Барон зверхньо поглянув на капітана Блада, а потім пихато й ледь помітно кивнув кожному з відрекомендованих йому корсарів. Своєю поведінкою він давав зрозуміти, що ставиться з презирством до кожного й дуже хоче, аби вони відчули це. Баронів тон обурив капітана Блада — його принизив такий прийом, і в ньому заговорило почуття власної гідності, яке довго спало останнім часом. Йому стало соромно за свій неохайний вигляд і це, імовірно, змусило поводитись нахабніше. Жест, яким він поправив портупею, так, аби ефес його довгої шпаги побачив Рівароль, можна було сприйняти лише як виклик. Блад звернувся до своїх офіцерів, запрошуючи їх сісти на стільці, що стояли під стіною:
— Друзі, підсовуйтеся ближче, ви змушуєте барона чекати.
Корсари послухались, а Волверстон при цьому багатозначно всміхнувся. Рівароль скривив це пихатішу пику. Для нього було принизливо сидіти за одним столом із цими розбійниками. Він вважав, що корсари мали його стоячки вислухати, винятком був хіба що Блад. Аби підкреслити прірву між собою і корсарами, він зробив єдине, що лишалось — надів капелюха.
— Дуже правильно, — дружньо зауважив Блад. — Я й не помітив, що тут протяг. — І він надів свого крислатого капелюха з плюмажем.
Від гніву де Рівароля аж пересмикнуло. Якийсь час, перш ніж вимовити слово, він намагався стишити гнів. Де Кюссі почувався ні в сих ні в тих.
— Сер, — крижаним голосом промовив де Рівароль, — мушу нагадати вам, що ви маєте звання капітана першого рангу і зараз перебуваєте в присутності генерала, командувача сухопутними і військово-морськими силами Франції в Америці. Маю нагадати вам, що ви повинні шанобливо ставитися до людини мого рангу.
— Запевняю вас, — відповів Блад, — це нагадування зайве. Хоч я й не скидаюсь у цю мить на джентльмена, та все ж вважаю себе за такого. Як джентльмен я завжди з повагою ставився до тих, кого природа чи фортуна поставила наді мною. Водночас я вважаю, що слід поважати тих, хто не має можливості обуритися, якщо до них не виявляють належної поваги.
До цього докору годі було й причепитися. Де Рівароль закусив губу, а Блад, не даючи йому можливості відповісти, провадив далі:
— Що ж, це питання вирішено, то, може, перейдімо до справи?
Де Рівароль глянув на нього з-під лоба.
— Мабуть, так буде ліпше, — мовив він і взяв аркуш паперу. — Це копія угоди, яку ви підписали з мосьє де Кюссі. Маю зауважити, що він перевищив свої повноваження, надавши вам право на одну п’яту частину захоплених трофеїв. Він мав погодитися виділити вам не більше однієї десятої.
— Це питання стосується лише вас і де Кюссі.
— О ні! В цьому зацікавлені саме ви.
— Перепрошую, генерале. Угода підписана, для нас питання вичерпане. Із поваги до пана де Кюссі нам би не хотілося вислуховувати ваші докори на його адресу.
— Не ваша справа, що я маю казати.
— Те саме і я кажу, генерале.
— Та ж боже мій! Мені здається, вас має цікавити, що ми не можемо вам дати більше, аніж десяту частину здобичі!
Де Рівароль роздратовано вдарив кулаком по столу: цей пірат був вельми вправний у суперечці.
— А ви впевнені, мосьє барон, що не можете дати?
— Упевнений, що не дам!
Капітан Блад із презирством стенув плечима.
— У такому разі, — сказав він, — мені доведеться встановити суму, яка компенсує нам втрату часу й порушення наших планів унаслідок прибуття у Пті-Гоав. Щойно питання буде врегульоване, ми розійдемося друзями, мосьє барон. Поки, здається, я нікого не скривдив.
— Трясця вашій матері, що ви маєте на увазі? — підвівся барон з-за столу.
— Хіба я незрозуміло висловився? — здивовано запитав Блад. — Можливо, я не вельми сильний у французькій, однак…
— Ваша французька майже бездоганна, мосьє пірат! Та я не дозволю вам клеїти дурня. Ви з вашими людьми вступили на службу до короля Франції. Ви маєте звання капітана першого рангу. Відповідно до цього звання ви отримуєте платню, а ваші офіцери мають звання лейтенантів. З цими рангами пов’язані не лише обов’язки, які ви повинні вивчити, а й покарання за невиконання цих обов’язків — це вам також не завадить знати. Деколи ці покарання вельми суворі. Перший обов’язок офіцера — покора. Зверніть, будь ласка, на це увагу. І дуже прошу не сприймати мене за союзника у намічених мною операціях. Ви лишень мій підлеглий. Сподіваюсь, ви це зрозуміли?
