Якщо ж ви знехтуєте оцією широко практичною порадою, боронь вас Боже, додасте, що вона з вами житиме, як у раю, то знайте: сімейне життя в уявленні багатьох — це сад, в якому зривають квіточки щастя; сімейне життя для декого насправді — це пекло, в якому збирають ягоди розчарування.

Якщо ви познайомилися з попереднім розділом і з певністю можете заявити, що «я підготовлений (підготовлена) до цього», то сміливо йдіть у загс.

Перед відвіданням цієї установи ви трохи розгублені. Ви не можете розв'язати однієї простісінької задачі. А саме: чи чекати квартиру, а вже тоді одружуватися, чи перше одружуватися, а тоді вже чекати квартиру. Обидва варіанти вам не підходять. І ви їх не можете розв'язати, як і не можете влаштуватися на роботу, де, щоб працювати, потрібна прописка, а щоб була прописка, треба працювати.

(Маємо на увазі місто, а не колгосп. У колгоспі з цим легше).

Що ж тут робити? Коли чекатимете квартиру, то, значить, довго не одружитесь. Коли ж хочете мати квартиру — одружуйтесь. І ви її, квартиру, матимете, хоча не відразу. Як же зробити так, щоб відразу одружитися і відразу мати квартиру? Способів є багато:

перший — одружуйтесь на квартирі з дружиною;

другий — на татові, який може вплинути, подзвонити;

третій — на такій же мамі;

четвертий — на такому ж дяді;

п'ятий — на такій же тьоті; і ще сотні дві подібних способів.

Але пам'ятаючи, що таке одруження — позолочене рабство, ви одружуєтесь не на татові, не на мамі, не на дяді і навіть не на тьоті, ви одружуєтесь на коханій. З милою хоч і під вербою рай, але ви живете в такому поясі, де погода так часто міняється, що верба вас не зовсім влаштовує. Отже, ви хочете мати квартиру і дружину. Ви їх матимете. Головне в цій справі — момент. Познайомившись з дівчиною сьогодні, не розходьтеся з нею завтра. Дружіть день, два, тиждень, півмісяця... Як раптом:

— Ти знаєш, нам квартири даватимуть. Завідувач сказав: «От коли б ти одружений, то дали б і тобі, а так...»

— То за чим затримка?

— Потрібно одружитися.

— То що, в тебе нема дівчини?

— Є, але...

— Що? Вона за тебе не хоче виходити?

— Та ні.. Я ніяк їй не наважусь сказати.

— А ти скажи.

— Боязко.

— А ти не бійся.

Словом, ви не злякались і пішли до загсу. Пішли так, ніби щось украли. Ви йдете, і вам здається: всі знають, усі дивляться тільки на вас, думають теж тільки про вас. Розписалися, одружилися. А ваш завідувач:

— Тільки одружився — і зразу хочеш квартиру?!

— Ви ж самі казали, Дермидонте Аполлоновичу.

— Мало що я казав. Не будь наївним. Невже ти гадаєш, що в житті все так легко, як тобі здається? Коли б так було, тоді тобі набридло б жити. Ти повісився б. Розумієш, повісився б. Сам, на мотузці. Ну, в крайньому разі, на золотому ланцюжку. Уяви собі. Ти захотів одружитися на красуні, раз — і в тебе вже красуня. (Дермидонт Аполлонович — психолог). Потім ти забажав, щоб вона тебе полюбила. Два — і вона тебе полюбила. Квартиру? На тобі квартиру. Автомобіль? Автомобіль. І що ти захотів — усе є. Захотів розуму? Будь ласка, тобі розуму ціле відро. Хочеш два? На тобі два!.. Хіба так цікаво? Нецікаво! Бо все, брат, легко дається, без перешкод. Тільки в труднощах насолода. Зрозумів?

— Але я хотів хоча б одну кімнату.

— А потім тобі захочеться дві, а тоді три, а тоді...

— Та я ж не такий!

— Всі ми такі. Людина ненаситна. (Дермидонт Аполонович — філософ). Їй завжди мало. Крапки в житті вона ставити не вміє. І в цьому її трагедія. А ти не журись. Не мине й двох років, квартирку одержиш.

Є ще один момент, коли можна зробити так, щоб відразу і одружитися на коханій, і мати квартиру. Це коли:

— Рибульчик, ти знаєш, є шанс мати квартиру. Створюється житлокооператив. Потрібно негайно внести пай і... відповідні документи.

— Які документи?

— Ну, паспорти. Різні довідки з місця роботи, про віспу і, звичайно, свідоцтво про одруження. Не витріщайся на мене. Так і сказали. Без свідоцтва в кооператив різних там закоханих не приймають. Отака ситуація. Але вихід є. Давай побіжимо і розпишемось. Одержимо оце саме свідоцтво.

