Пункт п'ятий.

Якщо ви повністю будете дотримуватися моїх порад, як букви закону, то зможете зробити чималеньку кар'єру, вирости в очах своїх ближніх, навчитесь, як з'їсти ненависного вам начальника з допомогою карася чи рака. А це вже не так мало. А якщо глянути в корінь, то це чи не вартіше того, як стати «сама собі модистка» чи виростити чуприну в 75-річного діда.

Пункт шостий.

Книга призначена для найширшого кола читачів: її можуть читати не тільки майбутні рецензенти, а й навіть упорядники четвертого тому «Україна сміється». Закінчуючи передмову, вважаю за свій обов'язок висловити щиру подяку моїм майбутнім рецензентам – нашим відомим критикам: Юрію Івакіну, Борису Буряку, Віталію Дончику, Івану Зубу, Володимиру Пугачу, Борису Мінчину, Володимиру П'янову, Анатолію Янченку, Юрію Ячейкіну та, безумовно, Маргариті Малиновській.

Прошу пробачення в тих, кого тут не названо, і в тих, хто найближчим часом збирається виїхати на плечах сатири в критики. Їм теж красно дякую, бажаю здоров'я, творчих успіхів. Гадаю, вони обізвуться на сторінках «ЛУ»[2] з рецензією (позитивною) на мою «Книгу», і я, зрозуміло, тоді зможу знайти їх і обговорити їхню статтю при зустрічі в «Енеї»[3].

Вдячний також видавництву, яке взялося видати «Книгу» й тим самим увіковічнило себе. Щиру подяку висловлюю: директорові видавництва, головному редакторові, завідувачу редакції прози, редакторові, коректорам, лінотипісту, головному бухгалтерові та касиру. Останні двоє, на мій погляд, стоять найближче до літераторів і оцінюють наш труд цілком об'єктивно.

Автор.

Тривалий час я вважав, що це так само важко, як знайти кимось загублений гаманець із золотом чи закінчити одразу два університети. Але з появою на світі гороскопів ця справа набагато полегшала i, я б сказав, просунулася значно вперед. Принаймні вже зараз я переконаний, що процедура одруження для кожного із нас стала така ж близька й зрозуміла, як, наприклад, лінотип чи теорія Ейнштейна. Маючи під рукою передрукований на машинці гороскоп, ви безпомилково можете дізнатися про характер своєї нареченої, її нахили, улюблений день, метал, голос, майбутню професію і врешті-решт негайно розв'язати питання: бути чи не бути їй вашою подругою життя. Для цього досить лише поцікавитися днем і місяцем її народження. Погодьтеся, що це значно легше, ніж запитати, який у неї вік.

Двадцять років тому я дружив з однією шкільною подругою. Це була дівчина неймовірної вроди. Я її ні з ким не порівнюю, бо в світі такої просто не було. Всі оті класичні Венери Мілоські й Нефертіті єгипетські перед нею блідли. Принаймні мені й досі так видається.

А який вона мала характері!

– Любий, я піду за тобою на край світу...

I я певний, пішла б. Бо через тиждень вийшла заміж за мого товариша. І, уявіть собі, поїхала з ним аж на острів Шпіцберген.

Після її зради мені спочатку хотілося повіситися, згодом я передумав і зненавидів усіх жінок світу. Навіть класичних. І тільки тепер, з появою у моїй хаті гороскопа, я хапаюся за голову і з жахом думаю, в яку б я потрапив халепу, коли б одружився зі шкільною подругою. Адже вона Скорпіон: народилася під знаком Води між 24 жовтня і 22 листопада. Характер скритний, життя інтенсивне. Перебуває постійно під могутністю Плутона. Любить залізо, залізну руду й антрацит. Найщасливішим днем вважає понеділок.

Скорпіон-жінка дуже нагадує чоловіків. У неї навіть інтелект чоловічий. Уявляєте, що б я мав у себе в квартирі? Далі: «Енергія буйна і невичерпна. Дуже рішуча. Часто притягує до себе слабкодухих і пасивних чоловіків. І негайно з ними одружується, але щастя, як правило, немає». Добре, що я вистояв. «Голос низький, очі завжди горять жадібністю, і ворушаться ніздрі. Особливо вночі». Можете собі уявити, яку б я мав у господарстві жінку. «Вони не надають значення одягові й кокетству, але доводять часто чоловіків до абсолютного спустошення, як матеріального, так і фізичного, інколи до самогубства й жіноненависництва». В останньому я переконався на собі. Що правда, то правда.

