Кара стояла біля Келен, дивлячись, як Раїна з Бердіною йдуть, окинувши наостанок часових критичним поглядом.

— Ти права щодо відпочинку. Тобі теж треба би виспатися, Мати-сповідниця, сказала вона. — Ти не дуже-то добре виглядаєш.

— Я… я хочу спочатку перевірити, як там Річард. Я засну міцніше, якщо буду знати, що з ним все добре. Я повернуся через хвилину. — Вона твердо глянула на Кару, даючи зрозуміти, що не збирається сперечатися з цього приводу. — І ти теж іди спати.

Кара заклала руки за спину. — Я почекаю.

У кімнаті Річарда було темно, але світла, що падає з вікна, було достатньо, щоб розгледіти ліжко. Келен постояла поруч з Річардом, прислухаючись до його дихання.

Вона знала, як стривожений Річард недавніми подіями. Її тривога була не меншою. Скільки родин страждали від горя цієї ночі? Скільки буде страждати завтра і післязавтра?

Келен присіла на край ліжка і обережно підняла Річарда за плече. Він пробурмотів уві сні її ім'я, але не прокинувся.

Притримуючи його, Келен простягнула руку і взяла зі столика склянку з настоянкою, яку йому приготувала Надін. Вона була ще наполовину повна. Вона піднесла його до вуст Річарда і злегка нахилила, щоб він міг зробити ковток.

Він пив, а вона піднімала склянку вище.

— Пий, Річард, — звеліла вона пошепки і поцілувала його в лоб. — Пий, любов моя. Ти будеш спати міцніше.

Коли стакан майже спорожнів, вона поставила його на місце. Річард знову пробурмотів її ім'я.

Келен притиснула його голову до грудей, і сльоза, скотившись по її щоці, впала йому на волосся.

— Я так люблю тебе, Річард, — прошепотіла вона. — Що б не сталося, ти не повинен сумніватися в моїй любові.

Він пробурмотів щось, але вона розібрала тільки слово «любов». Келен опустила його голову назад на подушку й обережно поправила йому ковдру.

Вона поцілувала палець і м'яко торкнулась ним до його губ. Потім вона вийшла з кімнати.

У коридорі Келен знову сказала Карі, що тій потрібно поспати.

— Я не залишу тебе без охорони, — заперечила Кара.

— Кара, тобі теж потрібно час від часу спати. — Кара глянула на неї.

— Я не хочу знову підвести Магістра Рала. — Келен почала заперечувати, але Кара її перебила:

— Я розставлю часових біля твоєї кімнати. Я можу подрімати там і, якщо щось трапиться, буду під рукою. Не хвилюйся, мені цього вистачить.

Келен треба було ще дещо зробити, і вона не хотіла, щоб Кара про це знала.

— Ти бачила, в якому стані буває Річард, якщо не отримує достатньо сну?

Кара хихикнула:

— Морд-Сіт витриваліші чоловіків. Крім того, він не спав кілька днів, а я встигла подрімати вчора ввечері.

Келен не хотіла сперечатися. Вона відчайдушно намагалася придумати, як подолати цю перешкоду в облягаючому одязі з червоної шкіри. Не можна допустити, щоб Кара дізналася про її план. Сестра по ейджу чи ні, але Кара неодмінно повідомила б Річарду; Келен в цьому ні хвилини не сумнівалася.

А їй це було зовсім ні до чого. Келен ні в якому разі не хотіла, щоб Річард дізнався, що вона збирається робити. Потрібно було щось придумати.

— Не знаю, чи вдасться мені зараз відразу заснути. Я трохи зголодніла.

— У тебе втомлений вигляд, Мати-сповідниця. Тобі потрібен сон, а не їжа. Якщо на ніч поїсти, теж важко заснути. Я хочу, щоб ти добре виспалася, як і Магістр Рал. Спи спокійно, Надін більше не спробує до нього увійти. У цієї шльондри вистачить здорового глузду серйозно поставитися до попередження Раїни. Сьогодні вночі тобі нічого побоюватися.

— Кара, чого ти боїшся? Крім магії і щурів. Кара насупилася:

— Я не люблю щурів. Але я їх не боюся. Келен цьому не повірила. По коридору йшов патруль, і вона дочекалася, поки солдати пройдуть.

— Що страшить тебе? Чого ти боїшся?

— Нічого.

— Кара, — нагадала Келен, — це я, Келен, сестра по ейджу. Кожен боїться чогось.

— Я хочу померти в битві, а не в ліжку від рук якогось невидимого ворога. Я боюся, що Магістр Рал заразиться чумою і Д'хара залишиться без Владики.

— Я теж боюся цього, — прошепотіла Келен. — Я боюся, що захворіє Річард, що захворіють усі, кого я люблю. Ти, Бердіна, Раїна, Докас, Іган і кожен, кого я знаю тут, у палаці.

