Випадково на кухні у вас завалялась соломка (не та, що до чаю, а та, через яку п'ють коктейлі, каву-глясе, інтелігенти – навіть коньяк і віскі, попришивайте до шапочки і її. Робіть це методом єгипетського колеса, ясніше – на зразок гвинта чи пропелера від літака марки ДБ-ЗФ-8. Коли шапочка чи капелюшок готовий, збігайте до магазину, купіть безкольорового лаку і покрийте горішню частину головного убору рідиною, яка швидко висихає. Після цього їдьте на курорт.

Капелюшок одягайте не відразу, як ідете з квартири. Найкраще це зробити, коли приїдете на місце, чи тоді, коли йтимете на пляж. Капелюшок чи шапочка накладається на голову з таким розрахунком, щоб він завжди тримався трохи збоку, а не на маківці, і своєю вагою не обривав вам куплених кіс чи шиньйон. За іншого випадку багато втрачають як ваш капелюшок, так і голова.

Прийшовши на пляж, відразу не заходьте у воду. Спробуйте деякий час походити пісочком, по гальці, ніби шукаєте місце. Зробіть декілька фізичних вправ, підставте сонцю ніс, спину, підніміть почергово то ліву, то праву руки. Якщо вам зручно, спробуйте це зробити й з ногами. Коли ж вам цього не вдасться, можете наближатися до моря. Робіть це якомога повільніше й шляхетніше. Зайшовши у воду, не оглядайтесь, не крутіть головою, не роздивляйтесь навколо. Тримайтесь гордо й незалежно. Потім спробуйте по-молодечому підстрибнути. Потім зойкніть чи ойкніть. Хлюпніть на себе водою або відскочте від берега, ніби ви у хвилях несподівано помітили здоровенного восьминога чи краба, й аж після цього заходьте у воду.

Робіть це з таким розрахунком, щоб на поверхні хвиль гойдався один лише ваш капелюшок, схожий на плавучу дику орхідею. У контрасті з блакитним морем ваш капелюшок набуває неабиякої краси й приковує до себе погляди усіх тих, хто залишився на березі.

Коли ви остаточно переконалися, що всі погляди звернені в бік моря і зосереджені на вашому капелюшку, не поспішаючи виходьте на берег, подібно до того, як це робила Афродіта, народжуючись iз піни морської.

Звичайно, на курорті трапляються жінки, які впадають в абсолютну крайність, – постійно ходять зодягнені Це жінки, котрі, як правило, належать до двох категорій: перша – модоністки[6], тобто жінки, які переконані що їхні фігури набувають справжньої краси й елегантності тільки під модною шкіряною міні-спідничкою або ковбойсько-фермерським вбранням із штату Іллінойс чи Отайо.

Є ще й друга категорія жінок (правда, вони трапляються дуже рідко) – це сором'язливі. Вони соромляться своєї недостатньо набраної ваги, худорби й соромляться навіть самі себе, коли оглядають власний стан на самоті перед трюмо у спальній кімнаті.

Якщо ви належите до однієї з цих двох категорій, ми щиро радимо (для психологічної і душевної рівноваги) домашній гардероб, що ви його привезли з собою у валізах, постійно провітрювати на собі. Натягайте його на плечі, спину, ноги й отак ходіть. Ходіть на території будинків відпочинку, пансіонатів, санаторіїв.

Аби не доводилося розпорювати привезений з собою одяг, уставляти клинці чи робити доточки тощо, намагайтеся уживати якнайменше калорій. У цьому випадку ваша фігура, обтягнута в модну сукенку чи костюм, окрім принадності й уваги з боку осіб жіночого роду, які щовечора грають на алеях у бадмінтон, викликатиме неприховану заздрість і, можливо, глибоко замасковану зневагу. Але хто в цьому чесно признається? Тому не звертайте на них ніякої уваги й повільно прогулюйтесь перед їхніми очима, 3aважаючи їм грати, Хай від заздрощів, а не від бадмінтону, худнуть. Нехай їхній одяг висить на них після цього, як на городніх опудалах, або нехай роздягають свої зашморгані шорти й наслідують вас, натягуючи на себе спіднички, блузи, кофти, гольфи, заковують ноги в замшеві черевички на сталевих обручах і підківках. Носять вузькі штанці з заклепками й без заклепок, джинси типу «Роджерс» з добрим десятком кишень спереду й ззаду, а на це ще викидають, як три мушкетери, яскраві плахти із чистої вовни, що звисають униз торочкою.

