Жінки — егоїстки! Вони гадають, що всі домашні блага створені тільки для них. І, незважаючи на ваше позитивне намагання прищепити їм справжню любов до літератури та мистецтва, вони залишаються невдячними і твердо вірять, що заміжжя — це домашня каторга, кохання — міраж, ви, чоловік, — роман з інтригуючим заголовком, але сірим змістом.

Незважаючи на те, що в наш час, між нами кажучи, не патріархат і навіть не матріархат, а цілковита рівність, ви егоїстично вважаєте, що природа несправедливо жорстока до вас. Вважаєте, що чоловікові з вами рай, а вам з ним — каторга. Чому вона, природа, хоча б третю частину того, що робите ви, не звалить на плечі чоловікові? І саме тому ваша мрія — стати чоловіком.

Добре, уявімо, що ваша мрія збулася, — ви стали чоловіком. А ви подумали про те, хто вас обходитиме, якщо не буде жінки? Хто вам підноситиме й подаватиме, пробачатиме, як дитині, клястиметься більше з вами діла не мати і знову повертатиметься до вас? А хто ради вас вставатиме на світанку, щоб готувати сніданок?

Хто бігатиме по крамницях і стоятиме в чергах? Хто варитиме, хто пратиме, хто благатиме вас багато не пити і берегти себе?

Ви подумали про це, жінки? Ні. Подумайте, Не будьте егоїстками/

Хто вас втішатиме в хвилини розпачу? Хто морально підтриматиме й надихатиме? Хто вам штопатиме шкарпетки? Хто зможе витерпіти всі ваші примхи й вередування і хто, крім вас, допустить до них?

Ви про це подумали? Не будьте егоїстками. Не забувайте чоловіків.

Кому ви казатимите: @Як ти мені набридла з оцими нотаціями»?

Кого ви, замість своєї жінки, повертаючись од коханки, ніжно, як ніколи, обійматимите й цілуватимите? А тому від імені всіх мужчин благаю вас: залишайтесь жінками і не робіть дурниць.

І головне — хто ж народжуватиме дітей? Хто їх доглядатиме? А хто пелюшки пратиме? А хто купатиме, хто годуватиме? І хто після цього, повернувшись з роботи, спішитиме зварити вам щось свіженьке, щоб не розладнався шлунок, і побіжить у ясла за дитиною? Хто?

Як на мою думку, то хай уже буде так, як є.

Цей день настане несподівано, як любов: ви одержуєте квартиру.

Не свою, а комунальну: з однієї кімнати, з одним вікном (хіба після загсу ви не про таку мріяли?), з однією кухнею, з цілим виводком сусідів.. Ви нічого кращого не стрічали в своєму житті. А найголовніше — квартира на сьомому поверсі. Краса?

У кімнаті є стеля, вікно з кватиркою, двері з ключем, стіни з тріщинами. Словом, усе як годиться. Двері не причиняються, вікна не відчиняються, вода, коли треба, не тече, коли не треба — заливає. Батарея парового опалення блищить, але не гріє. Та це трапляється дуже рідко — тільки взимку...

На цьому ставимо крапку. Другої частини твору про життя молодожонів у комунальних квартирах не буде. Кого воно цікавить, може поцікавитися, між нами кажучи, в кербуда. Написана вона ще оригінальніше: не в оповіданнях, не в новелах і навіть не в баладах, а в формі скарг, акуратно підшитих і пронумерованих. У тій підшивці так ясно сказано, що ясніше не скажеш.

До речі, коли ви віддали господарці квартплату за місяць наперед, а квартиру отримали трохи раніше, то варто комусь одному з вас ще пожити на старій квартирі. Не пропадати ж грошам.

Звідси: ніде і ніколи не давайте грошей наперед.

І ще одне: пам'ятайте, що всяка розлука — це зміцнення любові, або ж навпаки.

Використана література: підшивки районних та обласних газет з оголошеннями на четвертій сторінці.

Книга, що претендує на настільну, заслуговує, очевидно, на передмову. Книга без передмови – те ж саме, що кінокартина без кіножурналу. Варто вам зустрітися з таким випадком, як ви одразу почуваєтесь обкраденим.

