Через місяць у часописі "Небесний кур'єр" з'явилася об'ява: "Шукаємо сина, чоловіка і батька".

Наймані родиною жертви статистичної науки приватні пошукувачі збилися з ніг...

Несподівано з "Колоди" відрядили термінового гінця по "швидку допомогу". Поширилися чутки, ніби якийсь надто вразливий відвідувач з'їхав з глузду і тепер ломиться в усі келії, хоч на кожній с табличка: "ПРИЙОМУ НЕМА!".

А якщо цьому психові, що почуває себе на волі, потрапляє до рук хтось з парафіяльних головколодників, він штемпелює ух краденою печаткою. Отець-кадровик одразу відреагував наказом:

"ОСІБ З ПЕЧАТКОЮ ВВАЖАТИ НЕДІЙСНИМИ".

Перед "Головпостачзбутом" швидко ріс натовп вуличних гаволовів. Батько міста про всяк випадок підняв на сполох дружину. Вулицями посунули наглядачі на бронтозаврах. За порядком спостерігали й з птеродактилів.

Один нажаханий колодник, що потрапив до "недійсних", схвильовано ділився останньою новиною, не добираючи з переляку поштивих до зверхників слів:

- Нашу головну колоду псих заклинцював у дверях і зараз намагається пробитися діркоколом. Верещить на всю губу, мов свиня недорізана...

Інший свідок повагом оповідав:

- А ще раніше той псих підшив жрицю з передпокою до фоліанта з вхідними та вихідними паперами. Від нещасної дівчини поодверталися всі її залицяльники. То вони обіцяли носити її на руках, а тепер того фоліанта й з місця зрушити не можуть. Слабаки!..

Коротко кажучи, весь натовп з непідробною цікавістю чекав з'явлення психа народові.

Нарешті він з'явився в оточенні дванадцяти дужих приборкувачів.

Його несли на руках.

Псих, розмахуючи Великою Круглою Печаткою, звернувся до присутніх гаволовів з полум'яним закликом:

- Я всевладний Параграф Перший! На коліна, вірнопіддані параграфи! Бо всіх кину за графи!

Чи варто оповідати, що це був загадково зниклий і пошукуваний відчайдуха-обліковець?

Пізніше цю легендарну подію так довго переоповідали і з такими неймовірними подробицями, що вона перетворилася в міф про страхітливий лабіринт, де вхід с, а виходу нема, і де в похмурих закапелках никає моторошний, кровососний Монстр. І щороку те страховисько вимагає все нових жертв...

А кроки середнього прохача так і лишилися не обчислені: ні в кого із статистиків не стало відваги, щоб піти по слідах героя.

Це зробив старий Ной.

Але він, на жаль, не був обліковцем.

Правду кажучи, Носві страшенно поталанило: в парафії "Головколодапостачзбуту" саме був оголошений Тиждень боротьби з тяганиною.

Кожного бадьорили і надихали гасла:

ДІЙ ЗА ПРАВИЛОМ: ЗАЙШОВ і ОДРАЗУ ВИЙШОВ!

КОЖНІЙ СПРАВІ - ОДНУ ХВИЛИНУ!

ПАМ'ЯТАЙ: ЩОБ СКАЗАТИ "НІ", ПОТРІБНА ЛИШЕ МИТЬ!

ЛАСКАВО ПРОСИМО!

І справді. Тиждень боротьби з тяганиною був у розпалі.

В асортиментній келії Ноя зустріли по-діловому:

- Вам чого?

- Дерево гофер для будівництва ковчегу.

- Верф у вас с?

- А що це таке?

- А я звідки знаю?

- Чого ж питаєте?

- Про верф у вашому проекті сказано.

- То що ж мені робити?

- Спочатку зайдіть з вашим замовленням у конструкторське бюро за технологічними розрахунками.

У бюро Ноя зустріли по-діловому:

- Ковчег? 300 на 150 на 30? Цікава ідея... Стапелі збудували?

- А що це таке?

- А ми звідки знаємо?

- А що ж мені робити?

- Зайдіть з вашим замовленням до плановиків. Нехай спочатку ідею запланують. Поза планом ніяка ідея не піде...

У плановій келії Ноя зустріли по-діловому:

- Ковчегобудівник? Дуже перспективна професія! Можна сказати престижна! Обов'язково слід поставити ковчег на рейки залізного графіка! Але ми плануємо на твердій матеріальній основі. А де основа? Вказівка с матеріального забезпечення нема. Відтак вам лишається одне - зайти до постачальників.

