БЛУМ (чарівлива субретка з гірчичними косами й розмальованими щоками, з великими чоловічими руками й носом, із хижо-хтивим ротом): Я тільки двічі спробував надягти її речі, на Голлс-стрит, ужарт. Коли нам було сутужно, я прав їх сам, аби заощадити на пральні. А ще я перелицьовував свої сорочки. Чиста економія.
БЕЛЛО (глузливо): Дрібничкові послуги, щоб матуся похвалила, еге ж? А потім, убравшись, мов на маскарад, зашторивши усі вікна, кокетував перед дзеркалом, виставляючи голі стегна й козлине вим’я, прибирав усяких поз, ніби віддаючись? Ха! Ха! Як мені смішно! Чорна поношена комбінація та короткі панталончики, що луснули по швах, коли її ґвалтували востаннє, — те, що продала тобі місіс Міріам Дандрейд із готелю Шелборн, чи не так?
БЛУМ: Міріам. Чорна комбінація. Дама напівсвіту.
БЕЛЛО (з грубим реготом): Хрест святий побий, яка з тебе гарна потіха! То ти, значить, був миленькою Міріам, коли вистриг заріст свого заднього ходу й розлігся, умліваючи, впоперек ліжка, нібито місіс Дандрейд перед тим, як бути зґвалтованою лейтенантом Смайт-Смайтом, містером Філіпом Огастесом Блоквелом, Ч. П., синьйором Лачі Даремо{806}, міцним тенором, блакитнооким Бертом, ліфтером, Анрі Флері[362], уславленим, як сам Гордон Беннет, квартероном Шериданом, багатим, мов Крез, восьмим номером веслувальної залоги старого Триніті, Понтом, власним призовим ньюфаундлендом, і Бобс, овдовілою герцоґинею Меноргамільтон. (Регоче.) Боженьку, від такого й сіамський кіт покотився б зо сміху!
БЛУМ (її руки й риси обличчя ходором ходять): Це через Джеральда я так полюбив корсети, ще в школі, коли грав жіночу роль у виставі «Навпаки». Це все любий Джеральд. А в нього це почалося з того, що страшенно вабив корсет старшої сестри. І тепер дорогенький Джеральд рум’яниться й підмальовує повіки золотою фарбою. Культ прекрасного.
БЕЛЛО (з лихим посміюванням): Прекрасного! Дай відпочити від сміху! Коли ти, мов панночка, всідався на зачовганому троні, підіймаючи свої торочки.
БЛУМ: Задля науки. Аби порівняти різні втіхи, яких кожне з нас зазнає. (Поважно.) І така поза справді краща… бо скільки разів доводилося обмочити…
БЕЛЛО (суворо): Щоб мені жодного такого непослуху! Он там, у куточку, для тебе тирса. Я дав тобі строгі інструкції, а ти забула? Будьте ласкаві робити це стоячи, сер! Я відучу тебе від паскудних звичок! Якщо хоч раз знайду сліди на твоїх пелюшках… Присягаюсь ослом Доранса{807}, ти пересвідчишся, який я суворий начальник! Гріхи твого минулого ополчуються на тебе. Їх багато. Сотні!
ГРІХИ МИНУЛОГО (незграйною сумішшю голосів): Він пройшов через подобу таємного шлюбу принаймні з однією жінкою, в сутіні Чорної Церкви{808}. Подумки телефонував міс Данн на Д 'Ольєр-стрит і говорив їй несусвітенні речі, надавши собі непристойного вигляду перед апаратом у телефонній будці. Словом і ділом він підохочував одну нічну дівицю відкладати фекалії та інші речовини в антисанітарному нужнику біля запустілих будівель. У п’ятьох громадських убиральнях поробив написи олівцем, пропонуючи свою законну дружину хоч би якому самцеві з потужним прутнем. А хіба не збував він цілих ночей на задвірках смердючої фабрики купоросних фарб, присусіджуючись до закоханих парочок і гадаючи, скільки, та що, та як пощастило б йому підгледіти? І чи не вилежувався гладким кабанюрою в ліжку, пожираючи очима шмат ретельно використаного туалетного паперу, який подарувала йому мерзенна шльондра, підохочена пряником і поштовим переказом?
БЕЛЛО (гучно свиснувши): Нічогенько! І що ж було найогиднішою непристойністю у всій твоїй злочинній кар’єрі? Виливай увесь свій свинський бруд! Виблюй все, що маєш! Хоч раз висповідайся щиро.
