Випускає дух. Могутня ерекція повішеника викидає, крізь його смертні лахмани, краплі сперми на бруківку. Місіс Беллінгам, місіс Єлвертон Баррі, високоповажана місіс Толбойс кидаються змочити в ній свої хустинки.

РОМБОЛЬД: Сам мало не ґиґнув. (Розсукує зашморг.) На цій мотузці повішено жахливого бунтівника. По десять шилінгів за шмат, із дозволу Його Королівської Величности. (Пхається головою в розпоротий живіт страченого й виймає її облиплу сплутаними паруючими кишками.) Мій тяжкий обов’язок виконано. Боже, бережи короля!

ЕДВАРД СЬОМИЙ (непоквапно й урочисто танцює, побрязкуючи відром та добродушно наспівуючи):

РЯДОВИЙ КАРР: Гей, ти! То що ти там варнякаєш про мого короля?

СТІВЕН (здіймаючи руки догори): О, це вже надто одноманітно! Нічого я не кажу. Король хоче забрати мої гроші й моє життя заради якоїсь своєї брутальнської імперії, але краще б він віддав свої й своє за неї. А в мене грошей катма. (Неуважливо порпається в кишенях.) Віддав комусь.

РЯДОВИЙ КАРР: Та кому потрібні твої кляті гроші?

СТІВЕН (намагаючись вислизнути): Чи скаже мені хто-небудь, де у мене найменше шансів зіштовхнутися з цим неминучим злом? Ça se voit aussi à Paris[391]. He те, щоб я… Але клянуся святим Патриком^{832}!..

Голови присутніх жінок зливаються водно. Виникає Беззуба Бабуся, що сидить на поганці: на голові у неї ковпак мов цукрова голова, а на грудях квітка смерти — вражена чумою картопля^{833}.

СТІВЕН: Ага! Я знаю тебе, Костомахо! Гамлете, помстись! Стара хавронія, що пожирає власний виводок!

БЕЗЗУБА БАБУСЯ (розгойдуючись уперед-назад): Любов Ірландії, дочка короля Гішпанії, alanna[392]. Чужинці в моїм домі, хай їм дідько! (Голосить, мов банші^{834}.) Ochone! Ochone[393]! Шовкова корівчина! (Знову голосить.) Ти побачив бідну стару Ірландію — як там вона тримається?

СТІВЕН: Спитай ліпше, як я тебе витримую! Фіглярі нікчемні! А де ж третя особа Святої Трійці? Soggarth Aroon[394]? Превелебний Чорний Крук?^{835}

СІССІ КЕФФРІ (верещить): Та розведіть їх!

ХУЛІГАН: Наші відступили.

РЯДОВИЙ КАРР (тугіш затягнувши пояс): Скручу шию кожному халамиднику, який хоч слово вякне супроти мого їбаного короля!

БЛУМ (жахнувшись): Та він же нічого й не сказав! Ані слівця. Чисте непорозуміння та й годі.

ГРОМАДЯНИН: Erin go bragh[395]!

Майор Твіді й Громадянин виставляють один одному напоказ свої медалі, ордени, військові трофеї, рани. Салютують один одному з лютою ворожістю.

РЯДОВИЙ КОМПТОН: Та дай йому, Гаррі. Вріж йому в баньки. Він виступає за бурів.

СТІВЕН: Я? За? Коли таке було зі мною?

БЛУМ (червоним мундирам): Ми воювали за вас у Південній Африці, ірландські піхотні частини. Чи це не ввійшло в історію? Королівські дублінські стрільці. Відзначені нашим монархом.

ГРАБАР (спотикаючись мимо): Так, так ‘му! Хрес сятий побий ‘го! Товчи халамея на гамуз! О! Бо…

Алебардники в латах і шоломах наїжилися стіною списів із кишками на вістрях. Майор Твіді — з вусами Жахливого Турка, у ведмежій шапці з півнячим пером, в еполетах, із золотими шевронами, з повною особистою амуніцією, з шабельтасом, при всіх нагородах — стає в бойову лаву. І творить знак мандрівного воїна-тамплієра.

МАЙОР ТВІДІ (з лютим гарчанням): Деривація Рорке! Вперед, гвардійці, на ворога! Магал шалал гашбаз[396]!

РЯДОВИЙ КАРР: Зараз як дам йому!

РЯДОВИЙ КОМПТОН (помахом руки змушує юрбу розступитися): Тут буде чесний бій. Зробимо з гада котлету.

Масовані оркестри гримлять «Гарріоуен» ^{836} і «Боже, бережи короля».

