БЛУМ: Обіцяю пенні за кожен фунт.
На стіну проектують береги озера Кіннерет, на них, повиті срібним маревом, пасуться стада. В ґалереї стоїть Мойсей Длугач, альбінос із очима тхора, у робочих штанях із синьої саржі, і в кожній руці тримає цитрину та свинячу нирку.
ДЛУГАЧ (хрипким голосом): Берлін, W 13, Бляйбтрой-штрассе.
Дж. Дж. О ’Моллой ступає на невисоку приступку і з поважним виглядом береться за вилоги мантії. Обличчя його видовжується, стає блідим і бородатим, очі западають, вилиці спалахують плямами хворого рум‘янцю: сухотне обличчя Джона Ф. Тейлора. Він прикладає хусточку до уст і розглядає, як на ній розпливається рожево-червона течія крови.
ДЖ. ДЖ. О’МОЛЛОЙ (ледь чутно): Перепрошую, мене дуже морозить, я хворів, оце щойно встав з ліжка. Декілька ретельно підібраних слів. (У нього з'являється пташина голова, лисячі вуса і красномовство Сеймура Буша.) Коли настає час розгорнути ангельську книгу, якщо гідно преобразилася душа, зачата замисленим лоном, я кажу: даруйте обвинуваченому святу презумпцію невинуватости.
У суд передають папір з відповідною заявою.
БЛУМ (у придворному вбранні): Можу назвати найкращі рекомендації. Мсьє Каллан, Колман, містер Віздом Гелі, мировий суддя. Мій колишній патрон Джо Кафф. Містер В. Б. Діллон, колишній мер Дубліна. Я бував у блискучому колі найчарівніших… королев дублінського світу. (Недбало.) Оце ввечері на вузькому прийомі у віце-короля я геть забалакався з моїм давнім приятелем, сером Робертом, королівським астрономом, і з його дружиною, леді Болл. Сер Болл, кажу я йому…
МІСІС ЄЛВЕРТОН БАРРІ{752} (на ній опалова бальна сукня з низьким корсажем, довгі, по лікоть, рукавички кольору слонової кістки, доломан, оторочений хутром соболя з підбивкою цегляного кольору, в косах гребінь з діамантами та егретка): Констеблю, заарештуйте його. Він прислав мені анонімного листа, написаного учнівською рукою і підписався Джеймс Різколюб, коли мій чоловік був на Мунстерській виїзній сесії у Північній Окрузі. Він повідомив, що побачив з гальорки мої незрівнянні округлості, коли я сиділа в ложі театру «Ройял» на виставі «Цикади», яку давали на прохання намісника. Я розпалила його, він там писав. І він зробив мені непристойну пропозицію порушити свій подружній обов’язок наступного четверга о пів на п’яту по меридіану Дансинка. Він також пропонував вислати мені поштою твір мсьє Поля де Кока «Дівчина в трьох корсетах».
ЛЕДІ БЕЛЛІНГЕМ (у капелюшку виходить із свого екіпажа, закутана в своє кроликове хутро, і виймає з муфти опосумового хутра черепаховий лорнет): І мені теж. Так, я гадаю, що це та ж сама сумнівна особа. Бо одного разу в сльотавий непогожий день він зачинив дверцята моєї карети біля дверей будинку Торнлі Стокера, це було під час жахливої холоднечі в лютому дев’яносто третього, коли у моєму домі замерзла навіть вода у бачку ванної і решітка зливної труби. І після цього він прислав мені квітку едельвейса, яку, він сказав, зірвав на гірській вершині. Я віддала її для ознайомлення вченому ботаніку, і той запевнив, що це квітка картоплі з теплиці експериментальної фірми.
МІСІС ЄЛВЕРТОН БАРРІ: Ганьба йому!
До приміщення вдирається юрма шльондр і голодранців.
ШЛЬОНДРИ Й ГОЛОДРАНЦІ (верещать): Хапай злодія! Слава Синій Бороді! Іцкові Мойші тричі слава!
ДРУГИЙ ДОЗОРЕЦЬ (дістає наручники): А ось і вони, рідні.
ЛЕДІ БЕЛЛІНГЕМ: Він писав мені різними начерками, лестив, називаючи Венерою в хутрі й запевняв, що ой як співчуває моєму лакею, який їздить на приступці карети, Балмерові, хоча водночас признавався, що заздрить його шапці-ушанці та смушевому кожуху, а ще й до того, що він має щастя бути так близько до моєї особи, стоячи позаду за моїм сидінням у моїй лівреї з гербами Беллінгемів, на чорному тлі золота оленяча голова. Він мало не з несамовитим захопленням вихваляв нижню половину мого тіла, мої огрядні литки у шовкових панчохах, натягнених по далі нікуди, і величав усі інші мої принади, котрі, як він сказав, сховані в коштовних мереживах, і він їх може тільки уявити. Він спонукав мене, запевняючи, що вважає це своєю життєвою місією, щоб я споганила своє подружнє ложе і вчинила з ним перелюбство якомога швидше, при першій же нагоді.
