Мені довелося ввести в оману Кару. про що я дуже шкодую. Вона нічого не знає про те, що я задумала. Вона не знає, що я їду. Якщо ти розсердишся на неї за це, то вчиниш несправедливо.

Я не знаю, коли повернуся, але сподіваюся, що через кілька днів. Я роблю це, щоб виправити положення, і прошу тебе зрозуміти це і не сердитися. Я повинна це зробити.

Мати-сповідниця, твоя королева, твоя любов на віки вічні, в цьому світі і за його межами — Келен.»

Келен згорнула лист і надписала ім'я Річарда на зовнішній стороні. Потім вона знову його розгорнула і перечитала, бажаючи переконатися, що вона не дала натяку ні на що, чого йому не слід було б знати. Вона була задоволена: «виправити положення» — досить невизначена формулювання, щоб про щось здогадатися. Вона сподівалася тільки, що не була занадто різкою, наполягаючи, щоб він не втручався.

Келен взяла свічку, нагріла кінець кольорової сургучною палички, капнула червоним сургучем на лист, а потім запечатала його печаткою Матері-сповідниці — дві схрещені блискавки. Вона поцілувала лист, погасила свічку й прилаштувала лист на столі так, щоб його не можна було не побачити.

Раніше вона не замислювалася, чому печатка Матері-сповідниці являє собою дві схрещені блискавки, але тепер розуміла: це був символ Кон Дар — кривавої люті, стародавньої складової магії сповідниць. Кон Дар призивалася рідко, і Келен ніколи не вміла її закликати; її мати померла перш, ніж встигла навчити цьому дочку.

Але після того, як вона зустріла Річарда і полюбила його, це вміння прийшло до неї. Вона закликала Кон Дар інстинктивно. Охоплена Кон Дар, вона малювала блискавки на кожній щоці — знак попередження всім, хто наважився б встати у неї на шляху. Сповідниця у владі Кон Дар не здатна вести розумні суперечки.

Кривава лють була проявом Магії Збитку, знаряддям відплати. Келен закликала її, коли думала, що Даркен Рал вбив Річарда. Кон Дар могла бути викликана лише в ім'я якоїсь людини і служила лише для його захисту. Захистити себе з її допомогою сповідниця не могла.

Подібно магії сповідниці, яку Келен завжди відчувала в самій серцевині своєї сутності, Кон Дар з тих пір теж незмінно була з нею подібно загрозливій штормовій хмарі на горизонті. Келен відчувала, як вона відразу починала рватися назовні, коли їй потрібно було захистити Річарда: синя блискавка, яка нищила все на своєму шляху.

Не будь у Келен цієї частки Магії Збитку, а лише звичайна Магія Приросту, вона не могла б подорожувати в Сильфіді. Сестри Тьми і чарівники, що стали поплічниками Володаря, теж могли закликати Магію Збитку.

Келен увійшла в спальню і кинула халат на ліжко. Висунувши незамкнений ящик різьбленого комода, вона почала перебирати речі, шукаючи те, що їй було потрібно.

Усередині був одяг, більш відповідний для подорожі, ніж біле плаття Матері-сповідниці. Келен наділа темно-зелені штани, тремтячими пальцями застебнула щільну сорочку, заправила її в штани і застебнула поверх широкий пояс.

З глибини ящика Келен дістала предмет, ретельно обгорнутий в білу тканину.

Вона поклала згорток на підлогу і, присівши навпочіпки, відвернула кути.

Навіть знаючи, що там, усередині, Келен не змогла стримати тремтіння, коли побачила це знову.

На тканині лежав ніж духів, який дав їй Чандален. Це була зброя, зроблена з кістки його діда.

Цей ніж одного разу врятував Келен життя. Вона вбила їм Пріндіна, людини, яка була її другом, але стала поплічником Володаря.

Принаймні Келен сподівалася, що вбила його; вона не пам'ятала точно, що трапилося в той день. Вона була тоді під дією отрути, якою Пріндін її обпоїв. Часом вона навіть всерйоз починала думати, що її врятував дух дідуся Чандалена. Пріндін навалився на неї, і ніж, здавалося, сам опинився в її руці.

Келен пам'ятала тільки кров, що стікала по ножу і по її стиснених пальцях.

Ручка ножа була прикрашена синьо-чорними пір'ям ворона. Ворон вважався наймогутнішим духом серед людей Тіни: він був пов'язаний зі смертю.