СІССІ КЕФФРІ: Зараз битимуться! За мене!

КИЦЯ ХТИЦЯ: Відважні за красуню^{837}!

ПТАШКА ТРИПЕРА: Здається мені, чорний лицар покаже себе найдостойнішим на цьому турнірі.

КИЦЯ ХТИЦЯ (зашарівшись маківкою): Ні, мадам! Я — за червоний камзол і веселого святого Ґеорґа^{838}!

СТІВЕН:

РЯДОВИЙ КАРР (попускаючи ремінь, горлає): Голову скручу всякому гадові, який хоч слово супроти мого доброго йо…ера-короля!

БЛУМ (трясе Сіссі Кеффрі за плечі): Та скажіть ви їм! Чи вам заціпило? Ви ж бо зв’язуєте народи й покоління. Скажи слово, жінко, свята дарувальнице життя!

СІССІ КЕФФРІ (стривожено хапає рядового Kappa за рукав): Ти що, хіба я не з тобою? Хіба я не твоя дівчина? Сіссі твоя дівчина. (Кричить.) Поліція!

СТІВЕН (захоплено, до Сіссі Кеффрі):

ГОЛОСИ: Поліція!

ГОЛОСИ ДАЛІ: Дублін горить! Дублін горить! Пожежа! На пожежу!

У небо жбухають язики сірчаного полум’я. Мимо клубочаться хмари диму. Гуркочуть важкі кулемети. Стовпотворіння. Розгортаються війська. Тупіт копит. Артилерія. Хрипкі команди. Калатають дзвони. Гейкають гравці на перегонах. Горлають пияки. Верещать хвойди. Голосять сирени. Бойові вигуки. Стогони вмирущих. Піки скрегочуть об кіраси. Мародери грабують убитих. Хижі птахи, налітаючи з-над моря, здіймаючися з боліт, пікіруючи з гір, із криками кружеляють, баклани малі й великі, грифи, яструби, вальдшнепи, соколи, коршаки, тетеруки, орлани, чайки, альбатроси, казарки. Опівнічне сонце поглинула пітьма. Земля двиготить. Повстають дублінські небіжчики з Проспекту й Джеромової гори, котрі в білих овчинах, а котрі в чорних козиних шкурах, являючись багато кому. Безмовним позіхом розверзається безодня. Том Рочфорд, лідер, в самих лише спортивних трусах і майці, мчить на чолі учасників загальнонаціонального забігу з перешкодами і, без затримки, на швидкості стрибає в пустку. За ним кидаються туди й інші бігуни, а ще — стрибуни. В дико-вигадливих позах вони шугають за край. Тіла їхні занурюються. Фабричні дівчатка, химерно вбрані, кидаються розпеченими до червоного йоркширськими варваробомбами. Світські дами, намагаючись захиститися, задирають спідниці, натягуючи їх на голови. Реготливі чарівниці в червоних піддзиґаних сорочках шугають у повітрі на мітлах. Квакерлістер ліпить лейко-клейко-пластирі-блістери. Випадає дощ із драконячих зубів, з яких на полі вмить виростають озброєні герої. Вони приязно обмінюються умовним вітанням лицарів Червоного Хреста й зачинають між собою двобої кавалерійськими шаблюками: Вулф Тоун стявся з Генрі Граттаном, Сміт О’Брайан — із Деніелом О’Коннелом, Майкл Девіт — з Айзеком Баттом, Джастин М’Карті — з Парнелом, Артур Гріффіт — із Джоном Редмондом, Джон О'Лірі — з Ліром О'Джонні, лорд Едвард Фіцджеральд — із лордом Джеральдом Фіцедвардом, члени роду Донох’ю-з-Долин — із членами роду Долин-із-Донох’ю. А на підвищенні, в центрі землі, споруджують польовий олтар Святої Варвари. Чорні свічки стоять на ньому і з євангельського боку, й зі сторони апостольських послань. Два світлові списи, вириваючись із високих бійниць башти, впиваються в оповитий димами жертовний камінь. На ньому возлежить місіс Майна Чистовір-Пюрфуа, богиня нерозуму, оголена, в ланцюгах, а на її набухлому череві покоїться потир. Отець Малахій О’Флінн, у мережаній нижній спідниці, у вивернутій ризі, з двома лівими ногами п’ятами наперед, відправляє польову месу. Превелебний містер Г’ю К. Ненавид О’Люб, магістр мистецтв, у сутані й чорному університетському капелюсі, голова й комір задом наперед, тримає над священнодіячем розкриту парасолю.