У келії постачання Ноя зустріли по-діловому:

- Що вас цікавить?

- Дерево гофер для будівництва ковчега.

- Сміливий задум! Але спочатку зайдіть до келії збуту - хай дадуть згоду!

У келії збуту Ноя зустріли по-діловому:

- Вам чого?

- Згоду для келії постачання.

- Назвіть артикул!

- Який ще артикул?

- А мені звідки знати, який вам потрібен артикул? Ми будуємо чи ви?

- Та мені не артикул, а ділову деревину - дерево гофер для будівництва ковчега.

- Невже ви гадаєте, що я всі дерева пам'ятаю? З .мене задосить знання артикулів! Отож, зайдіть до келії номенклатури і там запитайте про артикул.

У келії номенклатури Ноя зустріли по-діловому:

- Чого вам тут треба?

- Артикул для келії збуту.

- А ум навіщо?

- Щоб дати згоду для келії постачання.

- Та ви нас не заплутуйте! Кажіть прямо: що вам потрібно?

- Артикул!

- Та який артикул?

- Дерева гофер згідно з вказівкою Всевишнього про будівництво ковчега.

- Здуріти з вами можна! Такого артикула нема! і дерево гофер не існує! Ходять тут усілякі...

- Але за проектом Всевишнього...

- Ми вам людською мовою кажемо: Всевишній за тією штурмівщиною забув дерево гофер сотворити! По валу він план таки дав, а от по номенклатурі не додав...

- Не може цього бути!

- Ха, не може бути! Та він навіть наших пращурів сотворив некомплектної Добре, що вчасно схаменувся. А то довелося б вам тепер до мавп звертатися...

- Що ж мені робити?

- Вам, діду, слід замовити реальний будівельний матеріал. Порадьтеся у келії промбудматеріалів.

До пізньої ночі чекали батька сини Ноєві. А сам патріарх знесилено звалився в якомусь глухому закапелку "Головколоди" і згорнувся клубочком на ніч, щоб зранку ринути до келії промбудматеріалів. Уже не було жодних сумнівів, що його там зустрінуть по-діловому: боротьба аж буяла...

Тиждень кінчався, а про батька - ні слуху ні духу. Пішов і як у воду впав.

Завбачливий Іафет заходився писати некролог, щоб заробити гроші. Істинно сказано: нема біди без добра.

Практичний Сім подався до батькової кошари, щоб визначити, скільки їдоків запросити на поминки.

Лише Хам пішов шукати грішне тіло необачного патріарха.

Хам - яке щастя! - знайшов батька ще живого. Це сталося наприкінці робочого дня. Патріарх, мов храмовий жебрак, канючив перед зачиненими дверима прийомного чистилища:

Крізь обшиті вогнетривкою дідьковою шкірою двері чистилища почувся обурений голос сторожовоу відьмочки:

- Я ж вам вже чорті-скільки казала: прийому нема і не буде! Тиждень боротьби з тяганиною закінчився! Слід було вкладатися у вказані строки!

- Серденько моє...

- От же зловредні ці старички!..

- Ходімо додому, тату, - похмуро сказав Хам.

Удома Ной, знесилений тижневою боротьбою з тяганиною, розпачливо оповідав:

- Сини мої! Я вибив з цих колодників дев'ятнадцять резолюцій, виканючив сорок один підпис і вимолив тридцять шість штампів та печаток різної конфігурації - трикутних, чотирикутних, прямокутних, круглих та овальних, малих і великих. Мені лишалося вполювати лише підпис головколодника, аж тут - о лишенько! - тиждень боротьби закінчився. Тепер оголосили місячник боротьби за удосконалення прийому відвідувачів. А вже удосконалюють зовсім страх! Хоч у стіну головою бийся. Та хіба допоможе? Тільки гулі наб'єш. Поки не удосконалять, прийому не буде...

- Тату! - раптом звівся на ноги Хам. - Благословіть на подвиг, тату!

І з цими словами він рішуче взяв зі столу проект ковчега, що від химерної суміші підписів, кольорових резолюцій та різнокаліберних печаток і штампів нагадував дивовижний мистецький шедевр, що й не снився навіть абстракціоністам.