До квартири на горищі Страйк повернувся винятково по свої речі й одразу вирушив до помешкання давніх друзів — Ніка й Ільзи, гастроентеролога й адвокатки. Робін удома (Страйк наполіг, щоб вона взяла таксі просто до Олбері-стріт) зустрів рішучими обіймами Метью; на її погляд, ця слабенька претензія на співчуття була гірша за неприховану лють.
Почувши наступного дня, що Робін знову їде на допит у Скотланд-Ярд, Метью відкинув самоконтроль.
— Очевидно ж було, що так і буде!
— От дивина, а більшість у шоці,— відповіла Робін. Вона якраз проігнорувала четвертий дзвінок від матері за ранок.
— Я не про Чизвеллове самогубство...
— ...це прізвище вимовляється як «Чизл»...
— ...я про те, що ти вскочила в халепу, бо нишпорила в Палаті громад!
— Метте, не переймайся. Я скажу поліції, що ти був проти. Не можна, щоб це вплинуло на твою кар’єру.
Але Робін сумнівалася, що вдруге її допитував поліціянт. Чоловік з м’яким голосом і в темно-сірому костюмі не сказав, на кого працює. Робін цей добродій здався страшнішим за вчорашніх полісменів, хоч ті подеколи тиснули досить агресивно. Новому допитувачу Робін розповіла все, що бачила й чула в Палаті громад, не згадавши тільки про дивну розмову між Деллою Вінн та Ааміром Малліком, що була записана на другий жучок. Ця розмова відбувалася за зачиненими дверима і по закінченню робочого дня, тож без підслухового пристрою Робін ніяк не змогла б її почути. Докори сумління Робін приспала думкою про те, що ця розмова не могла бути пов’язана зі смертю Чизвелла жодним чином, але вдруге вона виходила з будівлі з мерзенним відчуттям страху й провини. Цей страх від зіткнення зі спецслужбами (Робін дуже сподівалася, що то просто параноя) настільки нею оволодів, що Страйкові вона подзвонила з автомата біля метро, а не з власного мобільного.
— Щойно була на другому допиті. Упевнена, що то МІ5.
— Це логічно,— відповів Страйк, і його буденний тон утішив Робін.— Вони мали тебе перевірити, впевнитися, що ти та, за кого себе видаєш. Тобі є куди піти, крім як додому? Повірити не можу, що преса досі нас не обсіла. Скоро обсяде.
— Мабуть, можу повернутися до Мессема,— відповіла Робін,— але якщо журналісти схочуть знайти мене, то туди точно зазирнуть. Після історії з Різником вони туди навідалися.
На відміну від Страйка, Робін не мала власних друзів, у чиїх невідомих будинках могла б зникнути. Всі її друзі були також друзями Метью, і вона не сумнівалася, що, як і її чоловік, ці люди злякаються і не пустять до себе людину, якою цікавляться спец-служби. Не знаючи, як бути, вона повернулася на Олбері-стріт.
Однак преса до неї не прийшла, хоч газети і не мовчали про вбивство Чизвелла. «Дейлі мейл» надрукувала матеріал на цілий розворот, присвячений негараздам і скандалам, якими повнилося життя Чизвелла. «Колись його ладили у прем’єр-міністри», «сексуальна італійка Орнелла Серафін, з якою Чизвелл мав інтрижку, що й зруйнувало його перший шлюб», «пишнотіла Кінвара Генратті, на тридцять років молодша за нього», «лейтенант Фредді Чизвелл, старший син, загинув у Іраку на війні, яку його батько полум’яно підтримував», «молодший син Рафаель сів за кермо під наркотиками і збив молоду жінку, мати маленької дитини».
Респектабельніші видання опублікували слова пошани з вуст колег і друзів: «тонкий розум, дуже здібний міністр, один з вихованців Тетчер», «він міг би сягнути будь-яких висот, якби не дещо буремне особисте життя», «на публіці він був дратівливий і навіть сварливий, але я пам’ятаю Джаспера Чизвелла зі школи Гарроу — дотепного, розумного юнака».
П’ять днів преса і так, і сяк розписувала Чизвелла, проте загадкова стриманість журналістів щодо участі у справі Страйка й Робін нікуди не зникла, і ніхто й словом не обмовився про шантаж.
Ранком п’ятниці після виявлення Чизвеллового тіла Страйк мовчки сидів за столом на кухні в Ніка й Ільзи; з вікна за його спиною лилося сонячне світло.
