Зітхнувши, вона забрала у нього листівку.
— А тепер він ладнається йти до контори містера Ментона. Каже, що хоче подати позов на десять тисяч фунтів.
Вона згорнула листівку, поклала її в свою потерту сумочку і заклацнула защібку.
Те саме вбрання із синьої саржі, яке носила два роки тому, тільки ворс уже вицвів. Його кращі часи лишилися ген позаду. Над вухами стирчать пасма волосся. І той самий, уже немодний, капелюшок без крис, і трійко старих виноградних грон, щоб трохи його причепурити. Зубожіла шляхетність. А колись була модниця. Зморшки від куточків рота. Старша за Моллі хіба що на рік або два.
Ось пройшла жінка, і видно було, як та на неї подивилася. Жорстко. Безжальна стать.
Він дивився на неї, намагаючись не виявити своєї відрази. Гостра теляча юшка з бичачих хвостів, приправлена прянощами. А я хочу їсти. У неї на обшлагах крихти від пудинга, на щоці цукрова пудра. Сліди ревеневого пудингу з фруктовою, з різних фруктів начинкою. І була вона колись Джозі Пауелл. Давно, тоді, у Люка Дойла. Долфінс-барн, шаради. К. П.: капець.
Змінити тему.
— А ви давно бачили місіс Бофуа-Гарновір? — запитав містер Блум.
— Майну Пюрфуа-Чистовір? — перепитала вона.
Сплутав із Філіпом Бофуа-Гарновіром. Клуб театральних завсідників. Метчем часто згадує свій спритний хід. Чи ж я спустив воду? Так. Останній акт.
— Так.
— Оце щойно, дорогою сюди, я заходила довідатися, чи вона вже розродилася. Майна в пологовому будинку на Голлс-стрит. Це доктор Горн{320} допровадив її туди. Третій день у неї перейми.
— Он як, — сказав містер Блум. — Дуже жаль її, бідолаху.
— Атож, — погодилася місіс Брін. — А вдома повна хата дітей. Ці пологи у неї дуже важкі, так мені сестра сказала.
— Он як, — повторив містер Блум.
Його промовистий жалісливий погляд всотував нею сказане. Язик співчутливо поцмакав. Ц! Ц!
— Дуже жаль її, бідолаху, — сказав він. — Так страждає! Третій день! Страх та й годі.
Місіс Брін кивнула головою.
— Перейми почалися у вівторок…
Містер Блум легенько торкнув її за лікоть, попереджуючи.
— Трохи одступіть! Дайте пройти цьому чоловіку.
Від річки по хіднику простувала сухорлява постать, утупившись крізь монокль на грубій поворозці в осяяну сонцем блакить. На голові у чоловіка сидів капелюшок, так щільно натягнений, наче вріс у череп. На руці звисав згорнений плащ, ціпок і парасоля, які ритмічно погойдувалися за кожним його кроком.
— Ось подивіться, — сказав містер Блум. — Він завжди обминає ліхтарні стовпи, сходячи з хідника на бруківку. Бачите!
— Якщо ваша ласка, поясніть, хто це, власне, такий? — запитала місіс Брін. — Він що, несповна розуму?
— Звати його Кешел Бойл О’Коннор Фіцморіс Тисделл Фаррелл, — повідомив, посміхаючись, містер Блум. — Бачите!
— Імен він має задосить, — зауважила вона. — Скоро Деніс теж стане таким, як він.
Раптом вона урвала мову.
— А ось і він, — сказала вона. — Треба йти до нього. Бувайте. Привіт від мене Моллі, добре?
— Авжеж, — запевнив містер Блум.
Він дивився вслід, як вона, обминаючи перехожих, прямує до торгового ряду. Деніс Брін у благенькому сурдуті й парусинових туфлях видибав, човгаючи ногами, з Гаррісонової харчевні, обіруч притискаючи до грудей два тяжезні фоліанти. Ні сіло, ні впало. Фігура з давніх часів. Несподівану появу дружини він сприйняв як щось само собою зрозуміле і, спрямувавши на неї свою тьмяно-сіру борідку, став завзято щось їй доводити, а його звисла щелепа при цьому рухалася.
Мешігене. Геть з’їхав із глузду.
Містер Блум рушив собі далі і, ступаючи легким кроком, бачив попереду осяяний сонцем тісний капелюх і ціпок, парасолю та плащ, які ритмічно погойдувалися. Два дні на ногах. Бачите! Знову зійшов на бруківку. Ще один спосіб долати життєві перепони. А той інший вар’ят у лахах. Мабуть, їй із ним непереливки.
