Для чого він купив люльку й тютюну на базарі, де дядьки продавали його гранчаками. Цигарка для цього діла не годилася, бо могла розмокнути у воді. А, головне, палилася занадто швидко; бо Ігор був міцний юнак, і цигарки йому не стачало домастурбувати.

— От ета, — примружувався він на обранку.

Мундштук додавав його вустам саркастичності усміху, він ніс його позад люльки, ступаючи до води слідом за об’єктом. Яка, рум’яніючи поглядом, зайшовши до води по груди, умить перетворювалася на суб’єкт підводного поґвалтування.

Ігореві варто було лише піднести побільшувального скельця до люльки, іскра, вилучена із променів, запалювала не лише тютюн. А й єство. Але куріння мало й ще одну перевагу — пускаючи дим, можна було довго не плавати.

— Ну, стоїть собі чоловік, бо курить. Кому яке дєло?

Одною рукою він палив, а іншою, під водою, надолужував, що несправедливо одбирала доля, при чому міг оглядати з низької точки усенький пляж і розвернуті до нього порозкидані геть усі безсоромні ноги, сідниці, пахви, підбікіння. Позирати крізь дим, який маскував погляда, навертаючися ним щоразу до об’єкту, який чимдалі суб’єктивнішав, навіть не підозрюючи про це. Доки не вибухало те, що набухало, й теперішнє не поринало в праісторію, коли усе суще на Землі ще було жабами, ті розмножувалися за допомогою води, усі викидаючи в неї ікру і гігантська сфера вільги олюбовнювалася нею, пронизана всезагальним заплідненням; що, власне, й прискорило еволюцію життя, вдосконалило його. Чому поклала край революція.

Однак з’явився Ігор, чоловік, який повернув усе на свої місця, розпочавши нового завитка там, де вичерпався попередній, — мільярди пуголовків плинули Гідропарком. Місцем, якого по чорнобильській катастрофі переіменовано на Гиблопарк. А тепер ця радіація лише прискорювала еволюційні поривання протоплазми, і вже не химерна воля випадку, такого примхливого у вирі людських стосунків, зумовлювала вагітності, ні. Колосальний групенсекс, де запліднювачем цілої акваторії був один-єдиний такий собі юначок, він був найновітнішим виявом природнього добору в природі, саме він, хлопчина, який додумався до того, чого не змогли виплекати цілі наукові інститути й сонмища сексуальних теоретиків від Гегеля до Юнга...

Ігор полегшено вийняв люльку з зубів, бо вона, випорожнена, забулькотіла, переклав до іншої руки побільшувального скельця й потер ним по грудях, наче недомилком. І хоч сонця в ньому не було ніякого, однак пам’ять опукло гріла тіло.

Вийшовши на берег, лупа вислизнула йому крізь пальці. Він озирнувся по неї, і, доки надибав поглядом, зіткнувся з таким же булькатим, як і вона, поглядом. Цей дідок лише підняв скельце, витер його од піску й передав Ігореві. Лише. Однак Ігор, пішовши далі пляжем, і гадки не склав, що межи ними двома зв’язок набагато міцніший, аніж межи усіма тут на Дніпрі, разом узятими.

Он ось до

(Історія друга)

зникли всі чоловіки! Село Долинське було таке велике, що одного разу правило навіть за райцентра. Спершу вивезено чоловіків на Соловецьке переселення, потім на Сибірські, потім був 33-й, далі війна; коли фронт одкотився, посходилися геть усі жінки до розорених домівок. Бачать: лихо, жодного чоловіка, бодай кульгавого. Стали ждати кінця війни, може, хто повернеться хоч з неї. Одгриміла перемога, а жоден і вісточки не подав.

— Тьотю, одчиніть... — почула переселенка, старезна баба.

Це до своєї оселі повернувся з німецького полону Дмитрик, єдиний, хто прийшов із Германії, бо мав лише тринадцять років. Усі, хто в концтаборах був старший, пішли тягнути строк на Колиму.

Потроху до села й худоба поверталася. Почав він пасти. От він і почав молочко підсмоктувати — то з одної, то з іншої. Доки його за цим не заскочила Секлета. Ідучи з базару випадково через леваду, забачивши, що її козу окрадають, вона накинулася бити хлопчину, повалила б і докалічила. Коли відчула під собою і щось тверденьке... Те, чого вона не вчувала з довоєнних часів...

