— Коли-небудь ми разом провідаємо той світ, — часто казала Елінор, і Даріус кивав головою. Даріус теж міг розповісти про найдивовижніші речі: летючі килими та джинів у пляшках. — Коли-небудь ми втрьох подамося назад, і тоді я покажу тобі все.

І хлопець біг до майстерні, де батько шив шкіряні одяганки для книжок, ілюстрації до яких часто малював славетний Бальбулюс, і казав:

— Мо! — Він завжди називав свого батька Мо і сам не знав чому, можливо, тому, що так називала його сестра. — Коли ми підемо в інший світ, той, з якого ти прийшов?

Батько брав його до себе на коліна, пригладжував чорного чуба й казав, як і Елінор:

— Звичайно, підемо коли-небудь. Але нам потрібні для цього слова, слова слушні і правильні, бо тільки вони відчиняють двері між світами, а той, хто може написати їх для нас, — ледачий старигань. Крім того, він, на жаль, щодня стає дедалі забудькуватіший.

А потім розповідав синові про Чорного Принца і його ведмедя, про велетня, якого вони хотіли побачити ще раз, і про нові трюки, що їх Вогнеходець навчився виробляти з вогнем. І хлопець бачитиме в очах батька, що він дуже щасливий і анітрохи не сумує за іншим світом. Так само, як і його сестра. А також мати.

І малий почне думати, що, можливо, він колись буде змушений піти сам, якщо хоче побачити той інший світ. Або з Елінор. І що треба з'ясувати, якого стариганя мав на увазі батько, бо в Омбрі їх декілька. Можливо, він казав про того, що має двох скляних чоловічків і пише пісні для шпільманів і Віоланти, яку всі тепер називають Доброю і люблять її набагато більше, ніж її сина. Батист називає того стариганя Чорнильним Ткачем, а Меґі інколи провідує його. Можливо, наступного разу він піде разом з нею і розпитає його про слова, які відчиняють двері. Бо інший світ, напевне, цікавий, набагато цікавіший за власний…

Айзенґлянц — Орфеїв скляний чоловічок

Ансельмо — сторож брами Омбрійського замку

Бальбулюс — книжковий ілюстратор Омбрійського замку

Баста — колій і Каприкорнів поплічник

Батист — шпільман, актор, маскороб

Белла — цілителька в притулку Болотяника

Бенедикта — шпільманка

Білі жінки — служниці Смерті

Болотяник — цирульник; засновник притулку в затінку Сутінкового замку, а згодом в Омбрі

Бридка — див. Віоланта

Бріана — донька Вогнерукого і Роксани; Віолантина і Орфеєва служниця

Бугай — див. Ос

Ведмідь — незмінний товариш Чорного Принца

Віоланта — Віоланта Бридка; донька Змієголова; вдова Козимо; мати Якопо

Віто — Віолантин солдат

Вогнерукий — шпільман; вогнедув; мандрівник між світами

Вогнеходець — див. Вогнерукий

Волоцюга — розбійник

Ворон — шпільман; вогнедув

Вугляр — розбійник

Ґвін — рогата куниця Вогнерукого

Ґевал — див. Цукор

Ґекон — розбійник

Даріус — колишній Каприкорнів читець; бібліотекар Елінор

Двопалий — розбійник

Дерев'янка — розбійник

Деспіна — Мінервина донька

Дорія — розбійник; молодший брат Здорованя; приятель Люка

Дупласті дерева— тут спочиває Вогнерукий, де його стережуть білі жінки

Дурисвіт — розбійник

Елінор — Елінор Лоредан; тітка Рези, бабця Меґі

Єган — Роксанин син

Зарізяка — поплічник Каприкорна і Змієголова

Затинкуватий  — див. Даріус

Зітхач — див. Тлустий князь

Змієголов — найжорстокіший князь Чорнильного світу; Віолантин батько

Змій — див. Змієголов

Здоровань — шпільман і розбійник; один з найвірніших товаришів Чорного Принца

Іво — Мінервин син

Їжак — розбійник

Каприкорн — ватажок банди паліїв і грабіжників; знищувач видання «Чорнильного серця»

Каприкорнова фортеця  — криївка Каприкорнових розбійників і паліїв у хащі; саме тут Мо і Реза вступають у Чорнильний світ і тут Мортола поранила Мо

Каприкорнове село — забуте кубло в Ліґурії; місце першої розв’язки

Карт — помічниця в притулку Болотяника

Книжка з чистими сторінками — її зшив Мо для Змієголова; обіцяє безсмертя

Козимо — Козимо Вродливий; син Тлустого князя; Віолантин чоловік

Кокерель — один з Каприкорнових людей

Кропива — цілителька

Круглолиций — див. Орфей

Ладзаро — ім’я Здорованя

Лоредан — див. Елінор

Люк — розбійник; приятель Дорії

Мансарда — криївка розбійників

Меґі — донька Мо і Рези; чтиця

Миршавець — свояк Змієголова; намісник Омбри

Мишачий млин — місце, де майже справдилися слова Феноліо про смерть Вогнерукого

Міна — шпільманка

Мінерва — господиня Феноліо; мати Деспіни та Іво

Мо — Мортимер Фольхарт; палітурник; Резин чоловік, батько Меґі; його ще називають Чарівновустий; інколи — Сойка

Мортимер — див. Мо

Мортола — Каприкорнова мати; певний час Резина господиня

Моховині — цілительки

Непрохідна хаща — ліс на південь від Омбри; місце прибуття в Чорнильний світ Меґі й Фарида

Озерний замок — батьківщина Віолантиної матері; місце остаточної розв’язки

Омбра — замок і місто; одна з головних сцен дії

Орфей — поет і читець

Ос — Орфеїв охоронець

Паула — онучка Феноліо