Він із задоволенням би послухав її несамовиті крики, але це поклало б передчасний кінець насолоді. Йому подобалися крики, зойки. Вони завжди щирі.

Він притиснувся губами до її скроні, вдихаючи запахи інших чоловіків, які ще зберігася в її волоссі.

— О, Роуз, ти принесеш мені величезну насолоду! Такої ти ніколи не доставляла жодному чоловікові. І я хочу, щоб ти теж її отримала. Я знаю, що тобі завжди цього хотілося. Я той самий чоловік, якого ти чекала. Я нарешті прийшов.

Він відпустив її, і вона зісковзнула на підлогу. Ноги в неї не працюють, так що вона нікуди не дінеться.

Вона спробувала вдарити його в пах. Він легко зловив її зап'ястя. Дивлячись в її небесно-блакитні очі, він розтиснув їй кулачок, взяв долоню великим і вказівним пальцем і вигинав до тих пір, поки не тріснули кістки.

Рукавами її сукні він зв'язав їй руки, щоб вона не могла вийняти кляп. Від її приглушеного завивання у нього радісно тремтіло серце. Через кляп він не міг розібрати слів, але вони все одно збуджували його, тому що в них чулася біль.

Почуття клекотіли в ньому як у киплячому казані. Нарешті голоси замовкли і залишили його наодинці з похоттю. Він не знав до пуття, що це за голоси, але був упевнений, що може чути їх виключно завдяки своєму видатному інтелекту. Він може ловити ці ефемерні послання, тому що у нього дуже гостре сприйняття й тому, що його завжди цікавлять деталі.

За її обличчю текли сльози. Бездоганно вищипані брови зійшлися на переніссі, і через це її чоло покрилося зморшками. Він ретельно перелічив їх, тому що він обожнював деталі.

Переляканими небесно-блакитними очима вона дивилася, як він знімає себе одяг і акуратно складає. Не годиться бруднити одяг кров'ю.

Тепер руки його не тремтіли і ніж він тримав міцно. Він встав над нею, голий і сильно збуджений — щоб їй було видно, як добре вона на нього впливає.

А потім приступив.

До кімнати, якою Річард користувався як кабінетом, Келен і Кара підійшли одночасно з коротко остриженою чорнявою дівчиною, яка тримала маленький піднос з гарячим чаєм. Раїна, яка стояла на варті біля дверей разом з Іганом і Докасом, широко позіхнула.

— Річард просив чай. Сера?

Молода жінка зробила реверанс — наскільки це було можливо з підносом в руках.

— Так, Мати-сповідниця. — Келен забрала у неї тацю.

— Я віднесу йому, Сара. Я все одно йду туди. Сара спалахнула і спробувала не віддати піднос.

— Але ви не повинні цього робити, Мати-сповідниця!

— Не кажи дурниць! Я цілком здатна пронести піднос десять кроків.

Заволодівши підносом, Келен відступила. Сара не знала, куди подіти руки, і просто вклонилася.

— Так, Мати-сповідниця, — пробурмотіла вона і втекла в збентеженні. У неї був такий вигляд, ніби її підстерегли на великій дорозі і пограбували. Сара, як і інші служниці, дуже серйозно ставилася до своїх обов'язків.

— Він давно тут? — Запитала Келен у Раїни.

— Так. — Раїна похмуро зиркнула на двері. — Всю ніч. Зрештою я поставила сюди взвод солдатів і пішла спати. Він і Бердіну змусив стирчати з ним всю ніч.

Треба думати, це і була справжня причина поганого настрою Раїни.

— Не сумніваюся, що так було потрібно, але я подивлюся, може, мені вдасться вмовити його перерватися і трохи поспати. Або хоча б дати відпочити Бердіні.

— Буду надзвичайно вдячна, — пробурмотіла Кара. — А то Раїна стає сварливою, якщо Бердіна вночі не спить.

— Бердіні теж потрібен сон! — Огризнулася Раїна.

— Впевнена, вони зайняті чимось важливим, Раїна, але ти, безумовно, права: якщо людина не висипається, то користі їй від цього немає. Я нагадаю про це Річарду.

Іноді він так захоплюється, що забуває про потреби інших людей.

Темні очі Раїн блиснули.

— Спасибі, Мати-сповідниця!

