На порядку денному виробничої ради було одне питання: на кого шити робу винороба.

У короткому вступному слові бригадир дегустаторів Ной яскраво змалював загальне становище:

- Сини мої! Легендарне ходіння під всі вітри до гори Арарат успішно завершено! Але не буду від вас приховувати: до неба високо, до хати далеко, а до шинку близько. З цих реальних умов ми і мусимо виходити. Перед нами поставлено почесне завдання - келихи піднімати та вино дегустувати. Важка ця праця й дуже шкідлива для здоров'я. З власного досвіду знаю, що після напруженої виробничої вахти дегустатори просто-таки падають з ніг. І навкоси - теж! Навіть несила доплентатись до ліжка без перешкод. Але коли це нас лякали тимчасові труднощі? Ніколи! і ми знову доведемо, що успішно подужаємо будь-який плановий обсяг! Однак нам необхідно вирішити ще одне виробниче питання. З нашого невеличкого, але згуртованого колективу ми мусимо висунути одного кандидата на відповідальну роботу винороба, де с всі можливості показати зразки натхненної праці. Які будуть думки і пропозиції в світлі ганебного вчинку Хама?

Першим узяв слово Сім, бо у нього в роті було сухо, як у зіпсованому сифоні:

- Батьку і брати! Що я хочу сказати? Га? Ага! Я хочу сказати, що нам не слід панікувати. Здавна відомо: краще втопитися у вині, аніж у воді. (Іафете, налий скляночку... Та не бійся за мене - душа не тільки бога, а й міру знає! А який бог змочив, такий і висушить... Ху!.. Добре пішла!) То про що я хотів сказати? Га? Ага! Я хочу нагадати, як Хам наплутав у списках худоби. Це жах і навіть кошмар: ми гризли такі тоненькі галети, що крізь них можна було затемнення сонця спостерігати! А злодюга Хам в цей час віз контрабандою цілу отару харчів! (Іафете, хлюпни до склянки - душа міру знає, а я розхвилювався...) То що я хотів сказати? Га? Ага! Я мовчати не буду! Я ще говоритиму - душа міру знає... Так от! Хіба ми гарантовані від того, що наш Хамло знову не наплутає і не наллє у келихи замість горілки помиї? Фу, аж гидко стало! Хлюпніть у склянку - душа горить... От Іафет просить слова. Він скаже як по писаному. Ху! Добре пішла!

- Батьку і брати! - урочисто почав Іафет. - Високе звання дегустатора зобов'язує, надихає і кличе!

- Ще як! - вклинцювався невгамовний Сім.

- У світлі поставлених завдань ми не можемо миритися з тим ганебним фактом, що Хам злочинно знищив цілий кумасик цінної виробничої сировини. Я рішуче відкидаю недоречні зараз родинні почуття і з усією відвертістю кажу: я не доручив би Хамові навіть здавати порожні пляшки, бо він не мас жодної уяви про матеріальну відповідальність. А ще я хочу запитати збори: хто публічно паплюжив геніальні вказівки Всевишнього і сіяв чорну зневіру в наших серцях? Хто ганьбив славних ковчегобудівників на сторінках бортівки "З наждачком"? Хто прирік на погибель окрасу тваринного світу? Хто підмінив списки "чисті-нечисті" на списки "їстівні-неїстівні"?

- Атож - хто? - бадьоро озвався Сім.

- Відповідаю: Хам!

- А я що казав?

- Хам і ще раз Хам! Він один докладав всіх зусиль і знаходив приховані резерви, щоб ми долали все нові й нові труднощі. Тож нехай спокутує свої гріхи на виноробній ниві. Хай вирощує лозу! Хай давить грона! А ми не пошкодуємо усіх наших сил, щоб дати об'єктивну оцінку його праці.

- Ще як дамо! - радо підхопив Сім.

- Батьку! - звівся на ноги Хам, знову порушуючи порядок, бо йому ще ніхто не надавав слова. - Кого ви слухаєте? Один ладен втопитися у кухлі сивухи, а другий меле неначе з білої гарячки. Та їх обох спарувати й бісові подарувати!

- Він ображає збори, - просичав, Іафет. - Позбавити його слова! Виліз на трибуну непроханий, то й злізе некоханий. Ач який!..

- Регламент! - загорлав Сім. - Підвести риску! Вже й на дегустацію пора!

Але головуючий Ной і так уже деренчав склянкою по чайнику, закликаючи присутніх до порядку.

- Ставимо пропозицію на голосування, - цілком демократично мовив він. Хто за те, щоб за неетичну поведінку на зборах позбавити Хама слова? Один, два, три... Переважною більшістю голосів пропозицію прийнято. Ану, Хаме, геть з трибуни і затули пельку!.. Я вважаю, що ми попрацювали плідно і нема потреби дискутувати далі: вже всі набалакались. Дозвольте оголосити проект резолюції, бо, як слушно підказав сумлінний трудяга Сім, вже й на зміну пора.

Збори дозволили. Іафет подав Ноеві заздалегідь нашкрябаний проект, і той зачитав його:

Ой, не хотілося так сумно кінчати нашу допотопну історію. Кинулися до першоджерела - Біблії: раптом ще можна щось зробити для роботящого трударя Хама? Ні, справи його - швах. Не тільки самого Хама, а й сина його Ханаана і всіх нащадків його закріпостили три святі, що й до холодної води не бралися. А на доказ - ось наша резолюція в її біблійній редакції:

Ось так воно буває!

Ото й уся Хамові нагорода...

Коли хтось хоче мене засмутити, то дошкуляє мені оповідкою про святого духа, що зглянувся на мою матір і зійшов на неї. Це сталося рівно за дев'ять місяців до мого народження - ніч у ніч, а між ними стільки днів, скільки треба для плоду у череві. Ви запитаєте: а чим же святий дух може дошкулити благовірній людині? Адже всім відомо: святий дух - істота безтілесна. Якщо він зійде навіть на дівицю непорочну, вона й лишиться непорочною. Хоч би й народила дитя після того. То чим же дух мені дошкуляє?

Відповідаю: дух духом, а без попа не обійшлося.

Тато мій Елкана (та чи батько він мені?) і мати моя Анна (кажуть, гарною замолоду була) прийшли в місто Сілом до Скинії, де стоїть у коморі чудодійний Ківот Заповіту. А прибули вони, щоб вимолити у Ківота дитину, бо вже кілька літ були у шлюбі, а господь ум діточок все не давав.

Тато мій Елкана (та хто він мені?) в Сіломі одразу подався на базар дещо продати від ланів своїх і дечого купити у ремісників сіломських від майстерень їхніх. А мати моя Анна смиренно ступила в Скинію - Дім божий, встала перед чудодійним Ківотом на коліна і від усього серця взмолилася до господа нашого:

- Милосердний пане Всевишній! Зглянься на скорботу раби твоєї, не забувай моє горе і дай радості, що всім даєш. Дай рабі твоїй дитятко!

Священик, що був присутній тут, співчутливо прислухався до щирого моління гарненької прочаночки:

- Якщо це буде хлопчик, я віддам його служити в Дім твій, о Всемилостивий, щоб був він рабом твоїм в усі дні життя його!

- Дщер моя! - тут озвався святенник замість господа. - Я почув твоє моління, горе твоє пізнав і зглянувся на твою скорботу. І от від жалю до тебе кажу: цю ніч я дозволяю провести тобі тут, у Скинії, перед Ківотом Заповіту. І взмолимося удвох, щоб зійшов на тебе дух святий і зросив твоє безплодне чрево. Хай подвигне нас на всенощну відправу палка любов до ближнього свого!