Але яким таким правом, дозвольте нам запитати благородного лорда, покровителя його, оцей-о чужинець, лише милістю доброго володаря отримавши права громадянства, сам себе зводить у верховні судді внутрішніх наших справ? Де та його вдячність, яка має випливати вже з простої лояльности підданця? Під час недавньої війни, коли часами ворогові щастило здобувати перевагу своїми гранатами, хіба цей зрадник племени свого не користався щораз нагодою, аби повернути зброю проти імперії, де його терплять до пори, сам тим часом тремтячи за долю своїх чотирьох відсотків? Чи він забув про це, як воліє забувати про всі отримувані ним блага? Чи звикнувши ошукувати інших, він пошив у дурні, нарешті, й самого себе, позаяк, якщо чутки не брешуть, він сам зробився єдиним знаряддям своєї власної насолоди? Безперечний гріх супроти скромности — вдиратися до спальні шановної дами, дочки відважного майора, або ж припускати бодай тінь сумніву стосовно її доброчесности, одначе, коли вже він сам привертає до того нашу увагу (чого, воістину, ліпше б йому остерігатися), — то що ж, хай так і буде. Нещасна жінка, їй надто вперто й довго одмовляли в законних її прерогативах, щоб вона могла ставитися до його докорів інакше, ніж зі зневагою тієї, що впала в одчай. Се він сміє кидати оті докори, цей ревнитель моралі, істинний пелікан у своїй доброчесності{717}, він, хто, зацуравши сумління й забувши про природні зносини, кинувся шукати незаконних стосунків зі служницею, взятою з найнижчих верств суспільства! Та коли б ся красунечка не знайшла свого ангела-охоронця в особі своєї швабри, їй дісталася б така сама гірка доля, як єгиптянці Агарі! Що ж до пасовиськ, то тут його сварлива упертість давано знайшла лиху славу, аж один скотар, обурившись, суворо вичитав йому в добірних буколічних виразах, чому свідком став містер Кафф. Не надто пасує йому проповідувати отаке писання. Невже немає біля його оселі поля, що лежить незоране й жде плуга? Порочна звичка пори статевого дозрівання є ганьба у зрілому віці, але, гай-гай, стає його другою натурою. Коли вже він бажає розповсюджувати свій бальзам гілеадський у рецептах та апотегмах сумнівного смаку, аби жовторотих розпусників повертати на стезі здоров’я, то годилося б і справам його бути в кращій згоді з ученнями, якими він захоплюється нині. Подружнє його серце ховає секрети, які добропристойність відмовиться виносити на світло. Розпусні пропозиції якої-небудь зів’ялої красуні здатні втішити його за дружину, одкинуту — й зваблену кимсь іншим; одначе в машкарі новоспеченого цілителя зол і поборника доброчестя він виступає, в найкращому випадку, як таке собі екзотичне дерево, що, коренившись у землі рідного Сходу, і росло, й цвіло, щедро дарувало бальзам, але, бувши пересаджене в помірніший клімат, утратило колишню міць коріння свого, а речовина, що сочиться з нього, загнилася, прокисла і втратила снагу.
З великою обачністю, гідною двірських звичаїв Блискучої Порти, друга санітарка довірила новину молодшому з чергових представників лікарського корпусу, а той уже, своєю чергою, сповістив депутацію про появу на світ спадкоємця. Коли ж він одійшов на жіночу половину, щоб бути присутнім на врочистій церемонії одділення посліду, за участи державного секретаря з внутрішніх справ і членів таємної ради, які стомленим мовчанням виражали одностайне схвалення, депутати, стомившися своїм тривалим і поважним пильнуванням та уповаючи на те, що ця радісна подія звільнює їх від гніту пристойности, гаразд що це звільнення полегшувалося одночасною відсутністю і камеристки, й офіційної особи, незагайно дали роботу язикам — пустилися в суперечку. Марно лунав там голос пана Комісіонера Блума, закликаючи їх до м’якости, стриманости, спокою. Хвилина була надто сприятлива для вправляння у тому штибі промов, який тільки й пов’язував, єдиний, ці вельми несхожі натури між собою. Їхній безжальний скальпель не проминув жодної подробиці предмету: вродженої антипатії єдиноутробних братів, кесаревого розтину, пологів після батькової кончини або, рідше, після смерти матері, братовбивчої справи Чайльдса, яка набула розголосу завдяки пристрасній промові пана Адвоката Буша, котрою й виправдано невинуватого, прав первородства й отримання допомог при народженній двійні чи трійні, викиднів і дітовбивств, зумисних чи таємних, foetus in foetu[276] без наявности серця, апросопії{718} при закупорці вен, агнатії декотрих китайців без підборіддя (випадок, повідомлений паном Кандидатом Мулліганом) унаслідок недовершеного зрощення щелепних виступів уздовж медіальної лінії (випадок, коли, за його виразом, одне вухо чує, що інше говорить), переваг знеболювання пологів за допомогою снодійних, подовження часу переймів на останній стадії вагітности внаслідок тиску на вену, передчасного відходу вод (спостереженого в даному випадку), який загрожує сепсисом матки, штучного осіменіння з допомогою шприца, загинання матки з настанням менопаузи, проблеми