Айдаго зіставив ці факти зі зростанням попиту на фінансистів-книговодів.

— Перше обчислення, — сказав він, підкреслюючи тоном, що йдеться про певні висновки, здобуті шляхом індукції. — Останнім часом помічено зростання заможності Менших Домів. Деякі з них можуть тихцем наближатися до статусу Великих Домів. Така заможність може виходити лише з певних специфічних змін у політичних розстановках.

— Врешті-решт, ми приходимо до Ландсрааду, — промовила Алія, висловивши своє переконання.

— До наступної сесії Ландсрааду ще майже два стандартні роки, — нагадала їй Ірулан.

— Але політичні торги ніколи не закінчуються, — сказала Алія. — І я певна, що серед цих племінних підписувачів, — вона вказала на папір біля Ірулан, — є представники Менших Домів, становище яких змінилося на краще.

— Можливо, — погодилась Ірулан.

— Ландсраад, — промовила Алія. — Де знайти краще прикриття для Бене Ґессерит? А чи може бути кращий агент Сестринства, ніж моя мати? — Алія стала просто перед Айдаго. — То як, Дункане?

«Чому ти не дієш як ментат?» — спитав сам себе Айдаго. Зараз він бачив, куди скеровані підозри Алії. Зрештою, Дункан Айдаго довгі роки був особистим охоронцем леді Джессіки.

— Дункане? — наполягала Алія.

— Ти повинна вимагати детальної інформації про всі дорадчі законодавчі акти, які можуть готуватися до наступної сесії Ландсрааду, — сказав Айдаго. — Вони можуть зайняти таке правове становище, за якого Регентство не матиме змоги накласти своє вето на ухвали певного виду, зокрема ж ті, що стосуються оподаткування та контролю над картелями. Є ще й інші, але…

— Якщо вони займуть таке становище, — промовила Ірулан, — то це буде не дуже прагматична ставка з їхнього боку.

— Погоджуюсь, — підтримала її Алія. — Сардаукарам вибили зуби, а ми досі маємо наші фрименські легіони.

— Обережно, Аліє, — застеріг Айдаго. — Наші вороги не прагнуть нічого кращого, ніж виставити нас потворами. Байдуже, скількома легіонами ти командуєш, але влада в імперії, розпорошеній, як ця, остаточно спирається на загальне волевиявлення.

— Загальне волевиявлення? — спитала Ірулан.

— Ти маєш на увазі волевиявлення Великих Домів, — сказала Алія.

— І зі скількома Великими Домами ми постанемо перед цим новим союзом? — спитав Айдаго. — Гроші збираються у дивних місцях!

— Окраїни? — спитала Ірулан.

Айдаго знизав плечима. На це питання неможливо було відповісти. Усі підозрювали, що одного дня тлейлаксу або ж технологічні партачі на окраїнах Імперії анулюють ефект Гольцмана. Того дня щити стануть непридатними до вжитку. Уся хистка рівновага, яку підтримують планетарні феоди, перестане існувати.

Алія відмовилася обмірковувати таку можливість.

— Будемо їхати на тому, що маємо, — сказала вона. — А маємо цілковиту певність з боку директорату ДАПТ, що це ми спроможні знищити прянощі, якщо нас до цього змусять. Цим вони не ризикнуть.

— І знову повертаємося до ДАПТ, — промовила Ірулан.

— Хіба що комусь вдалося продублювати цикл «піщана форель — піщаний хробак» на іншій планеті, — сказав Айдаго. Питально глянув на Ірулан, помітно схвильовану цим питанням. — Салуса Секундус?

— Мої тамтешні контакти залишаються гідними довіри, — відповіла Ірулан. — Не Салуса.

— Отже, моя відповідь зостається в силі, — сказала Алія, вдивляючись в Айдаго. — Їдемо на тому, що маємо.

«Мій хід», — подумав Айдаго. Він сказав:

— Навіщо ти відірвала мене від важливої роботи? Ти могла б упоратися з цим самостійно.

— Не говори зі мною таким тоном! — відрізала Алія.

Очі Айдаго розширилися. Якусь мить він бачив чужий вираз на обличчі Алії, і це було бентежне видовище. Він глянув на Ірулан, але вона нічого не помітила, а може, просто не показала цього.

— Я не потребую азбучних істин, — сказала Алія усе ще з чужим гнівом у голосі.

Айдаго щосили намагався посміхнутися, але йому перехопило подих.

— Ніколи не відходимо далеко від багатства й усіх його масок, коли маємо справу з владою, — протягла Ірулан. — Пол був суспільною мутацією, і тому мусимо пам’ятати, що він змінив давній майновий баланс.

