Ґледіс була останньою, і вона не хотіла виходити. Алекс відчула це. Попри всі ці роки, які вона, зіщулившись, провела у свідомості Дейзі, дівчина боялася покидати тіло.

– Вона не зможе втримати тебе, – благала Алекс. – Не бійся.

Дівчина з’явилася – майже невидима, сірий клаптик. Вона була значно молодшою версією Белбалм, худорлява, з гарними формами й заплетеним у косу білявим волоссям. Ґледіс розвернулася, щоб поглянути на себе – на Белбалм у чорній туніці та з перснями. Здійняла руки, немов захищаючись, досі налякана, і сором’язливо рушила до натовпу, коли інші дівчата покликали її до себе.

Белбалм розтулила рота, наче збиралася закричати, але єдиний звук, що пролунав, був схожий на свист чайника, який Алекс уже чула від декана.

Тепер поряд з нею стояв Норт; можливо, він весь час був тут.

– Вона не монстр, – благально озвався він. – Вона просто дівчина.

– Їй слід було краще подумати, – кинула Алекс. У ній не залишилося місця для милосердя. – Вона просто вважала своє життя важливішим за всі наші.

– Я не знав, що вона була здатна на такі речі, – зізнався привид, перекрикуючи галас натовпу. – Я не знав, що в неї було таке серце.

– Ви взагалі ніколи її не знали.

Обачна Дейзі, яка добре зберігала свої таємниці, яка бачила привидів, яка мріяла побачити світ. Дика маргаритка, зірвана на самісінькому початку свого життя. Жорстока Дейзі, яка відмовлялася від своєї долі й крала одне життя за іншим, аби не бути голодною. Алекс промовила останнє ім’я:

– Дейзі Феннінг Вітлок!

Вона простягла вперед руку й відчула, як дух Дейзі рушив до неї, повільно, неохоче, борсаючись, аби втриматися у власному тілі, наче рослина, яка налаштувалася вкоренитися й залишитися на цій землі.

Алекс набралася сили від Сірих, що оточили її, що проходили крізь неї. Дозволила своїй свідомості сформувати зуби, а їм дозволила уп’ястися у свідомість Дейзі. Смикнула.

Душа Дейзі полетіла до неї. Алекс відпустила душу, перш ніж та потрапила всередину неї, і знову схопила.

На коротесеньку мить вона побачила темноволосу дівчину з обличчям феї, у широкій сукні з пишними рукавами. Її груди розірвав вогнепальний постріл; її вуста розтягнулися від крику. Сірі ринули вперед.

Норт затулив собою Дейзі.

– Будь ласка, – попросив він. – Дайте їй спокій!

Але крок уперед ступила і Ґледіс, прозора, як повітря.

– Ні.

– Ні, – хором озвалися зниклі дівчата. Софія і Зузанна, Паолетта, Еффі й Коліна.

Сірі ринули крізь Норта. Вони накривали Дейзі завихреною зграєю.

– Mors irrumat omnia, – прошепотіла Алекс. – Смерть шпилить усіх.

Колесо розкрутилося, й Алекс відчула, як стиснувся шлунок. Вона простягнула вперед руки, намагаючись знайти щось – байдуже що, – аби схопитися. Наткнулася на щось тверде й упала на коліна. Кімната несподівано застигла.

Алекс уклякла на вкритій килимом підлозі ректорського кабінету. Подивилася вгору, у голові паморочилося. Сірі зникли – усі, крім Нареченого. Вона чула, як гупає в грудях серце, а за дверима – гамір вечірки. У кріслі за столом лежав мертвий декан. Коли дівчина заплющила очі, на внутрішньому боці повік майорів синій образ Колеса.

Тіло Белбалм упало купою, шкіра перетворилася на розсипчасте лушпиння, а кістки розкришилися під вагою століть. Від жінки залишилася купка попелу.

Наречений стояв, витріщаючись на порох, що колись був дівчиною. Він укляк і потягнувся до неї, але рука пройшла наскрізь.

Алекс обіперлася на край стола, щоб звестися на ноги. Затинаючись, вона рушила до французького вікна, яке виходило у садок. Ноги здавалися зробленими з киселю. Вона була переконана, що рана в боці знову відкрилася. Дівчина відчинила вікно, і всередину увірвалося холодне повітря. Його доторк до запалених щік і розсипаного праху Белбалм здавався таким чистим!

Норт безпомічно дивився, як вітер здимає рештки з килима.