Тримаючи тацю однією рукою, Келен відкрила двері. Кара, що встала на пост замість Раїни, уважно простежила за Келен, щоб переконатися, що та не впустила тацю, і тільки після цього закрила двері.

Річард сидів спиною до дверей і дивився у вікно. Вогонь у каміні ледь жеврів.

Келен самовдоволено усміхнулася. Зараз вона покладе кінець його хвастощам.

Але перш ніж вона встигла поставити піднос і задзвеніти чашками, щоб привернути його увагу, Річард, не обертаючись, промовив:

— Радий, що ти прийшла, Келен. — Насупившись, вона поставила тацю на стіл.

— Ти сидиш спиною до дверей. Звідки ти знаєш, що це я, а не служниця, яку ти попросив принести чай? Річард нерозуміюче озирнувся.

— А чому, власне, я повинен вважати, що це служниця, коли це ти?

Здавалося, він щиро спантеличений її питанням.

— Клянуся, Річард, у мене іноді від тебе мурашки біжать по спині!

Про себе Келен вирішила, що він побачив її відображення в склі.

Річард підійшов до неї і поцілував її.

— Радий тебе бачити. Без тебе мені було самотньо.

— Ти добре спав?

— Спав? Ні, мабуть. Але хоча б заворушення припинилися. Не знаю, що б ми робили, якби знову зійшов червоний місяць. Просто не віриться, що люди здатні перетворитися на дикунів через таку дурницю.

— Але ти повинен визнати, що це вельми незвичайне видовище… І лякаюче.

— Так, але від цього у мене не виникає бажання з криками бігати по вулицях, бити вікна та підпалювати будинки.

— Це тому, що ти Магістр Рал і в тебе більше здорового глузду.

— І дисципліни теж. Я не дозволю трощити все навколо і калічити ні в чому не винних людей. Якщо таке станеться ще раз, я накажу солдатам придушити заворушення негайно, а не чекати в надії, що до людей раптом повернеться розум.

У мене є справи важливіші, ніж переживати через людські забобони.

З його тону Келен зрозуміла, що Річард на межі вибуху.

Під очима в нього окреслилися темні кола. А вона знала, що якщо людина довго недосипає, то швидко стає дратівливою. Одну ніч не спати — це нічого, а от три ночі підряд — вже перебір. Залишалося сподіватися, що недосипання не відбилося на його здатності міркувати.

— Справи важливіші… Ти маєш на увазі те, чим ви займалися з Бердіною?

Річард кивнув. Келен налила чай і простягнула йому чашку.

Він деякий час тупо дивився на неї, потім узяв.

— Річард, ти повинен дати нещасній жінці поспати хоч трохи. Від неї не буде толку, якщо вона не відіспиться. Річард зробив ковток.

— Знаю. — Він відвернувся до вікна і позіхнув. — Я вже відправив її в мою кімнату подрімати. Вона почала помилятися.

— Тобі б теж не завадило поспати, Річард. Він дивився у вікно на замок Чарівника, що підносився в горах.

— Мені здається, я з'ясував, що означає червоний місяць. Його голос прозвучав так похмуро, що Келен здригнулася.

— І що це? — Запитала вона.

Обернувшись, Річард поставив чашку на стіл.

— Я попросив Берліну пошукати місця, де Коло використовує слово «Мосс» або згадує про червоний місяць.

Він перегорнув щоденник, який лежав на столі. Річард знайшов його в замку, де той пролежав три тисячі років в замурованому приміщенні. Чарівник Коло чергував біля сильфіди — дивного створіння, яке могло переносити людей, що володіють даром, на далекі відстані, — коли завершилося будівництво Веж погибелі, які відділили Новий світ від Старого. Коли це сталося, Коло опинився в пастці.

Він не міг вибратися і помер біля Сильфіди.

Щоденник вже послужив джерелом безцінних відомостей, от тільки написаний він був на древнєд'харіанській мові. Берліна знала цю мову, але лише її пізнішу версію. Так що їм довелося вдатися до іншої книги, написаної майже на настільки ж древньому варіанті древнєд'харіанської, що й щоденник. У дитинстві Річард вивчив цю книгу — в перекладі, природно, — практично напам'ять, і це їм здорово допомогло.

В результаті Річард досить пристойно вивчив класичну древнєд'харіанську мову і навіть її більш ранній варіант, арготичний, — але все одно справа просувалася гнітюче повільно.