Він завершив. Запанувала тиша. Де Рівароль сидів у кріслі й покусував вістря гусячого пера. Нарешті він прочистив горло й запитав:

— Хто ще такої ж думки?

У відповідь тиша. Залякані бароном офіцери мовчали.

Звісно ж, прихильники Блада були за взяття Картахени, адже були піратами, а Картахена — ласий для них шмат, там значно більше здобичі. Та з поваги до свого капітана вони мовчали.

— Здається, вас ніхто не підтримав у цьому питанні, — кисло всміхнувся барон.

Капітан Блад раптово розреготався, і в його реготі було більше гніву, аніж презирства. Він розраховував покінчити з піратством, а його розрахунки виявилися неправильними. То, виявляється, він лише обманював себе. Лиш упевненість, що на французькій службі йому не доведеться робити щось ганебне, змусила його погодитися піти під знамена Франції. І тепер цей пихатий і гордовитий генерал французької армії пропонує справжнісінький грабіжницький рейд. Під приводом законних дій він хоче здійснити піратський набіг.

Заінтригований цим вибуховим сміхом де Рівароль сердито насупився:

— Хай йому чорт, що в цьому смішного?

— Бо це і справді до дідька смішно, мосьє барон! Ви, командувач королівських сухопутних і морських сил Франції в Америці, пропонуєте мені піратський рейд. Я ж, пірат, наполягаю на проведенні операції, яка б зробила честь Франції. Вам не здається, що це дуже смішно?

Де Рівароль побуряковів од гніву. Він підскочив, мов ошпарений, і всі, хто був із ним у цій кімнаті, зірвалися зі своїх місць. Лише де Кюссі сидів і усміхався. Він, як і Блад, читав баронові думки, наче у відкритій книзі. Як і Блад, він бачив жадібного генерала.

— Мосьє пірат, — прохрипів де Рівароль, — невже мені ще й слід нагадувати, що я ваш начальник?

— Мій начальник? Ви? Сили небесні! Та ж ви справжнісінький пірат! І цього разу, перед цими панами, які мають честь служити королю Франції, ви почуєте правду про себе. Мені, «пірату й морському розбійнику», доводиться розповідати вам, у чому полягають інтереси Франції. Ви ж, французький генерал, усім цим нехтуєте і маєте намір витратити доручені вам кошти на авантюру, яка не має жодного значення для Франції. Ви лише прагнете пролили кров французів і захопити місто, яке ніколи не втримаєте. Ви йдете на це лише з метою власного збагачення, прагнете урвати ласий шмат, бо знаєте, що в Картахені багато золота. Це поведінка гендляра, який намагається урвати хоч шматочок із нашої частки здобичі й виторговує знижки вже після підписання угоди. І якщо я кажу неправду, то нехай мосьє де Кюссі скаже мені це. Якщо я помиляюсь, я попрошу у вас вибачення. А зараз я йду і не маю намірів брати участь у цій нараді. Я йшов на службу до короля Франції з бажанням чесно виконувати свої зобов’язання. І, як на мене, чесна служба не сумісна з грабунками. Я не можу погодитися на марнування людських життів і коштів. Відповідальність на себе братимете лише ви, генерале. Я бажаю, аби мосьє де Кюссі передав мою думку французькому урядові. Звісно, я виконуватиму ваші накази, оскільки я підписав із вами угоду, а як вам здається, що я образив вас словом, то я завжди до ваших послуг. Маю честь відкланятися, мосьє барон!

Він пішов, а разом із ним і його офіцери, які, втім, вважали, що Блад геть із глузду з’їхав.

Де Рівароль скидався на рибу, яку витягли з води. Від правди, яку змусили його слухати, він задихався й не міг говорити. А коли він нарешті прийшов до тями, то дякував небу, що капітан Блад позбавив його від своєї присутності. Всередині де Рівароль згорав од сорому й люті. З нього зірвали маску, його, командувача королівських морських та сухопутних сил Франції в Америці, зробили посміховиськом… І все ж у сере дині березня вони відпливли в Картахену. Загін під особистим командуванням де Рівароля, посилений добровольцями й неграми, налічував близько тисячі двохсот чоловік. Де Рівароль вважав, що з такими силами в разі необхідності він змусить корсарів коритися.