продовження роду в тих випадках, коли жінка зачала внаслідок зґвалтування, дуже болючого різновиду пологів, котрий бранденбуржці називають Sturzgeburt[277], відомих випадків народження монстрів, двосім’яних і багатоблизнюкових народжень, які трапляються, коли зачаття було кровозмісним або в період менструації, — одне слово, всіх різновидів людського народження, які ілюструє Арістотель у своєму шедеврі з додатком хромолітографічних ілюстрацій. Щонайглибші проблеми акушерської науки й судової медицини були тут піддані розгляду з тією самою увагою, що й простонародні повір’я, які стосуються вагітности, як от: заборона вагітній долати перелази, аби при такому рухові маля не задушилося пуповиною, або ж настанова їй, якщо загориться палким і даремним пожаданням, то хай прикладе руку до того свого місця, котре призначено для тілесних покарань. Такі аномальні відхилення, як заяча губа, родимі й винні плями, багатопалість, синюха, ангіома, хтось із присутніх згадав як очевидне й природне гіпотетичне пояснення нечастих випадків народження свиноголових (не забули пом’янули тут і мадам Гріссел Стівенс{719}) або народження немовлят, оброслих собачою вовною. Гіпотеза ж плазмічної пам’яті, прицуприкована сюди посланцем Каледонії й гідна метафізичних традицій репрезентованої ним країни, добачала в подібних випадках зупинення ембріонального розвитку на котрій-небудь із долюдських стадій. А чужоземний депутат, відкидаючи обидві сії теорії, відстоював із запалом (майже переконливим) теорію про зляг жінок із самцями тварин, ручаючись за істинність байок, подібних до легенди про Мінотавра, яку вишуканий геній латинського поета повідав нам на сторінках його «Метаморфоз». Слова його справили незагайне, хоча й ефемерне враження. Випарувалося воно так само швидко, як і найшло на них, під дією промови Кандидата Муллігана, яку той виголосив у своєму неповторно-грайливому стилі, ствердивши, що найкращий предмет бажань — се славненький чистенький дідусик. Водночас пан Депутат Медден і пан Кандидат Лінч завели палку суперечку про юридично-богословську дилему, що виникає в результаті смерти одного з сіамських близнюків раніше від іншого, й обидва надумали викласти свої ускладнення панові Комісіонеру Блуму для незагайного передання їх панові Коадьютору Диякона Дедалу. Цей останній доти одмовчувався — чи то корившися внутрішньому голосові, чи, можливо, бажаючи підкреслити надмірно поважною міною дивоглядне достоїнство свого одіння, отож коли його запитали, нагадав лиш коротко і, як видалося декому, з недбалістю, церковну настанову, щоб не розлучала людина того, що поєднав Бог.
Одначе Малахієва оповідь уже почала сповнювати їхні серця трепетом. Ось він вичарував перед присутніми сцену. Зненацька частина стіни поруч коминка, за якою крився потаємний хід, безгучно відсунулася набік, і в ніші показався… Гейнс{720}! І хто з нас не відчув, як йому морозом продерло спину? В одній руці прихідько тримав портфель, напхом напханий кельтськими переказами, а в іншій — фіал із написом Отрута. Приголомшення, жах, відраза відбилися на всіх обличчях, тоді як новоявленець зирив на них із мертвотною посмішкою. Розреготавшись сатанинським реготом, він промовив, що саме такого прийому й сподівався, а винна в тому, як видається, історія. Так, ви не помилилися. Я — вбивця Семюела Чайлдса. Але ж як мене покарано! Пекло не лякає мене. Ось зовнішність, що на мені[278]. Безодня і вічність, глухо промимрив він, коли ж здобуду я спокій, по стогнах Дубліна я волочуся з пісенною своєю ношею, і невідступно повсюди за мною він, немовби soulth[279], неначе bullawurrus[280]. Пекло моє і пекло Ірландії — на цьому світі. І як тільки не намагався я змусити себе забути! Розваги, стрільба по круках, гельська мова (тут він зронив кілька фраз на ній), опій (підніс свою посудину до вуст), туристичні походи. Все намарне! Його привид переслідує мене. Дурман — ось єдина моя надія… О-о! Погибель! Чорна пантера! І несподівано він із моторошним зойком щез, а стіна враз стала на місце. Одначе за мить голова його виткнулася із протилежних дверей і промовила: Чекайте на мене на станції Вестленд-роу о десять хвилин на дванадцяту. І він пропав! Сльози заструменіли з очей розгульного збіговиська. Провидець підніс руку свою до небес, шепочучи: Помста Мананаана{721}! Мудрі повторювали: Lex talionis[281]. Сентиментальний той, хто здатний тішитися, не обтяжуючи себе боргом відповідальности за скоєне. Охоплений хвилюванням Малахій змовк. Тайна розкрилася. Був третій брат, і той брат — Гейнс, чиє справжнє прізвище — Чайлдс. Чорна ж пантера — то був він сам, привид свого власного батька. Він пив дурманячі зілля, щоб забутися. Дуже вдячний вам за полегшення. Ніхто не живе в самітній хатині біля цвинтаря{722}. І жодна душа там не житиме. Тільки павук у самотині тче там свою павутину та пацюк визирне з нори нічною порою. Прокляття тяжіє над цим місцем. Тут блукає привид. Тут земля вбивці.
