– Я чула історії про святого чоловіка, котрий користувався псилоцибіном – грибами, – щоб відчиняти двері до інших світів у прямому сенсі. Але наркотик слід було очистити... у тиглі.

– Двері, – повторила Алекс, пригадуючи ніч, коли вони з Дарлінґтоном спостерігали за невдалим ритуалом «Сувою та ключа». – Ти маєш на увазі портали. Ти казала, наче ширяться чутки про те, що магія «Сувою та ключа» слабшає. Чи міг таємний соус Ленса й Тари допомогти їм вирішити цю проблему?

Доус важко зітхнула.

– Так. Теоретично такий наркотик може допомогти відкривати портали.

Алекс узяла фотографію крихітного тигля.

– Ця штука у вас ем-м-м... під арештом чи щось таке?

– Серед речових доказів, – виправив її Тернер. – Так, вона у нас. Якщо в цій штуці залишилося достатньо осаду, ми можемо протестувати його й перевірити, чи збігається структура з галюциногенами, які ми знайшли в Тариній крові.

Доус зняла навушники із шиї. Сіла, поклавши їх на коліна, наче поснулу тваринку.

– Що сталося? – запитала її Алекс.

– Ти казала, що Ленс проходив крізь стіни і, можливо, користувався портальною магією, щоб напасти на тебе. Якщо хтось із «Сувою та ключа» відкрив стороннім доступ до своєї гробниці, якщо вони залучили Ленса й Тару до обрядів... Доми Серпанку вважають, що такі вчинки непростимі. Nefandum[74].

Алекс із Тернером ззирнулися.

– А яке покарання за передавання такої інформації стороннім? – поцікавилася дівчина.

Доус учепилася в навушники.

– Товариство вижбурнуть із гробниці й розформують.

– Знаєте, на що це схоже? – утрутився Тернер.

– Ага, – озвалася Алекс. – На мотив.

Невже Колін Хатрі поділився з Ленсом і Тарою таємницями товариства? Може, це було такою собі платнею і йому більше не хотілося платити? Невже саме це вбило Тару? Алекс складно було уявити, як світлий радісний Колін вчиняє жорстоке убивство. Утім, він був хлопчиком з райдужним майбутнім, а отже, мав що втрачати.

– Сьогодні ввечері я запрошена до салону професорки Белбалм, – повідомила Стерн. Вона б залюбки радше заснула простісінького тут, перед каміном, але не збиралася бісити єдину людину, котру, схоже, цікавило її майбутнє.

– Колін працює на Белбалм. Спробую дізнатися, як довго він був у неї в гостях тієї ночі, коли вбили Тару.

– Алекс, – ледь чутно озвалася Доус, нарешті підводячи погляд. – Якщо Дарлінґтон довідався про ті наркотики, про те, що Колін та інші Слюсарі робили з Ленсом і Тарою, можливо...

Вона затнулася, проте Алекс і так знала, на що вона натякає: можливо, «Сувій та ключ» були відповідальні за портал, у якому зник Дарлінґтон тієї ночі в підвалі Розенфельду.

– А де саме Арлінгтон? – закортіло дізнатися Тернерові. – Якщо ви скажете, що в Іспанії, я забираю свої теки та йду додому. Просто зараз моє ліжечко здається таким прекрасним!

Доус засовалася на стільці.

– З ним щось сталося, – зізналася Алекс. – Ми не знаємо, що саме. Існує ритуал, який допоможе спробувати дістатися до нього, однак проводити його можна тільки під місяцем-молодиком.

– Чому під молодиком?

– Правильно вибраний час має значення, – пояснила Доус. – Аби ритуал спрацював, дуже важливо пов’язати його зі сприятливою датою або сприятливим місцем. Молодик символізує момент, коли щось таємне ось-ось відкриється.

– Сендоу хоче, щоб ви тримали язика за зубами? – припустив Тернер.

Алекс кивнула, почуваючись винною. Їй теж не хотілося трубити про це на широкий загал.

– А як щодо Дарлінгтонової родини?

– За Дарлінґтона відповідаємо ми, – різко кинула Доус, приготувавшись захищати його до кінця. – Ми повернемо його.

«Можливо».

Тернер нахилився вперед.

– То ви хочете сказати, що до вбивства та викрадення можуть бути причетними члени «Сувою та ключа»?

Алекс здвигнула плечима.

