— Міла? — мовила Джейн.

Палець дівчини знову злетів до вуст. Погляд не потребував додаткового тлумачення.

«Сиди тихо. Бійся».

Навіть Реджина, схоже, її зрозуміла. Дитина раптом завмерла, дивилася тривожно великими очима, тихо лежачи на руках матері.

— Тут ти в безпеці, — сказала Джейн.

— Безпечних місць немає.

— Дозволь зателефонувати моїм друзям. Ми негайно візьмемо тебе під захист поліції.

Міла похитала головою.

— Я знаю цих людей, я з ними працюю.

Джейн потяглася до телефона. Дівчина рвонулася до неї, ударила по руці на слухавці.

— Без поліції.

Джейн подивилася в очі дівчини, які палали панікою.

— Гаразд, — промимрила, задкуючи від телефона. — Але я теж із поліції. Чому ти мені довіряєш?

Міла перевела очі на Реджину. І Джейн подумала: «Ось чому вона ризикнула прийти сюди. Знає, що я — мати. І це чомусь змінює все».

— Я знаю, чому ти втікаєш, — мовила Джейн. — Знаю про Ешберн.

Міла підійшла до дивана, опустилася на подушки. Раптом вона здалася ще дрібнішою, умить зів’яла під поглядом Джейн. Плечі згорбилися, вона опустила голову на руки, наче вже не мала сил тримати її рівно.

— Я так утомилася, — прошепотіла.

Джейн підійшла ближче, стала над схиленою головою, дивлячись на нерівні пасма.

— Ти бачила вбивць. Допоможи їх визначити.

Міла підняла на неї порожні, перелякані очі.

— Я стільки не проживу.

Джейн присіла перед нею так, щоб їхні очі були на одному рівні. Реджина теж дивилася на Мілу, зачарована цією новою, екзотичною для неї істотою.

— Чому ти тут, Міло? Чого ти від мене чекаєш?

Дівчина потяглася до брудної торби, яку принесла з собою, почала копирсатись у зібганому одязі, шоколадних батончиках і пожмаканих паперових серветках. Дістала відеокасету, простягнула її Джейн.

— Що це?

— Боюсь, я не можу більше тримати це в себе. Тож віддаю вам. Скажете їм, що більше немає. Це остання копія.

— Звідки це в тебе?

— Та беріть уже!

Міла тримала касету у витягнутій руці, наче та була отруйна й вона хотіла опинитись якомога далі від неї. Коли Джейн забрала касету, дівчина видихнула з полегшенням.

Поклавши Реджину до автокрісла, Джейн підійшла до телевізора. Поставила касету в магнітофон, натиснула кнопку відтворення.

На екрані з’явилося зображення: латунні бильця ліжка, стілець, важкі завіси на вікні. За камерою прорипіли кроки, захихотіла жінка. Зачинилися двері, і на екрані з’явилися чоловік із жінкою. Жінка мала блискучу гриву світлого волосся, низький виріз на блузці відкривав розкішне декольте. Чоловік був убраний у сорочку поло й штани кольору хакі.

— О так, — зітхнув він, коли жінка розстебнула блузку.

Вона вивільнилася зі спідниці, стягла білизну. Грайливо штовхнула чоловіка на ліжко, він повалився, цілковито пасивний, дозволив розстібнути свої штани, стягнути їх на стегна. Схилившись над ним, жінка взяла до рота його ерегований член.

«Це просто порнографія, — подумала Джейн. — Чому я це дивлюся?»

— Не цей запис, — сказала Міла й забрала у Джейн пульт. Натиснула швидке перемотування.

Голова білявки смикалася вгору-вниз, виконуючи маніакальний мінет. Екран став темний. З’явилась інша смикана пара. Перший же погляд на довге чорне волосся жінки ошелешив Джейн. То була Олена.

Одяг магічно зник, голі тіла впали на ліжко, борсаючись на матраці в швидкій перемотці. «Я вже бачила цю кімнату», — раптом усвідомила Джейн, пригадуючи шафу з діркою в стіні. Саме так і було зроблено ці записи — у шафу було вмонтовано камеру. Вона усвідомила й те, хто була білява жінка з першого відео. Невідома номер два з плівки детектива Вордлоу, жінка, яка померла на своїй розкладачці, зіщулена під ковдрою.

«Усі жінки з цього відео вже мертві».

Екран знову став темний.

— Ось це, — тихо сказала Міла. Зупинила перемотування, натиснула відтворення.

