Просто якщо Кара говорила «Плюй!», Людина плювала.

Побачивши Морд-Сіт в червоної одязі, Надін витріщила очі від подиву.

— Кара!

Морд-Сіт не звернула уваги на оклик.

— Твій приятель Марлін сидить у нас в ямі. І скоро ти до нього приєднаєшся.

Кара тицьнула Надін пальцем під ложечку і змусила плюхнутися на стілець біля ліжка.

— Ой! — Зойкнула Надін, дивлячись знизу вгору на Кару. — Боляче ж!

Вона хотіла встати, але Кара схопила її за горло і виразно похитала ейджілом перед широко розкритими карими очима Надін.

— Я ще й не почала робити тобі боляче.

Келен простягла руку і рвонула Кару за комір.

— Тим чи іншим способом я навчу тебе виконувати накази! — Крикнула вона. З здивованим виглядом Кара повернулась, не відпускаючи Надін. — Залиш її в спокої! — продовжила Келен. — Я сказала тобі, що сама нею займуся! І поки вона не зробила нічого поганого, будь добра не чіпати її, інакше ти відправишся в коридор і будеш чекати там.

Кара різко відпустила Надін, і та впала назад на стілець.

— Від неї не чекай нічого доброго. Я це відчуваю. Краще дай мені її вбити!

Келен вперто стиснула губи, і Кара, закотивши очі, знехотя відсунулася.

Надін встала — на цей раз набагато повільніше. Вона закашлялась, потираючи шию; в очах у неї блищали сльози.

— Навіщо ви так? Я ж нічого вам не зробила! Нічого не зламала і нічого не забруднила! Таких погано вихованих жінок я ще не зустрічала! — Вона погрозила Келен пальцем. — Не можна так поводитися з людьми!

— Зовсім навпаки, — відрізала Келен. — Сьогодні в палац з'явився один цілком невинний на вигляд юнак; він теж мріяв побачити Магістра Рала. На перевірку він виявився вбивцею. І тільки завдяки цій жінці. Карі, нам вдалося його зупинити.

Обурення Надін відразу зникло.

— Ой!

— Але це ще не найгірше, — продовжувала Келен. — Він зізнався, що у нього є спільник. Вірніше, спільниця. Симпатична молода жінка з довгим каштановим волоссям.

Надін перестала терти шию і глянула спочатку на Кару, потім на Келен.

— О! Що ж, здається, я бачу причину помилки…

— Ви теж попросили аудієнції у Магістра Рала. І це прохання декого стривожило. Ми захищаємо Магістра Рала.

— Все ясно. Я не ображаюся.

— Кара належить до числа особистих охоронців Магістра Рала, — додала Келен. — впевнена, ви зрозуміли, чим викликана її настільки войовнича поведінка.

Надін перестала потирати шию і вперла руку в бік.

— Безумовно. Схоже, я розтривожила осине гніздо.

— Але вся складність у тому, — продовжувала Келен, — що ви як і раніше не переконали нас у тому, що ви не вбивця. І заради вашої ж безпеки вам краще негайно надати нам докази своєї невинності.

Надін переводила погляд з Кари на Келен. Полегшення, яке вона тільки що випробувала, знову змінилося тривогою.

— Вбивця? Але ж я жінка!

— Я теж, — хмикнула Кара. — Жінка, яка заллє твоєю кров'ю цю кімнату, якщо ти не розповіси нам правду.

Надін раптово схопила стілець і наставила його ніжки на Келен і Кару.

— Не підходьте! Томмі Ланкастер і його дружок Лестер якось раз посміли мені погрожувати мені і тепер їдять без передніх зубів!

— Постав стілець, — загрозливо прошипіла Кара, — інакше в наступний раз ти будеш їсти в світі духів.

Надін впустила стілець, немов він обпік їй пальці, і почала задкувати. Вона задкувала, поки не вперлася в стінку.

— Відчепіться від мене! Я нічого не зробила! — Келен торкнула Кару за руку.

— Дозволь сестрі по ейджу цим зайнятися, — прошепотіла вона. — Я пам'ятаю, що сказала «до тих пір, поки вона не зробить нічого поганого», але стілець навряд чи можна вважати смертельною загрозою.

Кара роздратовано скривила губи.

— Гаразд. Поки що.

Келен повернулася до Надін:

— Я хочу почути відповіді на пару питань. Якщо ти скажеш правду і якщо ти ніяк не пов'язана з цим вбивцею, я принесу тобі щирі вибачення і зроблю все, щоб загладити нашу негостинність. Але якщо збрешеш і якщо має намір заподіяти шкоду Магістрові Ралу, то май на увазі, що стражникам в коридорі наказано не випускати тебе живою з цих покоїв. Ти зрозуміла?