Гарно й тепло одягнувшись, намагайтеся відвідувати кав'ярні, ресторани, холи, бар-коктейлі, кав'ярні «Краб» чи «Моряк повернувся із плавання» та інші заклади, що ще іменуються громадськими місцями.

Коли вас хтось із чоловіків, юнаків побачить випадково роздягненою, скажімо, на пляжі, під кущем, у затінку чи біля грот-щогли або на кормі вітрильника, то скаже:

– Боже, для чого ви так часто одягаєтесь? У вас така божественна фігура! Її не треба соромитись... Я б на вашому місці тільки в купальнику й ходив...

Якщо ви до компліментів чоловіків ставитеся, як і до життя, – критично, тобто не все сприймаєте за чисту монету, спробуйте за першої ж нагоди показати свою фігуру в купальнику ще комусь із ваших знайомих чоловіків.

Можливо, й по цьому ви їхні слова ставитимете під сумнів, спробуйте в тому ж модному купальничку із Суматри чи Гонконгу показати себе в Центральному парку культури й відпочинку для трудящих. Якщо все буде гаразд, увечері вийдіть на танцмайданчик. Верхній одяг можна залишити в роздягалці чи доручити подрузі. Випадковим знайомим одягу (особливо модного й дорогого), як і гаманця з грішми, з першого разу не довіряйте.

Почавши танцювати, намагайтеся не переходити на швидкі темпераментні темпи. Вибирайте танці тільки повільні й класичні. Аби присутні мали змогу роздивитися вас з усіх боків, для цього найкращий танець, на наш погляд, віденський вальс, а не мазурка чи сучасний суперпоп.

Сучасна медицина, як уже встановлено, знає декілька рецептів, як схуднути. Зокрема – при допомозі моркви, бурячка (звичайно, столового) і кожуха. Останній – дуже ефективний спосіб: дістаєте добрячого кожуха (де саме – це вже ваша турбота), у спортмагазині – дитячу скакалочку, приходите додому, одягаєте костюм (бажано новий), потім фуфайку (не обов’язково нову), а поверх цього уже кожух, Одягли і починаєте підстрибувати. Через скакалочку. На перший день рекомендується не більше години, на другий – дві, і так відповідно до безконечності. Живота і все те, що у вас зайве, як рукою зніме.

Є скептики, які не вірять цим порадам. Ті одразу біжать до лікаря.

– Лікарю, хочу схуднути.

–Діставайте путівку, їдьте на курорт.

Скептик (на те він і скептик), звичайно, сумнівається і йде до іншого медичного світила.

– Докторе, хочу скинути живота.

– Треба побільше ходити, – каже доктор медичних наук.

«Як же воно так», –думає той, що вічно сумнівається, і біжить до третього.

– Професоре, як же воно так?! Був в одного, каже – на курорт їдь. Пішов до другого – радить ходити пішки. Кого ж слухати?

– Слухайте мене: діставайте путівку і йдіть на курорт пішки.

Порада, чесно кажучи, непогана. Але в порівнянні з нашою – ніщо. Мабуть, саме тому ніхто з вас її не сприймає, бо на курорт пішки поки що ніхто не ходив. Всі літають чи їздять.

Хочете поїхати й ви? Поїхати і схуднути. Чи можливий такий варіант? Цілком. Завдячуючи сучасним залізничникам (залізничникам, а не лікарям) це можна поєднати. Можна і їхати, і побувати на курорті, і схуднути. Ще й добре.

Як же це робиться? Простіше, ніж дістати путівку в санаторій. Перш за все йдете на вулицю Пушкінську (це у Києві), у касу попереднього продажу квитків, і в довідковому бюро довідуєтесь, які на літній сезон, включаючи сюди й «бархатний», є поїзди. Вибирайте, не задумуючись будь-який із них. Не біжіть пі до яких віконець, не цікавтесь ні в кого, чи є на ті поїзди квитки чи нема. Все одно вам ніхто цього не скаже, табло теж тут ще не вивісили. Ставайте в чергу і скидайте вагу. Краще, ніж під кожухом і фуфайкою. Через годину, через дві – то немає принципового значення – біля віконця. Добралися.