Ви поспіхом одягнулись, випрасувавши тільки комірчик сорочки, і — до загсу. Але в установі з такою поетичною назвою вам сказали, що необхідні деякі маленькі формальності.

А саме: напишіть і подайте заяву, заплатіть гроші, а розписатися ви зможете через... місяць. Не через годину, навіть не через день, а через місяць.

— Та це ж вбивство!

— Яке вбивство?

— Через місяць розписуватись закоханим! Хто це витримає?

— Раніше не можна. Потрібно, щоб ви все остаточно зважили і перевірили як слід свої почуття.

— Що перевірили?

— Почуття.

І це кажуть вам, людям, які перевіряють їх більше тижня. Що ж робити? Свідоцтво потрібне рівно через тиждень і не пізніше, а тут через місяць. Вас осяває рятівна думка. Ви згадуєте нарешті знайомого директора Палацу молодожонів. Ви ж можете розписатися, так би мовити, «по знайомству». І негайно дзвоните:

— Анатолій? Привіт! Не впізнаєш? Так! Ти розумієш, вирішив юність покінчити самогубством. Не розумієш? Одружитись вирішив. Виручай. Та не наречену. Вона вже є. Навіщо шукати. Потрібно нас негайно розписати. Ну поясню потім. Треба — і край. Питатимеш опісля. Тебе питатимуть? Ніхто тебе не питатиме. Не бійся.

Між нами кажучи, він зрозумів і сказав: «Післязавтра я вас пропущу швидкісним методом».

Весь наступний день ви перевіряєте почуття в кав'ярні «Дружба». (Отже, «Дружба» дорожча за все). Ви тільки два рази полаялися і цілий вечір не розмовляли зовсім. Закохані завжди так. День промайнув швидко.

А назавтра, відпросившись з роботи, ви їдете в Палац.

Все було б добре, якби в автобусі якась нахаба не прокрутила в останньому капроні вашої коханої дірку.

— Треба ж обережніше.

— Можеш брати таксі, — відповіла нахаба.

Щоб це не затягувалось до останньої зупинки, негайно кажіть без п'яти хвилин дружині, що з цією діркою, між нами кажучи, ви її не менше любитимете, а то не заспокоїться.

Нарешті ви приїхали. Уже чекають свідки. Ви одягнені, звичайно, в свій робочий одяг, свідки, звичайно, ніби щойно з ательє мод. Коли свідки побачать вас, обличчя в них несподівано витягнуться. Крім того, свідки скажуть, що директора Палацу нема і сьогодні не буде. Отже, про швидкісний метод одруження не може бути й мови.

Щоб остаточно не розчаровувати своїх свідків, найкраще йти з ними в найближчий ресторан.

Після того як ваші свідки щезнуть у різних напрямках, навіть не попрощавшись, ви кажете:

— Якщо завтра нас не розпишуть, — ніколи не женюсь. На мій погляд, трьох спроб більш ніж досить.

Вранці ви знову в Палаці. Директор Анатолій, попросивши пробачення, запевнив, що сьогодні вже все зробить. Після цього вас ведуть до кімнати нареченого, а її — до кімнати нареченої. Звідти ви підіймаєтесь по східцях, вкритих оксамитовим килимом. Чекаєте свідків. Та свідки не йдуть. Вони й не прийдуть. Чекати даремно. Тому, взявшись за руки, під звуки «Гімну великому місту» Глієра ідіть самі до місця страти... даруйте, до місця одруження. За столом вічно сидить з добре відшліфованою усмішкою тьотя. Так і не знімаючи усмішки з обличчя, вона каже: «Тут видають готові свідоцтва, а вам потрібно ще розписатися».

Ви, ледь не збившись з ніг, біжите до іншого столу. Там для вас підготовлена чудесна білозуба усмішка іншої тьоті. Вона підводиться і теж, не знімаючи усмішки, заявляє, що ви, по-перше, віднині найщасливіші люди на землі, а по-друге, з цього моменту ви чоловік і жінка.

У ці хвилини своїй подрузі можете шепнути: «Ну, тепер тримайся» і, зібравши рештки сил, ставте в книзі свої закарлючки. І тільки після цього вам дають омріяні свідоцтва.

Щоб відзначити таку подію в своєму житті, йдіть у кіно. Там неодмінно демонструватиметься «Засуджений до страти втік» або «За мить до смерті». Фільм підніме ваш дух. Після цього ви проведете свою подругу на площу Закоханих (там живе ваша дружина) з думкою: «От коли б її господарі виїхали хоч на одну ніч». Вона ж побажає провести вас із думкою: «От коли б його господарі пішли в гості хоча б до півночі». Та ні ваші, ні її господарі не збираються в цю ніч нікуди ні їхати, ні йти. Перед цим не забудьте віддати свої перепустки в магазин для молодожонів сусідам-пенсіонерам — у вас однаково грошей на покупки нема. А коли ж є, то не забувайте про пай в житлокооператив і розходьтесь по домівках.