До Арарата дорога довгувата.

Черговий навігатор - адмірал НОЙ БІБЛІЙНИЙ.

На загальних зборах судового колективу було розглянуто ганебний вчинок Хама, викритий веслярем Арфаксадом у корабельному гальюні.

З рішучою викривальною промовою виступив наш славний і непомильний капелан Іафет. Передусім він присутніх зобов'язав, надихнув і закликав. А по тому мовив:

- Дороге товариство! Тільки тепер у повній неприглядній наготі своїй повстав перед нами уже раніше засуджений злочин стернового Хама. Нагадаю: ми суворо ганьбили його, коли він злісно порушив нетлінний дороговказ Всевишнього "усякої тварі по парі" і розігнав хворостиною окрасу тваринного світу, списавши її за борт на цілковите знищення. Нині неважко збагнути: це було вчинено для того, щоб підступно звільнити місця для контрабандних пар нечистих!

Зраділи серця і звеселилися наші душі, коли завдяки пильності юного й непорочного отрока Арфаксада у гальюні ми вчасно й успішно викрили цей нечуваний, воістину сатанинський злочин. Насторожує той несумнівний факт, що всі контрабандні пари - їстівні. Це кози, барани, кролі, що з лиховісною швидкістю розмножуються, здоровезні вепри, олені, сарни, велика рогата худоба від корів до бізонів і так далі за ревізійним списком. А також - осоружні свині, що навели нас на злочинний слід. Але ми докладемо всіх зусиль, щоб виправити становище на ковчезі згідно настанов Всевишнього, що прихильно дивиться на нас зі свого осяйного престолу. Подорож наша тривала - отже, с час, щоб упоратися з наявними на борту недоліками переліків.

Від цих запальних слів, які кожному глибоко западали в душу, боцман Сім (за сумісництвом - кок) навіть розчулено розрюмсався:

- Подумати тільки, якби не мій славний розумнятко Арфаксад, ми б і досі голодували...

Хамові слова не дали. Уже доволі наслухалися його теревенів. Окрім того, існувала реальна небезпека, що він почне доводити, що перелічені Іафетом тварини - чисті. А що, коли доведе?

Іафет вніс конструктивну пропозицію:

- Хай тепер Хам не шашликами з печенею смакує, а гризе кістки і обжирається тельбухами разом з хижаками!

Цю резолюцію ухвалено переважною більшістю голосів".

На другий день:

"Сім божиться:

- А я бачив ось таку рибину!

І показує від кормового ліхтаря аж до кінчика бушприта. Це що, почалися рибальські галюцинації? Чи боцман просто жартує? Та на його хлоп'ячі витівки вже ніхто не звертає уваги. Навіть принциповий Боа, якому вділили парочку живих кролів. Тепер спить Констриктор, згорнувшися в барвистий клубочок.

З ковчега несподівано повтікали раки, яких ми теж узяли по реєстру чистих, однак ніхто не піддавав сумніву їхню достеменну чистоту. Останнього рака я побачив, коли той уже зависав над бортом, щоб шубовснути у воду. Хоч відомо: раки у морській воді не живуть. Море - царина крабів. Чого ж раки пруть за борт?

Я по-дружньому запитав втікача:

- Куди ти пнешся, сто крабів тобі у пельку?

- Все одно не лишуся, - ворушить він вусами.

- Чому ж бо?

- Та нас тут уже розкусили, - загадково відповів він і без дальших розмов шубовснув у воду.

Сьогодні я розв'язав цю таємницю. Виявляється, мої шибайголови Сім та Іафет нишком влаштували в кормовому трюмі буфет і тепер ласують пивом з раками. Я зняв пробу - смачно!

- А в нечистий список занесли? - запитую мимохідь для порядку.

- Га? - тупо вибалушив очі кок.

- Само собою, - запевнив мене капелан.

- Ага! - збагнув нарешті кок.

- Я ух моментально списав з числа чистих, ледве побачив, що Сім вже кидає раків у казанок...

Ретельні у мене бувальні - нічого не скажеш.

А вже під кінець вахти побачив, що Іафет принишк під щоглою і щось творить, позираючи на чисте небо. Підійшов тихцем до нього зі спини і на власні очі пересвідчуюсь - плете цей тхір на мене письмове мереживо:

Ах ти, гадюченя!

