«Не зносить сердечних ускладнень, часто б'є чоловіка по щоках».

І це називається «найідеальніший шлюб».

«Носки і п'ятки ніг, коли йде, ставить рівномірно, А ось коли

стоїть, ноги – на ширині плечей».

Не жінка – боксер. «У сімействі бувають щасливі й ощасливлюють інших. Одружившись, сплять до старості на одній подушці. Завжди святкують срібне й золоте весілля». Це мені особливо імпонувало, і я ризикнув.

З Левом ми зустрілися один на один на алеї зоопарку. Вона стояла біля порожньої клітки й плакала натуральними слізьми.

– Вас хтось образив? – почав, як я думав, здалеку.

– Відійдіть...

Усе ясно. Якщо не відійду, вдарить по щоках у присутності наших далеких пращурів, що чіплялися за атавістичні відростки.

Лева я усе ж умовив. Вона сіла зі мною під крислатою липою, з якої осипався жовтий цвіт (її улюблений колір) і бджоли збирали нектар. Я приніс їй склянку жовтого апельсинового соку і сказав, як чудово пахне липа і як гарно сьогодні світить сонце.

– Адже ви теж народилися десь між 23 липня і 23 серпня...

– Ви вгадали. Я народилася сьогодні, – зізналася вона. – Він призначив мені тут побачення і не прийшов.

– Козерог, – лайнувся я. – З ними у Лева не може бути навіть дружби.

Вона якось дивно виміряла мене очима й уперше посміхнулася.

– Я – Овен...

– Світлана, – промовила вона.

Тепер настала моя черга посміхатись.

– Чого ви смієтесь?

– Ви мені дуже подобаєтесь. Таку, як ви, я шукав усе життя.

– Він казав те ж саме.

– Але він – Козерог...

– Усі ви козероги.

– Ви не вірите в гороскоп?

– Я не вірю вам. Ви всі підступні й нахабні.

Я вирішив ризикнути і довести їй, що це не так.

– Ось вам моя рука, серце i передрукований гороскоп.

– Але ви зовсім старий і лисий, – сказала вона.

– Так, але в мене є своя квартира і власний автомобіль... Прочитайте ось ці рядки... Ми будем ідеально щасливі.

– Будемо, – підвелася вона. Ноги в неї стояли правильно. На всю ширину плечей. Швидше за все – моїх. Але були стрункі й гарні. Про такі я міг тільки мріяти.

– То як? – запитав я.

– Що як? – перепитала вона...

– Ви згодні за мене вийти заміж?..

– Ви смієтесь?

– Але в душі я плачу, – щиро сказав я. – Мені вперше в житті не повірили.

Вона мене так ляснула по щоці, що з очей аж іскри посипались. Після цього круто повернулась i пішла, ставлячи носки i п'ятки перпендикулярно до бюста. Все підтвердилось. Гороскоп з приводу п'яток не збрехав... А ось щодо найідеальнішого союзу між мною і нею, тобто Овеном і Левом, нічого не вийшло. Але чому? Я й досі дивуюсь. Адже вона мені так сподобалась. Невже тут якась загадка Зодіаку? Ось i вір після цього жінкам... Ні, вони, очевидно, непідвладні ні гороскопам, ні нам, старим, хоч i досвідченим холостякам.

Перед тим, як дати вичерпну відповідь на це питання, треба поставити ще одне: «Чому чоловіки на чужих жінок дивляться більше, ніж на своїх?» Відповідаю: тому, що кожна чужа жінка – не ваша жінка. А якщо не ваша, то й невідома, як потойбічний світ. А невідоме, як відомо, завжди прекрасне. То як же домогтись, щоб ваш чоловік дивився тільки на вас? Перш за все поводьтесь так, нібито ви і його жінка й нібито чужа. Друге – не розкривайтесь, як тюльпан, до кінця. Бо рожеві пелюстки швидко поопадають і від вас залишиться казна-що. Третє – не тримайте чоловіка близько біля себе…

Окрім цього, існують й інші умови, за яких чоловік любить свою жінку більше, ніж чужу. Я їх під великим секретом від чоловіків подаю спеціально для жінок.

Умова перша. Ви десь років на сорок молодші від свого чоловіка. Успіх майже забезпечений. Такий чоловік на чужу жінку й не гляне, з вас очей не спускатиме. Він не відійде ні на крок і доглядатиме вас краще, ніж свою власну «Волгу».