Потужну ескадру де Рівароля очолював величезний вісімдесятигарматний флагманський корабель «Віктор’єз». Інші чотири кораблі не поступалися бойовими якостями Бладовій «Арабеллі». За ескадрою йшли корсарські кораблі — «Елізабет», «Лахезіс» й «Атропос», дванадцять фрегатів із провізією та човни, що тяглись на буксирі.

Дорогою вони мало не зіштовхнулись із ямайською ескадрою полковника Бішопа, що прямувала до Тортуги.

Лише на початку квітня французька ескадра перетнула Карибське море, долаючи сильні зустрічні вітри. Де Рівароль скликав на облавку свого флагманського корабля капітанів усіх суден для обговорення плану штурму.

— Найважливіше, панове — це раптовість, — промовив він до присутніх. — Ми захопимо місто до того, як воно встигне приготуватися до оборони. У такий спосіб ми не дамо іспанцям можливості перевезти коштовності вглиб країни. Пропоную сьогодні, з настанням темряви, висадити на півночі загін, який здійснить завдання, — і він в деталях виклав розроблений план.

Офіцери де Рівароля вислухали начальника шанобливо й зі схваленням. Блад не приховував презирства до цього плану, адже єдиний з-поміж присутніх знав, як діяти. Два роки тому він сам планував напад на Картахену і зробив ґрунтовне дослідження місцевості. А баронові пропозиції ґрунтувалися лише на даних мап.

Географічне і стратегічне розташування міста Картахени було досить своєрідним — це майже чотирикутник, прикритий зі сходу й півночі пагорбами. Південною частиною місто спускається до внутрішньої гавані, яка є одним із двох підступів до нього з моря. Зовнішня гавань — це лагуна завширшки три милі. До лагуни можна було ввійти крізь вузьку протоку, що має назву Бока Чік — Маленька Горловина. Ця протока перебувала під захистом форту. Довга коса, покрита густим лісом, виступала на захід і слугувала природним молом для Картахени. Ближче до внутрішньої гавані під прямим кутом до природного молу прилягала ще одна смужка землі, що простягалася на схід у напрямку материка. Біля суходолу смужка обривалася і утворювала глибокий, але дуже вузький канал — такі собі ворота у безпечну внутрішню гавань. Цей прохід був захищений другим фортом. На схід і на північ від Картахени простягався материк. На заході і на північному заході місто, захищене з інших боків, виходило просто до моря, підступаючи майже до берега, де, крім невисоких кам’яних стін, здавалось, не мало жодних інших укріплень. Та ця видимість була оманливою. Коли де Рівароль складав свій план, то не врахував цього. І щойно він повідомив, що піратам надається честь першими розпочати штурм міста за його планом, Блад змушений був пояснити йому, з якими труднощами їм доведеться зіткнутися. Капітан глузливо посміхався, коли барон говорив, що піратам випала неабияка честь розпочинати захоплення. Іншого він і не чекав: пірати наражались на смертельну небезпеку, а де Рівароль мав отримати честь, славу і всю здобич.

— Змушений відмовитися від честі, яку ви нам люб’язно пропонуєте, — холодно зауважив капітан.

Волверстон щось буркнув на згоду. Гаторп кивнув головою. Ібервіль, як і решта, обурювався пихатістю свого співвітчизника й ні на мить не сумнівався у своєму капітанові. Присутні французькі офіцери із зарозумілим здивуванням витріщилися на ватажка корсарів, а де Рівароль із викликом запитав:

— Що? Ви відхиляєте? Ви відмовляєтесь виконувати мій наказ?

— Наскільки я розумію, мосьє барон, ви зібрали нас тут обговорити план штурму.

— Аж ніяк, мосьє капітан, я викликав вас, щоб віддати наказ. Я все продумав і вирішив. Сподіваюсь, ви це розумієте?

— Звісно, розумію! — засміявся Блад. — Та чи ви розумієте? Ви вже все продумали і все вирішили, кажете? Та якщо ваше рішення ґрунтується на бажанні згубити більшу частину моєї команди, то вам доведеться його змінити, щойно я розповім вам усе, що знаю. Вам здається, що Картахена дуже слабка з півночі, де вона виходить у море. А чи не виникало у вас, мосьє барон, питання, чому іспанці, коли будували місто, так подбали про південь і геть забули про північ?