Німі нелюдські фізіономії виступають юрбою з пітьми, злостиво косують, лепечуть, галу-балу, щезають… Польді Кок, Шнурки-за-пенні, карга біля Кессіді, сліпий хлопець, Ларрі Носоріг {809} , та дівчина, та жінка, та повія, та інша, та…
БЛУМА: Не випитуйте! Наша спільна віра. Втіха-стрит. Я не гадав і половини… Присягаюсь найсвятішим…
БЕЛЛО (владно): Відповідай! Огидна нікчемо! Я наполягаю, бо хочу знати. Потіш мене, розкажи щось непристойне, чи страшилку з привидами, чи віршика прочитай — швидко, швидко, швидко! Де? Як? Коли? Зі скількома? Лічу до трьох. Один! Два! Тр…
БЛУМА (слухняно белькочучи): Я пху… пхнув носа в гигигидотне…
БЕЛЛО (бундючно): О відійди геть, смердючко! Заткайсь! Говори тільки тоді, коли тобі дозволять!
БЛУМА (кланяючись): Пане! Пані! Приборкувачу чоловіків!
Здіймає руки догори. Браслети спадають з його зап’ясть.
БЕЛЛО (знущально): За дня ти пратимеш і полоскатимеш нашу смердючу білизну, й навіть тоді, коли у нас наші жіночі немочі, й митимеш наші нужники, підтикавшись і з посудною ганчіркою, прив’язаною до твого «хвоста». Яка милість, правда? (Надягає рубінового персня їй на палець.) Ось так! Цим перснем я привласнюю тебе. Кажи: «Дякую, пані»!
БЛУМА: Дякую, пані.
БЕЛЛО: Ти прибиратимеш постелі, готуватимеш для мене ванну, виноситимеш з усіх кімнат нічні горщики, в тому числі й кухарчин, місіс Кйоу, той, з піском. І затям: всі сім вимити гарненько — або ж вихлептати, мов шампанське. Пий моє гарячим! І гоп-гоп! Витанцьовуватимеш переді мною на задніх лапках, а то я вичитаю тобі пречудову лекцію про твої прогріхи, міс Рубі, та добряче одшмагаю тебе, міс, по голій паністарі жорсткою щіткою. Покажу тобі, які лихі твої хиби. На ніч ти щедро умастиш твої руки в браслетах кремом і надягнеш на них рукавички на сорока трьох ґудзичках — свіжонапудрені тальком і з напахченими пучками. За подібні милості лицарі в давнину віддавали життя. (Хихоче.) Мої хлопці будуть у невимовному захваті, як забачать таку панійку, а найдужче полковник. Коли прийдуть сюди напередодні весілля потішитися з моєю найновішою цікавинкою в золотих черевичках. Але спочатку я сам розважуся з тобою. Один мій знайомий з іподрому, звати Чарльз Альберта Марш (допірочку оце я була з ним у ліжку й ще з одним джентльменом із канцелярії лорда-канцлера) якраз підшукує собі служницю для всіх послуг. Випни бюст. Усміхнись. Опусти плечі. Хто скільки дасть? (Показує на неї.) Ось за цю річ, навчену господарем приносити-відносити, кошичка в зубах. (Закасавши рукава, занурює руку по лікоть у Блумину вульву.) Оце так глибина вам! То що, хлопці? Це вас не запалює? (Тиче рукою в обличчя покупцеві.) Гей, свистати всіх наверх! І почали!
ПОКУПЕЦЬ: Флорин!
Діллонів лакей калатає дзвоником.
ГОЛОС: Переплачує шилінг і вісім пенсів.
ЛАКЕЙ: Телень!
ЧАРЛЬЗ АЛЬБЕРТА МАРШ: Либонь, незайманка ще. Віддих хороший. Свіжий.
БЕЛЛО (стукає молотком): Два шилінги. Куди вже дешевше, ціна мізерна. Чотирнадцять долонь зросту. Мацайте, розглядайте його-її якості. Покрутіть її-його туди-сюди. Гладенька шкіра, м’які м’язи, ніжна плоть. Був би при мені мій золотий дірокол! Зовсім легко доїться. По три галони теплого за день. Добрий і на плем’я, а за годину й отелиться вам. Один з його предків поставив рекорд з надоїв: тисяча галонів незбираного молока за сорок тижнів. Егей, мій скарбе! Покажи-но товар лицем! Агей! (Ставить на Блумин круп своє тавро, ініціал К.) Ось вам! Коген із гарантією! Два шилінги, панове, — хто дасть більше?
ТЕМНОЛИЦИЙ ЧОЛОВІК (старанно приховуючи акцент): Сіто хвунтів здерлингів!
