Щелепа в чоловіка була рішуча, а губи стиснулися у вузьку лінію. Лише помітивши Алекс, він знову натягнув дипломатичну маску. Змінилася вся його постава, а не лише вираз обличчя. Тіло одразу невимушено розслабилося й прибрало незагрозливої пози, наче Тернер навмисно розрядив струм, який рухав його тіло.

Він опустився на лавицю біля дівчини й уперся ліктями в коліна.

– Я змушений попросити тебе не приходити до мене на роботу.

– Ви не відповідали на мої повідомлення.

– Тут чимало всього відбувається. Я розслідую вбивство, як тобі відомо.

– Я мала вибір: прийти сюди або до вас додому.

Його тіло знову напнулося, наче оголений дріт, й Алекс відчула задоволення від спроможності роздратувати чоловіка.

– Припускаю, в архівах Лети є всі відомості про мене, – сказав детектив.

Напевно, Лета справді знала про Тернера все: від його номера соціального страхування до смаків щодо порно, – утім Алекс ніхто не пропонував зазирнути до архіву. Вона навіть не знала, чи Тернер узагалі живе в Нью-Гейвені. Детектив перевірив телефон.

– Я можу приділити тобі приблизно десять хвилин.

– Я хотіла б, щоб ви дали мені поговорити з Ленсом Ґрессанґом.

– Звичайно. А ще ти, мабуть, хочеш вести судове засідання проти нього.

– Тара була не просто пов’язана з Тріппом Гельмутом. Вони з Ленсом торгували з членами «Сувою та ключа» й «Рукопису». У мене є імена.

– Кажи.

– Я не можу розкрити цю інформацію.

Тернерове обличчя залишалося незворушним, але дівчина відчула, як у нього всередині з кожною хвилиною, поки він вимушений їй потакати, наростає обурення. Добре.

– Ти прийшла до мене за додатковою інформацією, але не хочеш поділитися зі мною своєю? – поцікавився детектив.

– Дозвольте мені поговорити з Ґрессанґом.

– Він головний підозрюваний у справі про вбивство. Ти це розумієш, еге ж?

Його уста скривилися в недовірливій посмішці. Він справді вважав, що вона тупа. Ні, недостойна. Черговий Тріпп. А може, черговий Дарлінґтон. І йому більше подобалася ця її версія, ніж та, з якою він стикнувся в морзі. Тому що цю версію можна шантажувати.

– Мені потрібно лише декілька хвилин, – повторила дівчина, додавши голосу плаксивих нот. – Власне, мені не потрібен ваш дозвіл. Я можу зробити запит через його адвоката, якщо я знала Тару.

Тернер повернув голову.

– Нє-а. Щойно піду з цієї зустрічі, я викличу його й повідомлю, що якась божевільна намагається втрутитися в справу. Можливо, дозволю йому подивитися, як ти бігаєш уздовж Ельм-стріт, мов ненормальна.

Алекс пронизав сором, коли вона пригадала, як звивалася посеред дороги, а машини мусили її об’їжджати. Отже, Сендоу поділився відео з Тернером. А може, ще з кимось? Від думки про те, що професорка Белбалм теж його бачила, скрутило живіт. Нічого дивного, що детектив сьогодні поводиться з нею вдвічі більш самовдоволено. Він думає, що їй бракує клепки. Так навіть краще.

– Хіба це проблема, – кинула Алекс.

Тернерові пальці стиснулися на бездоганно випрасуваних костюмних штанах.

– Проблема? Я не можу просто дозволити тобі прослизнути туди. Всіх відвідувачів в’язниці записують. Мені потрібна гідна офіційна причина, щоб привести тебе. Його адвокат теж мусить бути там. Усе це доведеться записати.

– Хочете сказати, що копи завжди дотримуються правил?

– Поліція. Якщо я порушу правила, а захист про це дізнається, Ленс Ґрессанґ не буде покараний за вбивство і я втрачу роботу.

– Послухайте, коли я ходила до Тари додому...

Погляд Тернера переметнувся на дівчину, очі запалали, уся вдавана дипломатія випарувалася.

– Ти ходила до неї додому? Якщо ти перетнула захисну стрічку...

– Я мусила дізнатися, чи...

Він скочив на ноги. Це був справжній Тернер: молодий, амбітний, змушений витанцьовувати, щоб прокласти собі шлях у цьому світі, хай навіть його від цього нудить. Він заметався перед лавицею, потім тицьнув у дівчину пальцем.

– Тримайся, трясця твоїй матері, подалі від моєї справи.

– Тернере...

