фартушняк. – І все?

– Чому ж усе?! Спробуйте, наприклад, купити білет будь-якої лотереї – журналістської, художньої чи досаафівської – i якщо виграєте на неї, то з цифр серії і номера квитка складіть відповідну комбінацію. Гараж вам забезпечено.

Фартушняк підвівся. Його очі світилися ледь помітним оптимізмом.

– А ще якісь секрети знаєте?

– А вам хіба цих не досить?

– Та ніби досить, але умови виграшу дуже важкі!

– Легших не знаю, А втім,– я на мить задумався, – спробуйте десь купити загальний зошит або влаштувати дитину в дитсадок, але, так би мовити, без тяганини.

– А тоді що?

– У першому разі закреслюйте ціну зошита, кількість аркушів i номер ГОСТУ. I теж комбінуйте. Комбінувати треба в усіх випадках. Інакше залишитеся в програші. У другому разі треба записати номер дитсадка, номер будинку, в якому той садок знаходиться, номер групи, кількість дітей у групі і те де. Коли ж, Фартушняку, виграєте в «Спортлото» якимось іншим чином, то розкажете мені. Цікаво буде дізнатися, як вам це вдалося.

Як грати в більярд, я знаю, але не вмію. Та й уміти, мабуть, не обов'язково. Адже ті, хто дає вам поради, теж, як правило, не знають, як це насправді робиться. Згадайте, коли у вас заболить печінка чи голова, то одразу знайдуться товариші, які радять:

– А ти візьми звичайного гіркого полину, накриши дрібно, залий водою й постав на легенький вогонь. Нехай кипить. Не менше години. Тоді на днів десять постав у темне місце, а тоді вже пий. За півгодини до обіду, по чайній ложці. Тільки не забудь додавати дві каплі йоду й міліграм борної кислоти. Як рукою зніме…

– А ти сам пробував? – питаєте несміливо ви, хапаючись за те місце, де у вас, якщо вірити анатомії, повинна бути печінка.

– Я сам не пробував, але всі радять…

Отак і в більярді. Якщо ви хоч один раз бували в більярдній, то не могли не помітити, як погано грають ті, що грають, і як усе тямлять ті, що сидять чи ходять навколо більярдного столу.

– Скільки тобі казати – не бий так сильно! Хто ж так б'є? Накатом треба…

– Ось іди сюди. Дивись, який свояк. Пускай його на середню лузу, й він тільки гавкне. Поверни кий до себе… Ще, ще… Хто так тримає кий?.. Що ти його держиш, як патик чи бамбукове вудлище?

– Ну й мазило! Такі кулі з хряскотом повинні влітати…

Б'єте з хряскотом.

– Ніжно треба. Куля повинна сама йти. Як заєць на пітона. Куля – як сучасна женщина. Вона любить ніжність і не терпить грубих слів. А ти до неї по-варварськи: сильно б'єш та ще й лаєшся…

– Перерізав. Я так і відчував…

Нарешті вам удається загнати ту кулю в кут, і товариш спокійно добиває її.

– Бач, як він б'є? Отак бити треба! Зайшла й не пискнула.

Якщо він її не забиває, тоді «град» слів сиплеться на його голову:

– Ну, ви мені даруйте…. Не забити такої кулі? Та ще й у цю лузу… Вона ж сама приймає… Підставляти не тра… А вам підставка ж була. І яка підставка! Не підставка, а булочка. Здобна. Ноги звісила, чекала, коли ви її тільки отак легенько підштовхнете. Легенько в спинку – й вона шубовсть і там… А ви її по лівому вуху вдарили… Хто так б'є?

Тепер ви відчуваєте, яка цікава штука більярд? Більярд вам нагадує, очевидно, медицину, футбол, літературу і, зрозуміло, театр. А тим часом багато хто з читачів має уявлення про більярд таке ж, як про будову арифмометра. Тому перед тим, як сказати, як треба грати в більярд, коротко зупинюсь на тому, що таке більярд.