Які пом’якшувальні міркування полегшували йому досаду?

Труднощі витлумачення, оскільки значення всякої події проявляється після її здійснення настільки ж по-різному, як електричний розряд проявляється за акустичної реєстрації, а ще складнощі точного співставлення реальних збитків у випадку хибного витлумачення з повною сумою можливих збитків за рахунок утраченого у випадку правильного витлумачення.

Його настрій?

Він не ризикував, не сподівався, не відчув розчарування — він був задоволений.

Чим був він задоволений?

Тим, що не зазнав реальних збитків. Що надав справжній виграш іншим. Світло язичникам.

Як же Блум готував легкий перекує для язичника?

Він насипав у дві чашки по дві повні ложки, загальною кількістю чотири, розчинного какао Еппса й далі дотримувався надрукованої на пакеті інструкції, додавши в кожну чашку, після достатнього настоювання, рекомендовані інгредієнти для розчинення, рекомендованим же чином і в рекомендованій кількості.

Які надналежні знаки особливої гостинности появив гостеві господар?

Жертвуючи своїм правом симпозіарха на чашку з імітації порцеляни «кроун-дербі» зі знадіб’ям для вусів, подаровану йому єдиною його донькою Міллісент (Міллі), він замість неї скористався такою самою чашкою, котру дав гостеві, та, як рідкісний виняток, подав гостеві, а також, хоч і в меншій мірі, собі, густі вершки, зазвичай бережені для сніданку його дружини Меріон (Моллі).

Чи ж усвідомив гість ці знаки гостинности й чи поцінував їх?

Коли господар привернув його увагу до них жартівливо, він прийняв їх поважно, й ось таким робом, у жартоповажній^{883} мовчанці, вони й причастилися Еппсовою маспродукцією, живлющим какао.

А чи були такі знаки гостинности, які він намислив, але відклав тимчасово, приберігаючи їх для іншої особи й для себе самого на майбутнє, на вивершення розпочатої справи?

Зацерувати дірку завдовжки 1,5 дюйма на правому боці гостевого піджака. Презентувати гостеві одну з чотирьох дамських хустинок, коли буде — якщо буде — досягнута переконаність у доречності презентування цієї останньої.

Хто з них двох пив швидше?

Блум. Мавши початкову фору в десять секунд і здійснюючи з увігнутої поверхні ложечки, по ручці якої безперервно поширювався потік тепла, три ковтки на один свого візаві, шість на його два, дев’ять на три.

Якою роботою мозку супроводжувалися ці повторювані дії?

Виснувавши зі спостереження, але помилково, ніби його мовчазний товариш віддався подумки творчості, він розмірковував про ті втіхи, які добуваються з літератури повчальної, на противагу розважальній, і які він особисто пережив, неодноразово припадаючи до творінь Вільяма Шекспіра задля вирішення нелегких питань, що постають у житті, уявному чи й реальному.

Чи ж знаходив він їх вирішення?

Незважаючи на ревне читання й перечитування, за допомогою ще й тлумачного словника, декотрих класичних місць, він виносив із тексту лише часткову переконаність, позаяк відповіді не охоплювали всіх пунктів.

Якими рядками закінчувався його перший вірш, що його він, потенційний поет, склав в 11 літ, 1877 року, на конкурс із трьома преміями: 10 шил., 5 шил. і 2 шил. 6 п., оголошений тижневиком «Трилисник»?

Чи виявив він поміж себе й свого тимчасового гостя чотири сили, що їх розділяли?

Ім’я, вік, національність, віросповідання.

Які анаграми складав він замолоду зі свого імени?

Леопольд Блум

Ельподбомул

Мольдопелуб

Болльопедум

Мольб Оло, деп.

Який акровірш на короткий варіант свого імени він (кінетичний поет^{884}) надіслав був панні Меріон Твіді до дня 14 лютого 1888 року?

Що завадило йому остаточно скомпонувати злободенну пісеньку (на музику Р. Г. Джонстона) про давноминулі події з натяком на сучасні, під заголовком «Коли б Бріан Бору воскрес та подивився на наш старий Дублін», яку замовив йому Майкл Ганн, орендар театру «Гейеті», Південна Кінг-стрит, 46, 47, 48, 49, аби вставити її до шостої сцени, діамантова долина, другої постановки (30 січня 1893 року) великої щорічної різдвяної феєрії «Синбад-мореплавець»^{885} (автор тексту Грінліф Вітіер, декорації Джорджа А. Джексона й Сесіла Гікса, костюми місіс і міс Вілан, вперше поставлено Р. Шелтоном 26 грудня 1892 року під особистим наглядом місіс Майкл Ганн, постановка танців — Джессі Нуар, клоунади — Томаса Отто), чільна жіноча роль — першої солістки Неллі Буверист?

По-перше, коливання між подіями загальноімперських і місцевих масштабів, як от: сподіваний діамантовий ювілей королеви Вікторії (рік народження 1820, сходження на престіл 1837) і сподіяне відкриття нового міського рибного ринку; по-друге, передчуття опозиції з боку радикальних кіл у питаннях візитів, відповідно, їхніх Королівських Високостей герцоґа й герцоґині Йоркських (реальних) і Його Величности короля Бріана Бору (уявного); по-третє, конфлікт між професійною етикою та професійним суперництвом у зв’язку з недавнім спорудженням Великого Мюзик-холу на Берг-квей і театру «Ройял» на Гокінс-стрит; по-четверте, відволікання, результуюче від теплого почуття до неінтелектуального, неполітичного, незлободенного виразу пички Неллі Буверист і жага, розпалювана демонстраціями Нелі Буверист її білих неінтелектуальних, неполітичних, незлободенних предметів спідньої білизни, коли вона (Неллі Буверист) у тих предметах перебувала; по-п’яте, труднощі з підбиранням підхожої музики та гумористичних натяків із «Збірки жартів на всі випадки життя» (1000 сторінок, і кожна — заряд сміху); по-шосте, гомофонічні й какофонічні рими, пов’язані з іменами нового лорд-мера Деніела Таллона, нового головного шерифа Томаса Пайла та нового головного прокурора Данбара Планкета Бартона.

Яке співвідношення було між віком цього й того?

За 16 літ до цієї їхньої зустрічі, 1888 року, Блумові було якраз стільки, скільки наразі Стівенові, а Стівен тоді був шестилітній хлопчик. А ще через 16 літ, 1920 року, коли Стівенів вік дорівняється нинішньому вікові Блума, Блумові сповниться 54 роки. 1936 року, коли Блум матиме 70, а Стівен 54, їхні віки, що напочатку перебували у співвідношенні 16 до 0, співвідноситимуться як 17,5 до 13,5, пропорція зростатиме, а нерівність зменшуватиметься в міру додавання довільного числа майбутніх років, адже, коли б пропорція, що мала місце 1883 року, зберігалася незмінною, виходячи з припущення можливости подібного, то 1904 року, коли Стівенові було 22, Блум налічував би 374 роки, а 1920-го, коли Стівенові було б 38, як тепер Блумові, Блум налічив би 646, тоді як 1952-го, коли Стівен сягнув би максимального попотопного віку в 70 літ, Блум, проживши 1190 років і народившись 714 року, перевищив би на 21 рік максимальний допотопний вік, Мафусаїлів, 969 літ, а якби Стівен і собі продовжував жити до досягнення цього віку в 3072 н.е., то Блум на цей час був би зобов’язаний прожити 83 300 років, а народитися 81 396 року до Р. X.