Надін, втискаючись спиною в стіну, кивнула.

— Ти просила аудієнції у Магістра Рала. — Надін знову кивнула. — Навіщо?

— Я шукаю мого коханого. Він пропав з минулої осені. Ми збиралися одружитися, і я його шукаю. — Надін змахнула з чола пасмо волосся. — Але я не знаю, де він. Мені сказали, що я повинна піти до Магістра Ралу, і тоді я знайду мого нареченого. — В очах у неї знову блиснули сльози. — Ось навіщо я хотіла поговорити з Магістром ралом — запитати, чи не допоможе він мені.

— Ясно, — протягнула Келен. — Цілком можу зрозуміти, що ти засмучена зникненням свого коханого. А як його ім'я? Надін дістала з рукава хусточку і витерла сльози.

— Річард.

— Річард. А прізвище у нього є? Надін кивнула:

— Річард Сайфер.

Келен довелося нагадати собі, що треба дихати. Але все одно, відкривши рот, вона не змогла вимовити ні слова.

— Хто? — Перепитала Кара.

— Річард Сайфер. У Хартленді він був лісовим провідником. Це в Вестланді, ми обидва родом звідти.

— Що значить — ви збиралися одружитися? — Зуміла нарешті видавити Келен.

— Він дав тобі обіцянку? Надін бгати в пальцях мокрий хустку.

— Ну, він за мною доглядав… І так було ясно… А потім він пропав. Прийшла жінка і сказала, що ми з ним одружимося. Сказала, що їй про це повідали небеса. Вона якась провісниця. Їй було все відомо про мого Річарда, який він добрий і сильний, і ще багато всього. І про мене вона теж все знала. Вона сказала, що мені судилося вийти за Річарда, а йому — стати моїм чоловіком.

— Жінка? — Келен виявилася не в силах вимовити більше одного цього слова. Надін кивнула:

— Вона сказала, що її звуть Шота. Руки Келен самі собою стислися в кулаки.

Разом зі злістю повернувся голос.

— Шота, — отруйно повторила вона. — А з нею ще хтось був?

— Так. Дивне маленьке… створіння. З жовтими очима. Я злякалася його, але Шота сказала, що воно нешкідливе.

Це Шота веліла мені йти до Магістра Ралу. Вона обіцяла, що Магістр Рал допоможе мені знайти Річарда.

Келен без труднощів впізнала за описом Самюеля, незмінного супутника Шоти.

Голос Надін, що називав Річарда «мій Річард», досі звучав у вухах Келен немов удари грому. Щоб заспокоїтися, вона прийнялася крокуватиму по кімнаті.

— Надін, почекай, будь ласка, тут.

— Добре, — погодилася Надін і підбадьорився. — Тепер все в порядку? Ви ж мені вірите, так? Кожне моє слово — чиста правда.

Келен не відповіла і з відсутнім поглядом мовчки вийшла з кімнати. Кара поспішила за нею і не забула закрити двері.

У вітальні Келен зупинилася. Все навколишнє раптом злилося в одну розпливчасту червону пляму.

— Мати-сповідниця, — шепнула Кара, — в чому справа? У тебе обличчя такого ж кольору, як мій одяг. Хто така Шота?

— Шота — це відьма.

Погляд Кари відразу став жорстким.

— І ти знаєш цього Річард Сайфера? Келен довелося двічі сковтнути, щоб позбутися від грудки в горлі.

— Річарда виростив вітчим. І до того, як Річард дізнався, що його справжній батько — Даркен Рал, всі називали його Річард Сайфер.

Я її вб'ю, — хрипко прогарчала Келен, дивлячись у простір. — Голими руками. Вирву їй серце! Кара повернулася до спальні.

— Я подбаю про це. У мене краще вийде. Келен ледь встигла схопити Кару за руку:

— Та не її! Я говорю про Шоту. А ця, — Келен махнула рукою в бік спальні, — тут ні при чому. Їй нічого про Шоту не відомо.

— А ти, значить, з цією відьмою знайома?

— О так! — З гіркотою видихнула Келен. — Ще як знайома! З самого початку вона робить все, щоб розлучити нас з Річардом назавжди.

— А навіщо їй це потрібно?

Келен відвернулася від дверей до спальні.

— Поняття не маю. Кожного разу вона пояснює по-різному, і деколи я починаю побоюватися, що вона сама не проти взяти собі Річарда.