– Вибачте, – пробурмотіла Алекс, – але у вас був нікудишній смак на жінок.

Дівчина подивилася на деканове тіло й спробувала змусити працювати власний розум, але почувалася виснаженою та спустошеною. Не могла навіть простежити за плином власних думок. У садку на клумбах пробивалися крізь землю нарциси. «Тернер, – подумала Алекс. – Де він? Чи отримав повідомлення?»

Вона витягнула телефон. Надійшло повідомлення від детектива. «Працюю над справою. Залишайся на місці. Наберу, коли впораюся. НЕ УТНИ ЖОДНОЇ ДУРНИЦІ».

– Так, ніби він мене не знає.

Від дверей пролунав вибух реготу. Їй слід було подумати. Якщо записи про інші смерті, відповідальність за які приписували Дейзі, не брешуть, деканова смерть скидатиметься на серцевий напад чи удар. Проте Алекс не хотіла покладатися на долю. Вона може вислизнути крізь садок, та люди бачили, як вона заходила разом з деканом до кабінету. Вона вчинила не надто обачно.

Їй слід було повернутися назад на вечірку й розчинитися в натовпі. Якщо хтось запитає, вона скаже, що востаннє бачила декана, коли той розмовляв з професоркою Белбалм.

– Норте, – гукнула дівчина. Він підвів погляд із того місця, де стояв навколішках. – Мені потрібна ваша допомога.

Можливо, він не захоче, звинувачуватиме її в смерті Дейзі. Алекс замислилася, чи Сірі дозволять хоч якійсь її частинці потрапити за Серпанок. Нортова присутність тут і його смуток підказували, що це не надто вірогідно.

Привид повільно підвівся. Його очі були такі самі темні й скорботні, як завжди, але тепер у його погляді на Алекс з’явилося якесь нове застереження. «Невже він боїться мене?» Вона була не проти. Можливо, тепер він подумає двічі, перш ніж знову застрибувати їй у голову. Утім, Алекс йому співчувала. Вона знала, що таке втрата, а він утратив Дейзі двічі: спочатку дівчину, яку кохав, а потім мрію про те, якою вона була.

– Мені потрібно, щоб ви пересвідчилися, що в коридорі нікого немає, – попросила Алекс. – Ніхто не повинен бачити, як я виходжу із цієї кімнати.

Норт проплив крізь двері, і дівчина кілька хвилин розмірковувала, чи не вирішив він просто залишити її тут з мертвим тілом і килимом, що засипаний порошкоподібним злом.

Потім Наречений повернувся крізь стіну й кивнув, повідомляючи, що все чисто.

Алекс змусила себе піти. Вона почувалася навдивовижу розхристаною й виставленою на загальний огляд, наче будинок з розчахнутими дверима.

Вона пригладила волосся й обсмикнула пруг сукні. Їй слід поводитися буденно, удавати, наче нічого не сталося. Однак Стерн знала, що це не проблема. Вона це робила все життя.

Ми кажемо «Серпанок», але знаємо, що існує багато Серпанків – бар’єрів між нашим світом і потойбіччям. Деякі Сірі залишаються в ізоляції за ними й ніколи не повертаються до світу живих; інших у нашому світі можуть побачити ті, хто ризикне проковтнути кулю Гайрама, а дехто повертається до нашого світу ще далі, де їх бачить і чує звичайний люд. Також нам відомо, що існує багато прикордонних територій, де мертві можуть спілкуватися з живими, і ми вже давно підозрюємо, що існують численні життя після смерті. Природним висновком буде також те, що є численні пекла. Та, якщо такі місця справді існують, вони залишаються невидимими для нас, непізнаними й недослідженими. Адже немає такого безстрашного й відважного дослідника, котрий наважиться стати на шлях до пекла – байдуже, чим саме той вимощений.

Життя Лети: Процедури та протоколи Дев’ятого Дому, витяг

Cuando ganeden esta acerrado, guehinam esta siempre abierto. Якщо Райський Сад може бути зачинений, у Пеклі відчинено завжди.

Ладинське прислів’я

Алекс зустрілася з Доус у Халупці, і вони вирушили вздовж Ельм-стріт до Пейн-Вітні, до перехрестя, яке Сендоу вибрав для свого смертельного обряду, до місця, де померла Тара Гатчинс. Знаменне місце. По краєчку порожньої латки землі вигулькували весняні квіти: блідо-фіолетові крокуси, крихітні білі дзвіночки конвалій на сором’язливо похилених шийках.