До цього спонукають його дві підстави. Перша – якщо ви з ним поїдете до моря чи подастеся у круїз навколо Південної Африки, то пасажири, та й члени екіпажу, неодмінно запитають вас:

– Скажіть, а ваш тато дуже строгий? Чи не зустрітись би нам сьогодні під сузір'ям Козерога?!

Або:

– Будьте добрі, скажіть, ви в тата остання донечка чи ще є такі ж гарні, як ви?..

Вважайте, що ви свого добились: чоловік не тільки не відходитиме від вас, а й вас не відпускатиме від себе. Звичайно, якщо раптом не засне.

Друга підстава – він оберігатиме вас і від чужих поглядів і від дурних запитань на зразок:

– Скажіть, а ваш дідусь до пенсії чим займався?

Або:

– Це ваш дідусь по маминій чи по татовій лінії?

Ці питання страшніші перших. Від них можна й на інфаркт розжитись. Не вам, зрозуміло. Вам це не загрожує. Вас інфаркт у цьому віці і в таких умовах не вхопить. Тому вам переживати нічого: ви ж самі бачите, що ваш чоловік від вас очей не відводить. Закоханий більше, ніж у чужу жінку.

Умова друга. Може трапитись, що ви не маєте отих «сорок років», то зобов'язані мати хоч мінімум характеру. Треба, щоб чоловік захопився вами. Йому потрібно прищепити любов до миття посуду, підлоги, вибивання килимків, навчити його користуватись пилососом, пральною машиною, познайомити з кращими рецептами приготування щуки фаршированої, коропа тушкованого, карасів у сметані. Тобто створити йому такі умови, щоб від любові до цього діла в нього залишилось рівно стільки часу, скільки вимагає одна жінка. Рідна.

Добившись цього, вважайте, що ви добились всього. Поки чоловік вивчає рецепти чи вибирає пилососом пилюку з килимків, ви поспішаєте в перукарню. Він чистить каструлі, ви наводите манікюр. Ви з'являєтесь несподівано на кухні, як пролісок після першого весняного дощу, і все тут сяє: зачіска на вашій голові сяє, обличчя ваше сяє, у руках чоловіка каструля сяє, усмішка на його устах сяє. Він не стримується й запитує:

– Рідна моя, невже це ти? – Кидається до вас в обійми, ніби вперше в своєму житті. Не приголублюйте. Не розчулюйтесь, пам'ятайте про «мінімум характеру» і кажіть: «А це що за телячі радощі?»

Тримайте його в напрузі.

Умова третя. Зробіть так, щоб чоловікові весь час здавалося, як я уже казав, що ви нібито його жінка і нібито не його. Для цього потрібно частіше виводити чоловіка на люди. Щоб він бачив, як із вас чужі чоловіки не зводять очей.

– Оце взяла тебе з собою, – пояснюйте йому, – бо як сама вийду, так проходу не дають. Пристають, як до вдови. Ще йдуть слідом і патякають: «Ох і ніжки! Ох і стан! Ну, найсправжнісінька тобі королева Шантеклера!»

Подеколи це потрібно втовкмачувати чоловікові в голову, нехай задумується. Після цього ви в його очах покращаєте. А коли несподівано побачить, що хтось на вас і справді кидає косі погляди, то не стримається й скаже:

– Тепер із тобою в місті хоч не з'являйся. Бач, як отой телепень стриже тебе очима.

Або:

– Чого отой бовдур витріщив на тебе свої балухи?

Спіть спокійно. Ваш чоловік таки ваш. Після цього ви йому скажіть, щоб він вас ще й зустрічав, коли ви повертаєтеся з роботи, бо, мовляв, якийсь субчик вам проходу не дає. Весь час під'їжджає на власній машині, обіцяє щодня відвозити додому, постійно підкреслює, що в нього двокімнатна холостяцька квартира і що він хотів би з вами поїхати на лоно природи… Вважайте, що ваш чоловік пропав. Для чужих жінок, зрозуміло. Тепер він щовечора простоюватиме перед прохідною вашого підприємства й дивитиметься на кожного власника автомашини, як на людину, якій залишилось прожити до вечора.

Умова четверта. Намагайтесь робити все те, що й ваш чоловік. Це ж дозволяється. У нас рівноправність. Залишайтеся з співробітниками після роботи, випийте чарочку, а додому прийдете – скажіть, що на носі річний звіт чи були профспілкові збори. Зберіться з подружками і завітайте в ресторан. Чоловіка бажано з собою не брати. Захопіться художньою літературою, читанням періодики, розв'язуванням кросвордів чи вдарте ввечері на дитячому майданчику з хлопцями «в козла». Одне слово, спробуйте помінятись ролями.