– Звичайно. Називаймо це так. Однак ми не можемо виключати «Рукопис». Можливо, Кейт Мастерс дізналася, що Тара продавала Достойницю Блейкові Кілі та що той підсипав її дівчатам, а може, у їхній угоді щось пішло не так. Якщо Ленс не вбивав Тару, хтось за допомогою чарів прибрав його вигляду. «Рукопис» володіє безліччю трюків і вивертів, які дали б Кейт Мастерс змогу на кілька годин позичити його обличчя. Проте жодна із цих ідей не пояснює, чому на мене наслали ґлуму.

Алекс сунула руку в кишеню й відчула заспокійливе цокання годинника.

У Тернера був такий вигляд, наче він сам ладен убити когось.

– Наслали що?..

– Та штука, що накинулася на мене на Ельм-стріт. Дідько, не дивіться так. Це відбулося насправді.

– Гаразд, це відбулося насправді, – погодився Тернер.

– Ґлуми служать мертвим, – підказала Доус. – Вони хлопчики на побігеньках.

Алекс насупилася.

– Цей хлопчик на побігеньках страшенно прагнув убити когось.

– Їм дають прості завдання, і вони виконують. «Книга та змія» використовують їх як посланців на той бік Серпанку. Вони занадто жорстокі й непередбачувані, аби стати в пригоді з якимось іншим завданням.

Хіба що можуть зробити так, щоб дівчина здалася всім божевільною, і назавжди заткати їй пельку.

– Отже, «Книга та змія» теж у ділі, – підсумував Тернер. – Мотив невідомий. Ви ж розумієте, що нічого із цього не стане за доказ, еге ж? Ми не можемо підтвердити жодного вірогідного зв’язку з товариствами, окрім тих, про які розповів Тріпп. У мене навіть немає вагомих причин, щоб отримати ордер і зазирнути до тих Теплиць Марша.

– Підозрюю, Центуріон може посмикати за ниточки своє керівництво.

Тернер спохмурнів.

– От тільки я не хочу смикати за ниточки. Речі не повинні так працювати. До того ж я не можу просто піти до капітана. Він не знає про Лету. Доведеться подолати всі щаблі аж до шефа.

А Тернер не збирався йти на цей крок, поки не буде впевнений у всіх їхніх теоріях і не матиме чогось надійнішого за божевільні карлючки на білій дошці.

Алекс не могла звинувачувати його.

– Я подам запит на роздруківку дзвінків з алкогольної крамнички біля Тариного помешкання. Можливо, вони користувалися тамтешнім телефоном, щоб вести бізнес. Кейт Мастерс не була записана в телефонах Тари чи Ленса. Також там не було Коліна Хатрі чи Блейка Кілі.

– Якщо Тара й Ленс користувалися теплицями, вони мусили співпрацювати з кимось зі Школи лісового господарства, – підказала Доус. – З ордером чи без, нам слід спробувати дізнатися, хто саме це був.

– Я студентка, – нагадала Алекс, – мені можна заходити всередину.

– Я думав, ти хотіла, щоб я взявся смикати за ниточки, – ущипливо сказав Тернер.

Дівчина хотіла цього, але тепер передумала.

– Ми самі можемо із цим упоратися. Якщо ви почнете просуватися вздовж харчового ланцюга, хтось може розповісти про це Сендоу.

Тернер вигнув брову.

– А це проблема?

– Я хочу знати, де він був у ніч убивства.

Спина Доус напнулася.

– Алекс...

– Він тиснув на мене, аби я припинила пошуки, Доус. Лета тут для того, щоб контролювати товариства. То чому він так сильно тиснув на гальма?

«Ми всі вівчарі». Лета ґрунтувалася на цій засаді. Чи, може, раніше ґрунтувалася? Та й узагалі, чи мала Лета хоч колись на меті захистити когось? А може, її завданням було підтримувати статус-кво і створювати враження, наче хтось пильнує за Домами Серпанку, наче існують якісь стандарти, хай навіть ніхто ніколи насправді не перевіряв силу товариств? «Це рік фінансування». Чи знав Сендоу, що, придивившись уважніше, вони знайдуть зв’язки з членами товариств? «Кістки», «Книга та змія», «Сувій та ключ», «Рукопис» – чотири з восьми товариств, відповідальних за фінансування Лети. У сумі близько половини коштів, потрібних для утримання Дев’ятого Дому на плаву, навіть більше, адже «Берцеліус» ніколи не робив внесків. Невже Лета була для Сендоу такою дорогоцінною?

– Яку зарплату отримує декан Сендоу від Лети? – запитала Алекс.

Доус кліпнула.