— Ну звісно ж! — засміявся капітан Блад. Цей конфлікт, ця боротьба з пихатим генералом допомогли йому швидко знову стати колишнім Бладом. Лише одна думка псувала йому настрій: думка про те, що він неголений. — Запевняю вас, генерале, я нічого не забуваю. На відміну від вас, у мене дуже гарна пам’ять, наприклад, що умови нашої служби визначались підписаним нами договором. А згідно з цим договором, ми маємо отримати п’яту частину трофеїв. Та коли ви не згодні з цим, то тим самим анулюєте договір і, відповідно, відмовляєтесь використовувати наші сили й досвід. А ми, звісно, будемо позбавлені честі служити під вашим командуванням.
Троє Бладових офіцерів схвально загули. Притиснутий до стінки де Рівароль мало не спопелив їх поглядом.
— Практично… — боязко почав де Кюссі.
— Практично все це ваших рук справа! — накинувся на нього барон, зрадівши, що нарешті знайшлася людина, на якій він може зігнати лють. — І за це вас слід покарати. Ви ставите мене в дурне становище.
— Отже, ви не можете нам виділити домовлену частину трофеїв, — спокійно резюмував Блад. — У такому разі немає потреби кричати на мосьє де Кюссі чи карати його. Він не винен, що ми не погоджуємося на меншу частину трофеїв. Ви ж бо заявили, що не можете надати нам більшу частину, тому ми йдемо звідси. Усе залишається, як і раніше, якби пан де Кюссі чітко дотримувався ваших інструкцій. Говорячи по честі, ви анулювали нашу угоду, а тому не можете претендувати на наші послуги чи затримувати наше відплиття.
— Говорячи по честі? Що це, в біса, означає? Ви натякаєте, що я можу чинити безчесно?
— Я ні на що не натякаю і більше не маю наміру марно сперечатися, — відповів Блад. — Зараз ви маєте сказати: анулюєте угоду чи ні?
Командувач королівськими сухопутними і морськими силами Франції в Америці побуряковів. Аби хоч якось угамувати лють, він знову сів за стіл.
— Я обміркую це питання, — сердито сказав він, — і повідомлю про своє рішення.
Капітан Блад підвівся. Так само вчинили і його офіцери.
— Маю честь попрощатися, мосьє барон! — промовив Блад і вийшов із корсарами.
Звісно, ви розумієте, що потім були декілька неприємних хвилин для мосьє де Кюссі. Від лайки зарозумілого де Рівароля з нього злетіла самовпевненість, як злітають пушинки з кульбабки восени. Командувач королівськими арміями верещав на губернатора Гаїті, як на хлопчика. Де Кюссі на свій захист наводив ту саму точку зору, яку Блад чудово виклав від його імені. Та де Рівароль погрозами і лайкою швидко змусив його прикусити язика.
Коли ж вичерпався арсенал картань, він перейшов на образи. На його думку, де Кюссі не міг лишатися губернатором Гаїті, а тому він сам вирішив виконувати губернаторські обов’язки аж до свого від’їзду до Франції. Виконання обов’язків він почав із наказу виставити посилену охорону навколо замку де Кюссі.
Та його необдумані кроки одразу ж спричинили неприємності. Коли наступного ранку на берег зійшов Волверстон у всій своїй красі з пістрявою хустинкою на голові, якийсь офіцер зі складу щойно прибулих французьких військ став кепкувати зі старого вовка. Волверстон у відповідь висміяв офіцера і пообіцяв надер ти йому вуха. Офіцер оскаженів і перейшов на образи. У відповідь на таку реакцію Волверстон завдав кривднику такого удару, що француз упав непритомний. За годину про це довідався де Рівароль. Барон наказав арештувати Волверстона і відвести його до замку.
А ще через годину, коли барон і де Кюссі сіли за обід ній стіл, негр-лакей доповів їм про прихід капітана Блада. Після того, як роздратований де Рівароль погодився його прийняти, до кімнати увійшов елегантний джентльмен. Зодягнений він був у дорогий чорний камзол, оздоблений сріблом. Смагляве, з правильними рисами обличчя було ретельно поголене. На комір із тонкого мережива спадали довгі локони перуки. У правій руці джентльмен тримав крислатого капелюха з плюмажем із червоного страусового пір’я, а в лівій — тростину із чорного дерева. Підв’язки із пишними стрічками підтримували його шовкові панчохи, а чорні розетки на черевиках були оздоблені золотом.