– Детективе Тернер. Ти не зашкодиш моїй справі. Якщо побачу тебе десь поблизу Вудленд-стріт, я так відтрахаю твоє життя, що ти більше не зможеш рівно ходити.

– Чому ви таке стерво? – заскиглила Алекс, запозичивши цитату в Тріппа.

– Це не гра, у яку ти можеш погратися. Тобі слід зрозуміти, як легко мені знищити твоє життя, знайти жменьку трави або коліс у тебе в гуртожитку. Зарубай це собі на носі.

– Ви не можете просто... – почала була Алекс із вибалушеними очима й тремкою нижньою губою.

– Я роблю те, що мушу. А тепер забирайся звідси. Ти й гадки не маєш, куди сунешся, тому не тисни на мене.

– Я зрозуміла, гаразд? – примирливо сказала дівчина. – Перепрошую.

– Що сказав Тріпп, з ким він бачив Тару?

Алекс була не проти поділитися кількома іменами. Вона збиралася зробити це від самого початку. Тернер мусить дізнатися, що Тара торгувала зі студентами, яких не було в її списку контактів, користуючись одноразовим телефоном чи мобільником, який Ленс знищив або заховав. Дівчина подивилася на свої руки в рукавичках і тихо сказала:

– Кейт Мастерс і Колін Хатрі.

Кейт була представницею «Рукопису», проте Алекс майже не знала її. Востаннє вони розмовляли тієї ночі на Гелловінській вечірці, коли вона з Майком Аволово благали її не повідомляти Леті, що вони щось підсипали Дарлінґтону. Кейт була в костюмі Отруйного Плюща. А от Коліна Алекс знала. Колін працював на Белбалм і був членом «Сувою та ключа». Милий, охайний, типовий випускник приватної школи. Стерн могла уявити, як він відпочиває з непомірно дорогою пляшкою вина, а не дує куплений у містечку драп. Утім, вона знала від часів «Ґраунд-Зіро», що зовнішність може бути оманливою.

Тернер розгладив вилоги, манжети, торкнувся виголених скронь. Дівчина дивилася, як він опановує себе, а потім усміхається, наче розлюченого й голодного детектива тут ніколи не було.

– Радий, що ми потеревенили, Алекс. Дай мені знати, якщо можу чимось тобі зарадити в майбутньому.

Він розвернувся й помарширував назад до незграбної будівлі поліційного відділку. Алекс не подобалося скиглити перед Тернером. Їй не подобалося, щоб її називали божевільною. Але тепер вона знала вулицю, на якій жила Тара, а дізнатися решту буде нескладно.

Їй кортіло рушити простісінько на Вудленд-стріт і знайти Тарину квартиру, але не хотілося нишпорити там у неділю, коли люди будуть удома, а не на роботі. Цій справі доведеться зачекати до завтра. Дівчина сподівалася, що той, хто наслав на неї ґлуму, вважає, що вона досі лежить у Халупці... або померла. Та якщо він стежить за нею, було б добре, якби він бачив і її зустріч з Тернером. Тоді він подумає: поліції відомо те, що відомо їй, і немає сенсу затикати рота дівчині. «Якщо тільки Тернер якимось чином не вплутаний у все це».

Натискаючи на педалі дорогою назад, до воріт Гоппера, Алекс відганяла від себе цю думку. Бути насторожі корисно; а параноя – просто синонім до слова «неуважність».

Вона написала повідомлення Тріппові, сказавши, що покинула його велик за воротами, і попрямувала далі Старим кампусом, прокручуючи в голові Тарині зв’язки з товариствами. Ґлума підказувала, що тут замішані «Книга та змія», але наразі не схоже було, що Тара торгувала з кимось із них. Тріпп пов’язував її із «Черепом і кістками», Колін і те дивне татуювання – із «Сувоєм та ключем», Кейт Мастерс поєднувала її з «Рукописом», а «Рукопис» спеціалізувався на чаклунстві. Якщо тієї ночі хтось за допомогою чарів одягнув на себе Ленсову подобу, «Рукопис» напевно був замішаний у справі. Це могло пояснити, чому Алекс побачила в Тариних спогадах про вбивство Ленсове обличчя.

Однак усе це також підказувало, що Тріппова інформація правдива. Коли хтось наляканий, він ладен сказати будь-що, аби вибратися з халепи. Тож Алекс не сумнівалася, що Тріпп залюбки продасть того, хто перший спаде на думку, тільки б не мати проблем. Дівчина припускала, що може переказати ці імена Сендоу, пояснити, що Тернер тепер полює на їхні алібі, спробувати переконати його ще раз подумати про роль Лети в розслідуванні. Але тоді доведеться розповісти, що вона виканючила інформацію в Кістяника.