«Гармонійний шлюб, – сказано в гороскопі, – у Скорпіонів буває тільки з Рибою і Дівою. Але ні в якому разі не з Козерогом». Вона, як не дивно, вийшла за Козерога. Радощам моїм тепер немає меж. Я тішусь, ніби мені 18, а не всі 47.

Як тільки на хвильку уявлю, що там за сімейство зібралося: вона ж – Скорпіон, а він – Kosepor! – почуваюся на сьомому небі. Він, Козерог, народився у другій половині грудня чи на початку січня (отож і потягнуло на Північ) під егідою Сатурна. Чоловік, котрий народився у час Козерога, якщо вірити гороскопові, – дуже сумнівна й підступна істота. Найулюбленіший його метал – свинець і сталь. Колір полюбляє чорний і найщасливішим днем має суботу. Характер упертий і злий. Людина дуже витривала і стійка. Шанолюбець і кар'єрист. Крок за кроком, сходинка, за сходинкою йде до наміченої заздалегідь мети. Дуже любить гроші й потакання. З ним важко будь-кому зійтися характером. Його гонор – постійне джерело мук і страждань. Особливо це відбивається на дружині.

– Так їй і треба, – радів я. Мене дивувало тільки одне: як вона може з ним і досі жити? Лише вічні сніги й морози, очевидно, стримують її! Інакше б вона давно була тут. Поруч мене.

Віднині я поклав собі порвати з парубоцтвом і почати життя, як усі нормальні люди, – з одруження. Я познайомився з Биком. Маю на увазі дівчину, що народилася під цим знаком (21 квітня – 21 травня). Хоч планета Венера надавала їй ніжності й жіночності, але, скажу чесно, не без моєї допомоги. Вона справді любила, як і написано в гороскопі, діаманти, смарагди, бурштин, а особливо – центральні універмаги й промтоварну базу. Потяг до гарних речей, квітів, сухих вин і вишуканих ресторанних страв для неї був понад усе.

«Жінка-Бик рідко пробачає тому, в кого по-справжньому закохана», – писалося в гороскопі, й у цьому я переконався днів через два після нашого знайомства: вона мені влаштувала сцену ревнощів у магазині «Бакалія», коли я в однієї дуже симпатичної продавщиці поцікавився, чи вона любить прем'єри італо-французьких кінофільмів.

Моя супутниця зірвала з продавщиці шиньйон, розлила їй на форму п'ятилітрову банку томату й ледь не перевернула касу на інкасатора, – він прибув якраз по гроші з мішком.

«І це ще до одруження, – подумав я. – А що буде, якщо ми подамо заяву до загсу?»

Я знайшов собі Рака. Вона торгувала пивом і дуже любила срібло, перлини, мускатне шампанське й вино «Чорний доктор». Народилася десь між 22 липня і... (достеменно дати уже не пригадую), але знаю, що під опікою Місяця.

Характер, якщо вірити гороскопові й любителям пива, мала дужий, але була надто мрійлива: хотіла ще мати дачу й власну автомашину – волгу чи жигулі. Коли я запрошував її до себе додому, то вона замість того, щоб показати себе господаркою – повибивати килимки, помити посуд, пройтися по доріжках пилососом, – сідала на балконі, нюхала квіточки, а коли сходив місяць, не спускала з нього очей і дуже важко зітхала.

Мене це почало насторожувати. Така в місячні ночі ще, чого доброго, ходитиме по даху й по карнизах. Я жив на сімнадцятому поверсі. Мені тільки не вистачало, щоб вона зірвалася з даху та вбилася.

Я її залишив і не шкодую. Бо з гороскопа дізнався, що з таких жінок часто виходять героїні або істерички. З моєї героїні не вийшло б. Я в цьому певний: за продаж пива ще нікому такого високого звання не присвоювали. Не думаю, що вона була б щасливим винятком. Істерички ж у себе вдома я не хотів.

На танцмайданчику в Палаці культури «Харчовик» я познайомився з українською Бріжіт Бардо.

– В якому місяці ти народилася? – поцікавився негайно я.

– Двадцять п'ятого лютого.