— Такі мутації не є незворотними, — сказала Алія, відвертаючись від них, ніби для того, щоб не демонструвати знову цієї жахливої зміни. — Хай би де в імперії було багатство, вони про це знають.

— Також вони знають, — промовила Ірулан, — що є три особи, які можуть увічнити цю мутацію, — близнята й…

Вона вказала на Алію.

«Чи вони обидві збожеволіли?» — спитав себе Айдаго.

— Вони спробують вчинити на мене замах! — проскрипіла Алія.

Шокований Айдаго сидів мовчки, а його ментатська свідомість вирувала. Замах на Алію? Навіщо? Їм аж надто легко дискредитувати її. Могли б відірвати її від фрименів і цькувати, як забажають. Але близнята, тепер… Знав, що неспроможний зберегти ментатський спокій, необхідний для таких обрахувань, але він мав спробувати. Мусив бути якомога точнішим. Водночас знав, що точне мислення містить невпорядковані абсолюти. Природа не є точною. Всесвіт, зведений до його шкали, не був точним: був непевним і невиразним, повним несподіваних рухів і змін. Людство як цілісність теж мало входити до цього розрахунку як явище природи. Увесь процес точного аналізу насправді був обрубуванням, усуненням з потоку подій Усесвіту. Він мусив увійти в цей потік, бачити його рух.

— Ми правильно зробили, що зосередилися на ДАПТ і Ландсрааді, — Ірулан не змінила своєї протяжної інтонації. — А припущення Дункана дає нам змогу вибудувати першу лінію запитів щодо…

— Грошей як передавача енергії, не можна відокремити від тієї енергії, яку вони виражають, — сказала Алія. — Ми всі це знаємо. Але мусимо відповісти на три конкретні питання. Коли? З використанням якої зброї? Де?

«Близнята… близнята, — думав Айдаго. — Це близнята в небезпеці, не Алія».

— Тебе не цікавить, хто і як? — спитала Ірулан.

— Якщо Дім Корріно, ДАПТ чи будь-яка інша група використає людей як інструменти на цій планеті, — промовила Алія, — маємо понад шістдесят відсотків шансів відшукати їх, перш ніж вони почнуть діяти. Якщо знатимемо, коли вони будуть діяти й де, то зможемо покращити ці шанси. Як? Це зводиться до простішого питання: якою зброєю?

«Чому вони бачать це не так, як я?» — міркував Айдаго.

— Гаразд, — сказала Ірулан. — Коли?

— Коли загальна увага зосередиться на чомусь іншому, — відповіла Алія.

— Під час Собору загальна увага була зосереджена на твоїй матері, — зауважила Ірулан. — Спроби замаху не було.

— Недобре місце, — відповіла Алія.

«Що вона робить?» — міркував Айдаго.

— Тоді де? — спитала Ірулан.

— Саме тут, у Твердині, — промовила Алія. — Тут я почуваюся в найбільшій безпеці, а моя охорона найслабша.

— Якою зброєю? — спитала Ірулан.

— Конвенційною — такою, яку може мати при собі фримен: отруєний крис-ніж, мауля-пістоль.

— Давно не пробували мисливця-шукача, — зауважила Ірулан.

— Він не спрацює в натовпі, — сказала Алія. — А натовп необхідний.

— Біологічна зброя? — припустила Ірулан.

— Інфекційний чинник? — спитала Алія, не приховуючи недовіри. Як Ірулан могла подумати, наче інфекційний чинник переборе імунні бар’єри, що захищають Атрідів?

— Я радше думала про якусь малу тваринку, — відповіла Ірулан. — Маленьку тваринку, наприклад, натреновану кусати певну жертву, вводячи з укусом отруту.

— Тхори Дому не допустять цього, — заперечила Алія.

— А хтось із них? — спитала Ірулан.

— Це неможливо. Тхори Дому не приймуть чужого, вб’ють його. Ти це знаєш.

— Я лише вивчаю можливості, сподіваючись, що…

— Накажу, щоб моя охорона була насторожі, — промовила Алія.

У мить, коли Алія сказала «охорона», Айдаго затулив руками тлейлаксанські очі, намагаючись запобігти владному залученню, яке його охопило. Це була Раджія[18], рух Нескінченності, виражений через Життя, прихований келих цілковитого занурення у ментатську свідомість, який очікував кожного ментата. Це кинуло його свідомість у всесвіт, як закидають невід, аби визначити тіла, що містяться в ньому. Він побачив, як близнята припали до землі в темряві, а в повітрі довкола них загрібають гігантські пазурі.