К. П.: капут. Хай мене лиха година візьме, якщо це не Елф Берґан{321} або Річі Гулдинг. Заприсягнуся чим завгодно, це вони для сміху написали за чаркою в Скоч-гаузі. Ладнається до контори Ментона. А той вибалушить свої баньки на листівку. Ото буде потіха.
Він пройшов повз редакцію «Айриш таймс». Може, там уже надійшли нові відповіді. Хотілось би відповісти на всі. Зручна штука для злочинців. Шифр. Зараз у них перерва на обід. Тепер там клерк в окулярах, він мене не знає. Та нехай полежать — вони краще влежаться. Досить мороки з тими, що є, аж сорок чотири. Потрібна вправна друкарка на поміч джентльменові в літературній праці. Я назвала тебе поганим хлопчиком, мій любчику, бо мені не подобається той світ. Будь ласка, поясни мені, що це означає. Будь ласка, напиши, якими духами душиться твоя дружина. Скажи мені, хто створив цей світ. Цікава у них поведенція докучати тобі запитаннями. А ота інша, Ліззі Твіґґ{322}. Моїм літературним спробам пощастило в тому, що їх схвально оцінив видатний поет А. Е. (містер Джо. Расселл). Сидить розкуйовджена, бо їй, бач, ніколи причесатися, і попиває водянистий чай, зазираючи в книжку віршів.
Коли йдеться про короткі оголошення, то для них кращої газети, ніж оця, годі й шукати. Стає популярна вже й на периферії. Куховарка і служн. на все, чудов. стіл, є покоївка. Потрібен меткий хлоп., торг, спирт, напоями. Порядна дівч. (катол.) шукає роб. в овоч. або м’яс. лавці. І створив її Джеймс Карлайл. Дивіденди шість із половиною відсотків. Дістав чималий зиск на акціях Коутсів. Не ворухнувши й пальцем. Оце такі вони, метиковані шотландські скнари. У пресі тільки облесливі словеса. Наша милостива віце-королева, улюблениця всього люду. Тепер купив ще й «Айриш філд». Леді Маунткешел зовсім одужала після пологів і вчора в Ретоуті взяла участь у полюванні з хортами на лисиць, яке організувало місцеве товариство мисливців. М’ясо лисиць не їдять. А є й такі, що полюють заради м’яса. Від ляку виділяються соки, м’ясо стає ніжне для споживання. Їхати верхи. В сідлі по-чоловічому. М’язиста мисливиця. Жіноче сідло чи подушка їй, вважай, до одного місця. Перша на зборі, і перша б’є лисицю. Потужні, як племінні кобилиці, ці жінки-кіннотниці. Походжає собі під стайнею поважно, наче пава. Вихилить чарку коньяку враз, як за себе кине. Ось ця вранці біля Гровенора. З нею б у кеб: побалакаймо. Стіну або чималий бар’єр зможе подолати верхи хіба ж так. Мабуть цей кирпатий шофер зробив так навмисно. На когось вона таки схожа. Ага! На місіс Меріем Дендрейд, яка виставила на продаж свої старі покривала і спідню білизну в готелі Шелборн. Розлучена з Латинської Америки. Навіть оком не моргнула, дивлячись, як я перебираю її сподні. Наче хочу розвішувати їх після прання. Потім бачив її на вечорі в палаці віце-короля, тоді Стаббс, доглядач парку, провів мене туди разом із Віленом, що з «Експресу». Доїдали недоїдки, що залишилися після великого панства. Добрячий обід. Сливи я помилково полив майонезом, думав, що то заварний крем. Якби так учинила вона, у неї б вуха тижнів зо два пашіли. Хочеш бути її биком. Природжена куртизанка. Морочитися з писклятами — красно дякую!
Бідолашна місіс Пюрфуа-Чистовір! Чоловік методист. Метода в його божевіллі. В обідню перерву булочка і молоко з содовою в шкільному буфеті, їсть із секундоміром, за хвилину жуйне рівно тридцять два рази. А проте спромігся відростити нічогенькі бачки. Кажуть, має впливових родичів. Теодорів кузен працює в Дублінському замку{323}. У кожної сім’ї є свій впливовий свояк. Щороку вона має від чоловіка один і той же гостинець. Бачив його колись біля «Трьох веселих пиворізів», чимчикує голомозий, а за ним його старший синаш тарганить у плетінці малого. Верескуни. Бідолашна жінка. Потім доводиться годувати груддю рік за роком ночами в будь-яку годину. Себелюбці вони, ці непитущі. І сам не гам. Прошу, в чай цукру мені тільки один шматочок.