Дід Чандалена просив у духів ради, як врятувати своїх одноплемінників від джокопо, які ні з того ні з сього зажадали крові і битви. Ніхто не знав причини, але результатом стало кровопролиття.

Дід Чандалена скликав раду, щоб просити духів про допомогу. Його одноплемінники були мирним народом і не знали, як захистити себе. Духи навчили діда Чандалена; саме тоді плем'я стало називати себе людьми Тіни. Люди Тіни захищалися і усунули загрозу.

Плем'я джокопо перестало існувати. Дід Чандалена вчив сина бути захисником своїх одноплемінників, а той у свою чергу навчив цьому Чандалена.

Келен знала — небагато воїнів можуть зрівнятися з Чандаленом в мистецтві війни. У битві з армією Імперського Ордена Чандален був сама смерть. Втім, як і Келен.

Чандален носив цей ніж духу, зроблений з кістки його діда, і інший, зроблений з кістки його батька. Чандален дав Келен той, що був зроблений з кістки діда, щоб його дух захищав її. І дійсно, він її захистив. Можливо, він захистить її знову.

Келен з повагою підняла ніж у руках. Дідусь Чандален, ви допомогли мені раніше. Будь ласка, захистіть мене тепер. Вона поцілувала загострену кістку.

Якщо вона повинна постати перед Шотою, не варто бути беззбройною. А кращої зброї Келен не могла придумати.

Вона прив'язала навколо плеча смужку тканини і засунула за неї ніж. Тепер Келен відчувала себе значно впевненіше.

З іншого ящика вона дістала світло-коричневий плащ. Враховуючи холодний весняний вітер, вона воліла б узяти плащ щільніше, але він був занадто важкий. До того ж вона не збиралася довго затримуватися зовні, а в межах Агада тепліше, ніж у Ейдіндрілі.

Вона сподівалася, що світлий колір допоможе їй непоміченою пробратися повз охорону біля замку, і крім того, з-під легкого плаща можна швидше вихопити ніж.

На мить у неї майнула думка: чи не божевілля це, думати, що вона встигне вихопити кістяний ніж швидше, ніж Шота сотворить заклинання, і взагалі чи здатна така зброя заподіяти шкоду відьмі? Відігнавши сумніви, Келен накинула плащ на плечі. Все одно, крім ножа, в неї нічого немає.

Якщо не вважати її магії сповідниці. Як і всі, Шота боялася магії сповідниці: від неї не було порятунку нікому. Якби Келен встигла торкнутися Шоти, відьмі прийшов би кінець. Втім, у Шоти була своя магія, за допомогою якої вона ніколи не дозволяла Келен підійти до неї досить близько.

Але для того щоб обрушити на відьму синю блискавку Кон Дар, не обов'язково до неї підходити. Келен важко зітхнула: на жаль, вона не може притягнути Кон Дар щоб захистити себе. Келенмогла захистити синьою блискавкою тільки Річарда: один раз, коли на нього напав скрійлінг, і інший — коли за Річардом приїхали сестри Світла.

Келен міркувала так: Річард любить її і хоче одружитися на ній; хоче бути з нею завжди. Шота кинула виклик його бажанню і послала Надін, чтоби та оженила його на собі. Він цього не хотів.

Але навіть якщо не брати до уваги, що Річард любить Келен, Надін заподіяла йому муку, завдала душевну рану. Він не хотів її бачити і терпів її присутність тільки через те, що Шота йому загрожувала і він не збирався випускати з уваги цю загрозу.

Але він відчайдушно не хотів, щоб його примусили одружитися на Надін.

Шота бажала Річарду зла.

Через неї Річард тепер був у небезпеці, і Келен могла викликати Кон Дар, щоб його захистити. Вона вже робила це раніше, коли сестри Світла хотіли забрати Річарда проти його волі. Келен могла використоати синю блискавку, щоб зупинити Шоту. Від Кон Дар Шота не мала захисту.

Келен знала, як працює магія Кон Дар. Вона народжувалася всередині неї і, подібно магії меча Річарда, грунтувалася на відчутті. Якби Келен відчувала себе вправі її застосувати, щоб захистити Річарда, Кон Дар відгукнулася б на заклик. Келен знала, що Річард не хоче, щоб Шота використовувала його, керувала б ним і диктувала, як йому жити.

Таке було її виправдання: Шота бажає Річарду зла. Кон Дар спрацювала б проти неї.