Те саме ліжко, та сама кімната, але цього разу інші простирадла: квітчасті, з різними подушками. З’явився старший чоловік — лисуватий, з окулярами в дротяній оправі, у білій сорочці з червоною краваткою. Знявши краватку, він жбурнув її на стілець, тоді розстібнув сорочку, відкривши блідий живіт, обвислий від віку. Хоча він стояв обличчям до камери, схоже, про неї не знав, тож стягнув сорочку без жодного сорому, відкривши камері неприємну сутулість. Раптом він випростався, переключив увагу на щось таке, чого камера ще не бачила. Це була дівчина. Спочатку стало чути її крики, голосний протест, здається російською. Вона не хотіла заходити. Її схлипування перебив різкий ляпас і сувора команда жіночим голосом. Тоді дівчина з’явилася на екрані, наче її штовхнули до кімнати, й упала до ніг чоловіка. Двері з гуркотом зачинилися, за ними пролунали кроки.

Чоловік подивився на дівчину. Ерекція вже напинала його сірі штани.

— Вставай, — сказав він.

Дівчина не ворухнулася.

Знову:

— Вставай.

Він копнув її ногою.

Нарешті дівчина підняла голову. Повільно, наче виснажена самою силою гравітації, підвелася. Біляве волосся було скуйовджене.

Проти волі Джейн схилилася ближче до телевізора. Була надто нажахана, щоб відвернутися, попри те, що її лють зростала. Жертва виявилася дівчинкою, заледве підлітком. На ній була коротка рожева блузка й джинсова спідниця, що відкривала болісно худі ноги. На щоці досі був червоний слід лютого ляпаса жінки. Сліди синців на голих руках свідчили про інші удари, інші тортури. Хоча чоловік височів над нею, тендітна дівчинка дивилася на нього з мовчазною непокорою.

— Зніми блузку.

Вона просто не зводила з нього очей.

— Ти що, тупа? Англійської не розумієш?

Дівчина випрямила спину, підняла підборіддя. «Вона все розуміє. І каже, щоб ти відвалив, вилупку».

Чоловік зробив крок до неї, схопив за блузку обома руками й рвонув. Посипалися ґудзики. Дівчинка налякано втягнула повітря й дала йому ляпаса, від якого полетіли на підлогу окуляри. Кілька секунд чоловік просто здивовано витріщався на неї. Тоді його обличчя спотворила така лють, що Джейн мимоволі відсахнулася від екрана, розуміючи, що буде далі.

Удар припав дівчинці в щелепу, такий сильний, що аж підкинув її в повітря. Вона впала на підлогу. Чоловік схопив її за талію, підтягнув до ліжка й кинув на матрац. Кількома різкими рухами стягнув з неї спідницю, тоді розстебнув свої штани.

Хоча удар тимчасово оглушив її, дівчинка не припинила опиратися. Вона одразу ожила, закричала, почала гатити об нього кулаками. Він схопив її зап’ястки, притиснув до матраца, сам заліз на неї. Поспішаючи втиснутись їй поміж ногами, трохи ослабив хватку на правій руці. Вона вчепилася йому в обличчя, подряпала. Чоловік відсахнувся, торкнувся щоки там. Не вірячи власним очам, подивився на пальці, на кров, яку вона йому пустила.

— Сучка. Ах ти сучка мала.

Він ударив її кулаком у скроню. Від звуку Джейн здригнулася. Стало млосно.

— Чорт забирай, я за тебе заплатив!

Дівчинка штовхнула його в груди, але сил у неї ставало дедалі менше. Ліве око набрякло, з губи текла цівка крові, і все одно вона відбивалася. Здавалося, що спротив тільки збуджує його. Надто слабка, щоб опиратися, вона не могла зупинити неуникне. Коли він встромився в неї, дівчинка закричала.

— Замовкни.

Крик не припинився.

— Стули пельку!

Він ударив її знову. І знову. Зрештою затиснув їй рота рукою, приглушуючи крики, і взявся таранити її, раз за разом. Здавалося, так і не помітив, що вона нарешті перестала кричати, що зовсім припинила ворушитися. Єдиним звуком було ритмічне рипіння ліжка й тваринне гарчання в чоловіка в горлянці. Він востаннє застогнав, вигнув спину спазмом вивільнення. Тоді зітхнув і впав на дівчинку.

Трохи полежав, важко дихаючи, зм’якнувши від виснаження. А тоді, схоже, поволі почав розуміти, що щось не так. Подивився на дівчинку.

Вона лежала нерухомо.

Він струсонув її.

— Агов.

Поплескав по щоці, у голосі з’явилася нотка тривоги.