Господар з господинею поїхали на роботу. Ільза й Нік довгий час намагалися народити дитину, а тепер завели двох котиків, яких Нік назвав Оссі й Рикі — на честь гравців «Шпор», яких обожнював у юності. Коти лише нещодавно погодилися сидіти у власників на колінах і не зраділи появі кремезного незнайомця Страйка. Лишившись із ним наодинці, тваринки знайшли прихисток на вершечку буфета. Страйк ловив погляди двох пар блідо-зелених очей, які стежили за кожним його рухом.
Утім, рухався Страйк наразі мало. Власне, останні півтори години він лишався здебільшого непорушним, бо роздивлявся фотографії, які Робін зробила на Ебері-стріт, а він для зручності роздрукував у Ніка в кабінеті. Кінець кінцем Страйк відклав дев’ять фото, а решту скинув на одну купу (кіт Рикі підхопився й нашорошився). Поки Страйк розглядав обрані світлини, Рикі знову влігся і тільки смикав чорним кінчиком хвоста, чекаючи на наступний рух детектива.
На першому з відкладених Страйком фото був крупний план маленької напівкруглої рани на лівій руці Чизвелла.
Друге й третє під різними кутами захопили склянку, що стояла на журнальному столику перед Чизвеллом. Стінки над залишками помаранчевого соку на денці покривав білуватий осад.
Четверте, п’яте і шосте фото Страйк поклав поруч. На кожній світлині було тіло, щоразу з дещо інакшого ракурсу, й елементи інтер’єра на його тлі. Страйк знову придивився до примарних обрисів зігнутої рапіри у кутку, до темної плями на місці картини над коминком; під нею ледь виднілася пара бронзових крюків на відстані ярду один від одного.
Сьоме і восьме фото, складені разом, давали повну панораму журнального столика. Прощальний лист Кінвари лежав на купці паперів і книжок; видно було кутик іншого листа з підписом "Бренда Бейлі". З книжок Страйк роздивився тільки шматок
назви на старому фоліанті — «КАТУ...» — і нижню половину тому в м’якій палітурці видавництва «Пінгвін». Також на світлини потрапив загнутий край килима під столом.
Дев’яте, останнє, фото Страйк збільшив. На ньому було видно кишеню Чизвеллових штанів, у якій у спалаху від камери Робін блищало щось золоте. Страйк роздивлявся блискучий об’єкт, аж тут задзвонив мобільний. Телефонувала господиня дому, Ільза.
— Привіт,— сказав Страйк, підводячись і беручи пачку «Бенсон-енд-Геджесу» і запальничку зі столу поруч. Скреготнувши кігтями по дереву, Оссі й Рикі поповзли верхом буфета — раптом Страйк у них щось жбурне? Пересвідчившись, що коти далеко і надвір не вискочать, Страйк вийшов у садок і хутко причинив по собі двері.— Є новини?
— Так. Схоже, ти був правий.
Страйк сів на садовий стілець кутого металу і закурив.
— Кажи.
— Щойно пила каву з тим знайомим. Він не може говорити вільно з огляду на предмет розмови, але я виклала твою теорію, і на це він сказав: «Звучить досить вірогідно». Тоді я спитала: «Інший політик?» Він сказав, що це дуже можливо. Я сказала, що в такій ситуації преса обов’язково подасть апеляцію, і він погодився, мовляв, і сам так подумав.
Страйк видихнув.
— Дякую, Ільзо, я перед тобою в боргу. Добра новина — ви мене нарешті здихаєтеся.
— Корме, та ми не проти, щоб ти в нас жив, ти ж знаєш.
— Котам я не подобаюся.
— Нік каже, що вони просто впізнали фана «Арсеналу».
— Комедійні шоу багато втратили, коли твій чоловік пішов у медицину. Я сьогодні приготую вечерю, а після неї вшиюся.
Далі Страйк подзвонив Робін. Вона відповіла з другого разу.
— Все нормально?
— Я з’ясував, чому преса не сидить у нас на голові. Делла наклала безумовну заборону на публікації про те, що Чизвелл нас найняв, щоб журналісти не почали писати про шантаж. Ільза щойно бачилася зі знайомим з Верховного суду, він це підтвердив.
Запала пауза, під час якої Робін осягала ці новини.
— Отже, Делла переконала суддю, що історію про шантаж Чизвелл вигадав?
— Саме так, сказала, що він найняв нас копати бруд на його ворогів. Я не здивований, що суддя купився. Цілий світ вважає Деллу білішою за біле.
— Але Іззі знає, чому я була там,— заперечила Робін.— Рідні підтвердять, що його шантажували.