– А де кіножурнал? Що за неподобство? Може, я ради кіножурналу й прийшов сюди.

Те ж саме буває і з читачем. Інколи він бере в руки книгу, щоб тільки познайомитися з її передмовою, а передмови нема. Читача одразу огортає сум. Йому здається, що його обдурюють.

Я не збираюся ні обдурювати, ні обкрадати дорогого мені читача й тому передмову пишу сам. Без допомоги будь-якого доктора чи кандидата наук. Призначення передмови? Якщо читач не все зрозуміє з «Книги веселих порад»[1], то в цьому, безперечно, йому допоможе передмова.

Пропонуючи свою скромну працю на суд сучасного читача й критика та своїх колег, я мав на меті звернути увагу на шість таких пунктів.

Пункт перший.

Поради мої, порівняно з окремими нашими романами, – коротенькі, жваві, захоплюючі. Подаючи й розробляючи докладно кожну з них, я опирався не лише на те, що давно вивчено й описано, а на свій багатий життєвий досвід. У цьому читачі можуть переконатися, прочитавши будь-яку з моїх порад.

Пункт другий.

Я повинен попередити читачів: мої поради цікаві тим, що в них нікому не нав'язую своєї думки, не пропоную вивчати напам'ять кожну пораду чи окремий її абзац. Бо це не рецептурник. Але скажу: користуючись цією «Книгою» як домашнім посібником (книга для цього й писалась – книга для дому, книга для сім'ї), ви можете сміливо наслідувати приклади з моїх порад, робити виписки, конспектувати окремі тези чи положення, а згодом перевірити це на власному досвіді.

Пункт третій.

Перегортаючи «Книгу веселих порад», вам не обов'язково запасатися спеціями: перцем, лавровим листям чи каніфоллю, як це ви робите, читаючи «Українські страви» чи поради відомого собаковода. Тут ви не знайдете рецептів виготовлення салатів із помідорів, буряків та хрону, яєчні, омлетів, супів, бульйонів, борщів, м'ясних, молочних, рибних страв, страв із домашньої птиці й дичини, соусів, гарнірів, компотів, тортів, борошняних виробів, напоїв домашнього приготування: кваші, варенухи, медовиків, спотикачів, тернівки, малинівки, вишнівки, мусельця, мокрухи, бурячихи, морелівки із меляси.

Не зустрінете в «Книзі» порад, як самому виготовити запчастини до автомашини «Запорожець», трактора ХТЗ чи холодильний агрегат до «Донбасу-8». Зате, придбавши за невелику плату таку книгу, можете дізнатися про походження вашого прізвища чи навчитесь грати в більярд.

Не гортайте даремно «Книги», якщо вас цікавить питання: «Виготовлення кришок для домашнього консервування, дерев'яного ополоника чи макогона».

У моїй «Книзі» ви не знайдете, навіть у підтексті, таких порад, які вам може дати майстер-перукар («Як стати гарною?»). Даремно потратите час, якщо шукатимете порад, як стати молодим чи вберегтись від лисини. Не дізнаєтесь, як водити без намордника боксера або чим годувати тримісячну лягаву. Але скажу чесно, що мої поради (хоч не пов'язані зі скороварками чи з тим, як пошити спідницю так, щоб вона трималася на одному гудзику) не менш корисні, ніж поради перукаря чи кухаря. Тут ви не дізнаєтесь, як уберегтись від лисини, але натрапите на пояснення, навіщо за лисого виходять заміж. Можливо, вам ніколи не вдасться навчитись готувати картоплю по-уланівськи чи крученики по-козацьки, але достеменно знатимете, як поводитися в черзі й про що розмовляти з дружиною.

Пункт четвертий.

Цінні мої поради тим, що в них є камуфляж. Слово, здається, французького походження, як папа (не римський), бульйон. Що означає «камуфляж по-українськи», не берусь точно сказати. Та й це не так важливо. Важливо, що я так думаю, і, певен, той камуфляж у моїх порадах є.