Отож одна по одній дівки та молодиці почали шастати в обід на леваду, несучи у вузликах підживку, але хлопчисько виявився несподівано міцненьким. Так, що й по сусідніх селах, де чоловіків не було геть, прознали про сироту-пастушка. І вже по пустках запищали малята, та рясно! І усі Дмитровичі. Хоча регіон свято беріг цю таємницю, бо Карний кодекс тоді діяв несамовито, а сідати в повоєнні роки за розтління малолітнього не хотіла жодна з тих кількох тисяч. Колосального гарему, який побив усі світові рекорди царя Соломона, Святого Володимира — й ніхто про це не прознав — жодна легенда, міф, апокриф не вберіг цю всесвітньої ваги подію, коли один хлопчак відновив цілого етнічного ареала.

Але згодом на юнака почали надто тиснути ускладнені родинні стосунки, так, що він змушений був тікати до столиці учитися на бухгалтера, де він і лишився, покинувши геть усе своє плем’я.

Так, тепер на київському пляжеві лежачи, й гадки не мав через п’ятдесят років, що отут поруч є кілька його дітей, більше онуків, а надто є правнуків. І що оцей дивакуватий юнак із люлькою в зубах, також на чвертку має його кров, бувши йому онучатим племінником.

— Спасіба, дєд, — озирнувся Ігор, згадавши подякувати старому, бо сам би в піску ту лупу зроду б не одшукав.

Тутки він побачив, як із води виходить дівчинка Маня з рум’яними очима. Після того, що межи ними трапилося у воді, вона його вже не схвилювала.

Маня глипнула на нього востаннє, щоби ніколи потім не згадати — навіть коли уся рідня катуватиме її за ранню вагітність і подумки дівча перебере усіх, хто біля неї з чоловіків був, вона не пригадає: дивакуватий молодик стоїть коло неї у воді, пихкаючи з люльки смердючим димом, таким, що очі в нього зблискують, певно, од самосаду, нарешті ті очі сіпнулися, тіпнулися, й Мані здалося, що тепла хвилька лизнулася її стегенець, але це відчуття було таким мимовільним, що тут же виковзнулося назавжди з її пам’яті.

Де ж було їй знати, що юнакова сперма також стала самосадом, плинучи межи ногами не лише Мані, а й інших, зовсім сторонніх жінок, які щільно хлюпалися вихідного дня на Гідропаркові, й далі, далі линула течія, протоплазмована Ігорем, докорінно міняючи людські долі, ламаючи сім’ї, а, часом, несподіваним робом, зміцнюючи деякі з них.

Найбільше Манина таїна дивувала батьків тим, що, по-перше, донька навідруб не кололася стосовно кавалера, а, по-друге, що усі гінекологи категорично визначили її як дівотницю. Це була єдина обставина, чудесна, яка врятувала дитині життя.

Той во ндо

(Історія третя)

Але найбільшими майстрами непорочного зачатія були євреї. У їхніх заповідях є багато незрозумілих речей, таких, що навіть самі вони не можуть пояснити. Так, наприклад, обрізання. Це вже лише зараз хірургія твердить, що відтинання крайньої плоті огрублює там слизисту і дозволяє уповільнити трохи південного темперамента. Чи, навпаки, зумовлює більшого його подразнення об штани. Так воно чи не так, але у старших людей, у яких спостерігається загальне потоншення епітелію, цей обряд потенцію підриває.

Яскравим прикладом тому є Йосип. Геть немолодий, а посватав собі юну Марію, ну, от починається у них перша шлюбна ніч, і що? Не може він порушити її невинності. Й не через похилий вік, бо бувають випадки, коли й молодий курсант нічого заподіяти не здатен дівчині, або й цілий взвод їх. От старий тесля теше, теше, а витесати нічого не втеше. Хоч робить це він не на пляжі, а в столярній майстерні. Бо тут є одна велика історична несправедливість. Про яку слід пам’ятати усім емансипанткам, бо серед них є й чимало єврейок: у Ізраїлі чоловіків обрізають, а жінок чомусь — ні. Тому старий Йосип і не подолав. Але й не вдержав. От саме звідсіля й починається по всій країні паніка про чудо. Що, мовляв дівка невинна, але вагітна. Тоді ще не було ні хірургії, ні Фройда, щоби можна було пояснити цього факту по-науковому. А лише по-релігійному — од кого такий плід? Ясна річ, лише од святого духа, од кого ж іще. Потягнулися до них звідусіль паломники-волхви, аби побачити, що ж із такого чуда народиться. Ну, й коли вродився младенець, то ці заморські віщуни рознесли дивовижну звістку по всенькому білому світові. Який, на відміну від євреїв, не був обрізаний. От він і увірував, що народився Божий син.