Може трапитися так, що, укладаючи речі дружини, зовсім забули про свої і не взяли плавок чи шортів – невелика біда. Їх з успіхом можуть замінити повсякденні темно-сині або чорні ситцеві труси. Варто тільки вам акуратно знизу (від колін) і згори трохи підгорнути, й, маєте на собі ті ж самі плавки, хоч, зрозуміло, не такі елегантні, але, погодьтесь, за своєю формою вони не поступаються нічим навіть наймоднішим.

Коли ж вам будуть потрібні шорти, відгорніть складки трусів у зворотному напрямку, й ви уже маєте на собі таку необхідну для курорту і ваших ніг річ... Труси, як ви через день-два переконаєтесь, дуже зручні: їх не потрібно часто сушити й переодягати. Їх легко носити, й головне, нічим не поступаються фірмовим. Взяти хоча б їхню загальну форму.

Якщо ваші труси не синього, а червоного кольору та ще й з блакитними лампасами по боках, то вас не повинна турбувати жодна з цих проблем. Такі труси завжди на курорті виконують водночас роль і плавок, і шортів.

Червоні труси вигідні ще й тим, що вони надають вашому тілу неабиякого контрасту з тими предметами й навколишнім світом, що вас оточують. Особливо до ваших перших сонячних ванн. Такі труси добре пасують до кольору моря, ваших ніг. Коли ж ви мрієте про їхню засмагу, вам не обов'язково одягати джинси «Леві Страус» чи звичайні спортивні штани. Досить тільки почепити через плече ракетки бадмінтону, гітару, мексиканське сомбреро, магнітофон з записами Висоцького або далекоглядну трубу чи господарську сумку з написами «Аерофлот», «Токіо», «Бейрут», як уся увага пляжників буде прикута до цих предметів. Така екіпіровка, по-перше, надає вам відтінку екзотичності й курортного романтизму. По-друге, свідчить про неабиякий ваш естетичний смак.

Червоні труси можна носити не на резинці, а на білій шовковій шнурівці. Її слід зав'язувати бантиком спереду або збоку. Звідси й крилатий вислів: «... і збоку бантик».

Такий вигляд надає інтимності, і червоний колір у поєднанні з білим дуже приваблює жінок та індиків. Але останні вам нічим не загрожують. Принаймні на пляжі.

Не забувайте, що ваше тіло повинно завжди дихати: ввечері, вночі, вранці і навіть під час сну чи коли їсте. Йому якнайбільше потрібно азоту, йоду, заліза, крохмалю, інфрачервоних променів та інших таких необхідних для організму речей.

Безперечно, всім цим ви можете себе забезпечити ще вдома, заглянувши до аптеки й там придбати якийсь флакон йоду, в кулінарії – кілограм крохмалю, а в магазині господарчих товарів – шмат заліза. Все це добре перемоловши, ви можете за півгодини до їжі вживати по одній ложці тричі на день. Але це, виявляється, не так просто: діставши заліза в магазині, в аптеці не застанете йоду, маєте йод – відсутній крохмаль. Саме тому люди їдуть на курорт, де чого-чого, а йоду й заліза на морському пляжі – аби ви тільки могли спожити.

Якщо вашому організмові до всього цього ще потрібен озон чи запах морських водоростей, візьміть з собою на курорт замість транзистора термос чи колбу. Ці предмет ширвжитку, по-перше, значно легші деяких транзисторів а по-друге, корисніші. В них можна наливати воду, каву, носити лід, юшку, узвари та інші їстівні речовини, а по приїзді на курорт – йод і озон.

Для цього щовечора виходьте до моря і намагайтесь набрати озону до термоса стільки, щоб його вистачило вам на всю ніч. Термос чи колбу (за відсутністю цих предметів – можна пляшку з-під кефіру чи шампанського) добре закоркуйте і, прийшовши додому, поставте біля ліжка, але перед цим не забудьте щільно зачинити двері, вікна, кватирки (щоб озон не вивітрювався із кімнати на вулицю) і тільки після цього розкорковуйте колбу, термос чи пляшку і на здоров'я дихайте.