Але сигнал с сигнал. Сигнали для того й заснували, щоб на них реагували. Довелося негайно вжити відповідних заходів. За домовленістю з китами я відкрив постійно діючу душову на три кабіни. Всі три кити фонтанують безвідмовно і не потребують ні поточного, ні профілактичного, ані капітального ремонту...

"Дня божого, погожого.

Небо високе, море глибоке.

Черговий навігатор - боцман Сім.

Стерновий Хам, видно, давно збився з правильного курсу. Скільки вже пливемо, а навіть острівця не бачили. Та нехай Іафет розбереться...

Зранку вахта проходила спокійно. Тільки опівдні сталася надзвичайна подія.

- Людина за бортом! - гукнув я і щосили бабахнув у дзвін гучного бою.

- Я не людина, а бог, - образився миршавенький дідок, що плескався собі за бортом. - Бач, рятувати мене зібрався! Сто гарпунів тобі у печінку!

- Ти - бог? - здивувався я.

- А так, морський бог Нерей!

- А що ти можеш, коли ти бог?

- Що я можу? - замислився він. - Ну, приміром, ходити по воді, яко по суху.

Він і справді показав мені цей рідкісний і своєрідний фокус. А потім до нього підплив дельфін, і старий Нерей всівся на нього верхи, мов на морського коняку.

Аж тут прибув на мій дзвін адмірал, і все почалося знову.

- Який ти в бога бог, сто кашалотів тобі у пельку? - піддав сумніву заяву Нерея адмірал Ной Біблійний. - Бог сидить на небі з янголами, а не полощеться у воді з жабами. Може, ти цар пуголовків, звідки я знаю, щоглу тобі у пельку!

- Ах ти, сарделько порепана! - не на жарт розлютився морський дідок. Це я - цар пуголовків? Ах ти, стара шкапо, брудний мішок гною, кістяк усохлий, сто гвинтів тобі у печінку!

- А ти!.. А ти!.. - загарячкував у полемічному запалі й адмірал. Роздутий пухир, бульбашка на воді, гніздилище слимаків - ось хто ти! Сто восьминогів тобі в обійми!

Це був наче стихійний конкурс на звання лауреата солоного слова. І на суходолі до Потопу такі сутички по всіх крамницях траплялися. Ех, аж приємно згадати. Знаєте, як весело бувало? Лаються у черзі двос, і самі не знають чого. Так і зараз вийшло.

Нерей явно переважав - лайка була з вигадкою.

А наш адмірал хутко вичерпався в своїх убогих фантазіях.

- Заховай під картуз свою лисину, блазню! - хрипко, але голосно кричав морський володар. - Прибережи її для пекла! Там чорти з твоєї пустопорожньої коробочки бубон зроблять! Сто каракатиць тобі у кожну ніздрю!

- А ти... а ти... мокра курка - ось хто ти! - вже слабкувато боронився адмірал.

А Нерей, відчуваючи його слабину, повів переможний наступ:

- Слухай ти, недоумкуватий склеротику! Хочеш, я зараз покличу свого зятя бога Посейдона? Він як вилами-тризубом махоне - тут тобі й буря! Чи, може, покликати мого онука бога Тритона? Він як у раковину задудить - тут тобі й шквал! Та я й сам можу. Ось як дам зараз команду китам "Всі униз", підеш ти на дискусію до тигрових акул! Пліснява ти галета, сухопутний шпак, корабельний пацюк, беззуба швабра, харч для крабів, сто єдинорогів тобі у печінку!

Кити, видно, почули знайому команду і засовались. Днище затріщало. Ковчег загрозливо захитався. Екіпаж і пасажири злякано завмерли. Адмірал враз схаменувся.

- У мене наказ Всевишнього! - заголосив він. - Ось посвідчення! Я єдиний у бога патріарх, що врятувався!..

- Єдиний ти у бога дурень! - обірвав його розпачливі зойки Нерей. - А чи один ти отакий блаженний, це ще вилами мого зятя по воді писано. Сто холодних медуз на твою гарячу голову!

І під оплески присутніх та плескіт хвиль Нерей граціозно пірнув під воду. На цьому несподіваний концерт солоного слова закінчився. Цікаво, на що натякав морський володар?"