ЇЇ ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ МІСІС МЕРВІН ТОЛБОЙС (в амазонці й котелку, в ботфортах із шпорами, червоній камізельці, з мушкетерськими рукавицями, шлейф амазонки підібраний, мисливський канчук у руці, яким вона ляскає себе по халяві): І мене також. Він побачив мене у Фенікс-парку на грі в поло на матчі Вся Ірландія проти Решти Ірландії. Я знаю, очі мої яскрилися божественно, коли я бачила, як драгунський капітан Денні Залізна Рука робить переможний кидок на своєму улюбленому Кентаврі. Цей плебейський Дон Жуан стежив за мною, причаївшись за кебом, а потім прислав мені в подвійному конверті непристойну фотку, таку, що їх продають, коли стемніє, на паризьких бульварах, і вони є образливі для кожної леді. Вона й досі у мене. На ній напівгола сеньйорита, тендітна й приваблива (як він завзято запевняв мене, його власна дружина, що він сфотографував з натури) незаконно злягається з м’язистим тореро, напевно гольтіпакою. Він умовляв мене робити те саме, пуститися берега, блудодіяти з гарнізонними офіцерами. Він благав мене, щоб я закаляла його лист таким способом, який я аж ніяк не можу сказати, а також покарала його, чого він цілком заслуговує: сіла б на ньому верхи й періщила його щосили нагайкою.
ЛЕДІ БЕЛЛІНГЕМ: І мене благав.
МІСІС ЄЛВЕРТОН БАРРІ: І мене.
Кілька найшановніших дублінських леді піднімають сороміцькі листи, отримані від Блума.
ЇЇ ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ МІСІС МЕРВІН ТОЛБОЙС (у раптовому пориві люті тупає чобітком, і на ньому дзвенить шпора): Присягаюся Господом Богом, я це зроблю таки. Я лупцюватиму цю тварюку скільки стане сил. Я злуплю з нього живого шкуру.
БЛУМ (заплющує очі): Як, тут? (Совається на своєму місці.) Знову! (Роздратовано.) Я люблю небезпеку.
ЇЇ ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ МІСІС МЕРВІН ТОЛБОЙС: Ну постривай! Зараз я тобі піддам жару! Ти у мене затанцюєш.
ЛЕДІ БІЛЛІНГЕМ: Розмалюйте йому штани! Щоб там було все аж до американського прапора!
МІСІС ЄЛВЕРТОН БАРРІ: Ганьба! Ніщо не може його виправдати! Одружений чоловік!
БЛУМ: І всі на мене. Я думав тільки про те, щоб надавали ляпанців. Щоб процедура гріла, щоб по тілу мурашки йшли, але щоб без крови. Рафінована хльоста для стимуляції кровообігу.
ЇЇ ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ МІСІС МЕРВІН ТОЛБОЙС (зловісно сміється): Та невже, мій любчику? Що ж, Господь Бог не дасть мені збрехати: зараз ти отримаєш пам’ятку на все своє життя, повір мені, найнещаднішу хльосту з усіх, які хтось, можливо, зазнав на своєму віку. Ти розбуркав люту тигрицю в моїй душі.
ЛЕДІ БІЛЛІНГЕМ (мстиво махаючи муфтою і лорнетом): Припечи його, поганця, Ганно, серденько. Сипни йому перцю під хвіст. Терзай цього псявіру, до останнього його подиху. Канчуком його дев’ятиремневим. Виріж йому члени. Розітни його на частини.
БЛУМ (тремтить, корчиться, благально складає докупи долоні): Ой, як холодно! Як мене трусить! А до вини довела мене ваша божественна врода. Забудьмо, пробачмо. Фатум. Пробачте мене на цей єдиний раз. (Підставляє іншу щоку.)
МІСІС ЄЛВЕРТОН БАРРІ (суворо): Ні в якому разі не слухайте його, місіс Толбойс! Треба дати йому добрячого лупня, щоб він і десятому заказав!
ЇЇ ЯСНОВЕЛЬМОЖНІСТЬ МІСІС МЕРВІН ТОЛБОЙС (рішуче здирає з руки рукавичку): Не буде йому ні краплі жалю. З малої свиноти зростає свинота велика. Він, бачте, зважується звертатися до мене! Та я його зашмагаю до невпізнанна отут на вулиці привселюдно. Встромлю в нього шпори навглиб. Та він же рогоносець, усі знають. (Вимахує зі свистом канчуком.) Ану, здирайте з нього штани, не баріться. Сюди, сер! Бігом! Чуєте?