Дихати треба глибоко. Втягуючи озон і йод через ніздрі носа, намагайтесь якнайбільше розширяти діафрагму, аби прочищати легені. На деякий час затамуйте дихання, хай озон і йод, так би мовити, акліматизуються у вашому організмі, й уже після цього видихайте.

Бажано через рот.

Щоб мати своєрідний купальник, буквально нічим не схожий на всі інші купальники, вам не обов'язково його замовляти в Індонезії чи на Бермудських островах. Ви його можете пошити самі. Але пам'ятайте: купальник повинен займати якнайменше вашого тіла.

Для цього беріть одну-дві сіточки (бажаного чорного кольору – улюблений колір молодої вдови), стільки ж кілець (добре йде позолочений алюміній або нержавіюча сталь), два шматочки яскраво-кольорової тканини (залежно від смаків і уподобань – від тканини узагалі можна відмовитись) додайте сюди півтора метра голубих або жовтих ниток № 10 і все це зв'язуйте в таку дивну форму, яка називається «чирвовий туз». Міцно зав'язавши між собою тканину, втягніть блакитну гумку по об'єму талії. Якщо на даний період талія відсутня або ж відсутня гумка, спробуйте ззаду зробити доточки із шнурівки (колір шнурівки бажано той самий, що й гумки), й купальник готовий. Модно й елегантно. Ніякого повторення і подібності. Єдиний у своєму роді й розмірі.

Такий купальник майже не промокає. Вийшовши з води й сівши до переповненого курортниками трамвая, тролейбуса, автобуса, вам досить потертися між пасажирів, як ваші купальник і тіло стають сухі, як трава на горі Кара-Даг.

У такому купальнику не соромно прогулюватися алеями санаторіїв, скверів, парків, просиджувати на верандах, балконах, гойдатися у гамаку, підходити до прилавків магазинів, аптек, гуртожитків медінституту та їсти у їдальнях, де ясно й конкретно сказано: «В одежі не обслуговуємо».

Досі ми конкретно зупинялися на предметах взуття, упаковці валіз, одягові, тепер перейдемо до головних уборів. Наша порада стосується тільки жіночих шапочок і капелюшків.

Якщо у вас немає нікого знайомого на базі «Курортторгу», а в магазинах у розпалі курортного сезону вам не вдалося придбати капелюшка, який би був вам до смаку, спробуйте налягти на власного чоловіка – хай дістане. Коли ж і йому не вдасться знайти модного й основне – своєрідного капелюшка чи шапочки, не втрачайте надії і свідомості. Не рвіть на своїй голові кіс і не кричіть:

– Це тільки я одна дурна вийшла за тебе заміж...

По-перше, це негарно, по-друге, де у вас гарантія, що на світі не знайдеться ще такої ж однієї, яка ладна вийти заміж за вашого чоловіка? Наша порада: візьміть новий осінній чоловіків капелюх або старий солом'яний бриль (в принципі нема істотного значення), понадрізуйте у капелюсі криси, трохи їх опустіть, у вигляді церковного дзвону, вгорі, на ковпаку, пробийте сім-вісім дірочок (дірочки можна пробити невеличким шлямбуром чи гільзою від мисливської рушниці двадцятого калібру), прикрасьте ці дірочки штучними квіточками, старим, але ще добрим мереживом, шматочками нейлону, перлону, силону, не забувши все це пофарбувати у веселковий колір, і після цього весь цей букет одягайте на свою голову.

Якщо капелюшок (у перші хвилини) буде трохи нагадувати вам роздутий вітром хвіст півня чи кольоровий віхоть соломи, не лякайтеся. Це від незвички, й це тимчасово. Минеться. Особливо на курорті. Не забувайте про головне – це оригінально, а значить – завжди модно.

Можливо, ви забули вийти заміж або глибоко переконані: «Якщо мати таких чоловіків, то краще бути самій і не псувати власних нервів» і у вас вдома нема ні чоловічого бриля, ні капелюха – пошийте шапочку. Візьміть чиюсь тюбетейку або бабусин чепчик (якщо бабуся його залишила), декілька шматочків різнокольорової тканини: байки, ситцю, шевйоту, кримплену, шовку, попліну, сатину, трико й декілька пучків муліне.

Усе це спробуйте нашити (але ні в якому разі склеювати – морська вода клей роз'їдає) на чепчик тюбетейку.