— Магістр Рал знайде спосіб зупинити чуму. Келен завела за вухо неслухняне пасмо.

— А ти не боїшся, що ніколи не зустрінеш людину, яка тебе полюбить? Кара кинула на Келен недовірливий погляд.

— З чого б мені цього боятися? Мені варто лише дати будь-якому чоловікові дозвіл любити мене, і він мене буде любити.

Келен відвела погляд від Кари й подивилася на колони, що підтримували стелю залу, через який вони проходили. Звук їх кроків гучно відлунював від мармурових плит підлоги.

— Я люблю Річарда. Магія сповідниці знищить будь-якого чоловіка, якщо вони будуть… разом. Тільки тому що Річард особливий і в нього є особлива магія, він може любити мене, не боячись втратити себе. Але я боюся його втратити. Мені не потрібен ніхто, крім Річарда, — але навіть якщо б я змогла полюбити когось іншого, це було би безнадійно. Жоден чоловік, крім Річарда, не в змозі подарувати мені любов.

Голос Кари став м'якшим.

— Магістр Рал зупинить чуму. — Вони зійшли з мармурових плит на м'який килим, що встеляв підлогу, яка вела в покої Келен.

— Кара, я боюся, що Надін відбере у мене Річарда.

— Магістрові Ралу немає ніякого діла до Надін. Я бачу це по його очах.

Магістр Рал дивиться лише на тебе. Келен провела пальцями по гладкому мармуру поручнів.

— Кара, жінка-відьма послала Надін.

Кара нічого було на це відповісти; в магії вона не розбиралася.

Біля дверей в свої покої Келен зупинилася й уважно подивилася в сині очі Кари.

— Кара, ти можеш пообіцяти мені одну річ? Як сестра по ейджу?

— Якщо вийде.

— Діється так багато жахливого… Пообіцяй мені, що якщо… якщо щось трапиться, якщо я так чи інакше зроблю помилку, найстрашнішу помилку у своєму житті, і все піде не так… Пообіцяй мені, що ти не дозволиш Надін зайняти моє місце поряд з Річардом.

— Про що ти говориш? Як це може статися? Магістр Рал любить тебе, а не її.

— Мало що може змінити наше життя. Чума, Шота — все що завгодно.

Прошу тебе. Кара, я не винесу думки про те, що Надін займе моє місце поряд з Річардом. — Келен стиснула руку Кари. — Будь ласка, я прошу тебе. Обіцяй мені?

В синіх очах Кари загорілася рішучість. Морд-Сіт не ставилися легко до своїх клятв. Келен знала, що просить Кару заприсягтися життям, бо іншої клятви Морд-Сіт не визнавали.

Кара підняла ейдж і зціпила його в кулаці. Потім поцілувала його.

— Надін не займе твого місця поряд з Магістром Ралом. Клянуся. — Келен кивнула; на мить на неї навалилася слабкість. — Спробуй заснути, Мати-сповідниця. Я буду поруч, буду охороняти твій спокій. Ніхто не потривожить тебе, і ти можеш спати спокійно, знаючи, що Надін ніколи не займе твоє місце. Я присягнулася.

— Дякую тобі, Кара, — прошепотіла Келен. — Ти справжня сестра по ейджу.

Якщо тобі знадобиться відповідна послуга, тобі потрібно тільки сказати.

Келен нарешті позбулася Ненсі і її помічниць, сказавши їм, що вона дуже втомилася і хоче тільки лягти і заснути. Вона відмовилася від ванни, від зачіски, від масажу та від вечері; вона дозволила Ненсі тільки допомогти їй роздягнутися, щоб не викликати у неї підозр.

Залишившись одна, Келен мерзлякувато потерла голі руки, перевірила рану під пов'язкою і переконалася, що вона заживає. Дрефан виявився хорошим цілителем, та й припарки Надін допомогли.

Накинувши халат, Келен підійшла до письмового столу біля каміна. Полум'я палало жарко, але, на жаль, гріло тільки з одного боку. Вона вийняла з шухляди ручку і папір. Знявши кришку із срібною чорнильниці, вона задумалася, як краще почати.

Нарешті вона почала писати.

«Дорогий Річард.

Я повинна зробити дещо важливе, і тільки я можу це зробити. Це необхідно. Не тільки тому, що я поважаю тебе, але і тому що ти — Шукач, я погоджуюся з твоїми вчинками, хоча інколи мені хотілося б, щоб ти чинив інакше. Я розумію, що повинна дозволяти тобі робити те, що тобі видається правильним, те, що ти зробити зобов'язаний. Я — Мати-сповідниця; ти теж повинен зрозуміти, що і я зобов'язана, іноді робити те, що повинна. Зараз — саме такий випадок. Будь ласка, якщо ти любиш мене, постався з повагою до мого прохання не втручатися і дозволь мені зробити те, що необхідно.