Ох, ці янголи! Завдали нам клопоту...

Оповідають, ніби янголи небесні - прегарні хлопці. Поширився навіть стійкий вираз - "янгольське личко". Вони дуже чуттєві і вправні у любощах, чим скоряють жіночі серця. А головне - вони мають крила!

Місце проживання янголів - небеса. І хоч жодного з них ми не бачили, вони стіною повстали на заваді Контакту. З того часу, як ми прилетіли, ми досі не змогли порозумітися з мешканцями планети. Нам ніхто не вірить, що ми прибули з глибин Всесвіту!

А все чому? Бо ми, як і місцеві люди, ніяких крил за плечима не маємо. А далі - логіка проста: якщо крил нема, то й літати не можемо.

Цей опір лінивої, інертної думки ми ніяк не могли здолати. Коли на цю тему заходила мова, то ми почували себе, м'яко кажучи, безсоромними хвальками й самозванцями. А якщо казати не м'яко, то - пришелепуватими брехунами.

Як нам шляхом ретельних опитів пощастило дізнатися, янголи розподіляються на десять ієрархічних категорій:

кадошіми, або пресвяті (вони ж - архангели);

офаміми, або швидкокрилі;

ораліми, або найдужчі;

шасмаліми, або променисті;

серафіми, або іскрометні;

малахіми, або посланці;

елохіми, або господні;

бен-елохіми, або діти божі;

херувіми, або бикоподібні;

ішіми, або натхненні.

[Папа римський Григорій і "Великий" "святійшою булою", не питаючи божого дозволу, це "небесне воїнство" рішуче реорганізував. За його "вказівкою" янголи розподілені на три адміністративні ступені з трьома чиновними званнями в кожному: перший ступінь - серафіми, херувіми і престоли; другий - янголи сили, влади і панування; третій - янголи початку, архангели і рядові. "Генералів"-архангелів папа розжалував у "сержанти", а бичків-херувимів нагородив генеральськими еполетами. Цікаво: за що?]

Їхній патрон, що стоїть над усіма, ходить в божеському ранзі. Ім'я його - Всевишній.

Ось чому ми так поспішали до шинку. Нарешті відкриємо досі не розгадану нами таємницю! Підстави для таких сподівань були ґрунтовні: шинок тут відіграє функції інформаційного центру. А Великий Ог (мало того, що він сам янгольського походження) у цьому центрі сидить безвилазно! Та нас чекало чергове прикре розчарування.

Ледве ми побачили Великого Ога, як енциклопедист Кі Бер одразу науково визначив його місце в класифікаційній системі:

- Тваринний вид - викопний п'янтозавр, підвид - гігантопияк.

З одного погляду було ясно: на ґрунті хронічного алкоголізму у Великого Ога розвинулася так звана "слонова хвороба", яку науковці називають більш прозаїчно "гігантизмом суглобів".

- Навіщо вам це чудисько? - запитали ми шинкаря.

- Для реклами, - відповів той. - А реклама, щоб ви знали, рушій торгівлі! От ви - ледь прочули про Ога, як одразу прибігли до мене у шинок. Аж захекалися...

Що й казати, шинкар мав цілковиту рацію!

Засмучені, ми ні з чим повернулися на Диско-Літ.

- Так, проблема виявилася дуже складною для розв'язання, - замислено мовив Циркуль Кут, коли вислухав наш невтішний звіт.

- Що ж тепер робити? - розгублено закліпала блакитними очима, що їй вельми личило (я аж замилувався), Кра Суня.

- Що нам робити? - перепитав Циркуль Кут і з притаманною йому мудрістю виголосив: - Наполегливо долати тимчасові труднощі!

- А як? - діловито запитав я, готовий до нових всесвітньо-історичних звитяг у встановленні контакту між двома космічними цивілізаціями.

- Слід розшукати місцевого інтелектуала, - відповів супернавігатор.

- Ха-ха-ха! - науково прокоментував його зухвалий намір Кі Бер в регістрі іржаво-саркастичних модуляцій.

- Де ж ми шукатимемо цього унікума? - спалахнула ніжним рум'янцем ентузіазму (я аж вдруге замилувався) Кра Суня.

- Здається, я його вже намацав, - інтригуюче мовив Циркуль Кут.

- Невже? - дружно вигукнули ми усі троє в один голос.

- А ось послухайте, - запропонував Циркуль Кут. Він натиснув на пульті кнопку, що з'єднувала з інформбюро Диско-Теки, і попрохав:

- Будь ласка, дайте уривок, який я вам замовив.

З гучномовця залунав зразково відрегульований баритон без шморгання та астматичних хрипів:

"Оскільки значно збільшилася кількість людей, то з'явилися серед них дуже гарні дівчата. І найбільш яснолиці янголи покохали ух, внаслідок чого ступили на шлях збочень. І надихнулися вони, і мовили:

- Підемо на Землю і оберемо собі жінок поміж найчарівнішими дочками людськими".

- Як це романтично! - зітхнула Кра Суня і млосно зашарілася (я аж втретє замилувався).

А баритон не вгавав:

"Тоді Семіазас, якого Всевишній поставив князювати над найблискучішими янголами, мовив їм:

- Цей намір прекрасний, але я побоююсь, що ви не наважитесь здійснити його. Доведеться мені самому народити дітей від чарівних дочок людських.

Та всі заприсяглися:

- Даємо слово здійснити наш намір! і хай буде проклятий той, хто його порушить.

І поєдналися вони присягою. І було ух двісті душ попервах. І трапилося це в той час, коли жив Іаред, батько Єноха.

І подалися вони з небес разом і зійшли на гору Хермонську, гору присяг. І ось імена двадцяти найзатятіших поміж ними: Семіазас, Атаркуф, Арасіел, Хобабіел, Хорамам, Раміел, Сампсіх, Закінел, Балкіел, Азакіел, Фармар, Амаріел, Анагемас, Фаузаум, Саміел, Сарінас, Евміел, Тиріел, Юміел, Саріел. Вони та інші, і багато хто ще узяли жінок в дружини в році 1170-му по сотворінню світу. І від шлюбів цих народились велетні...".

- Ах, як це зворушливо! - зітхала і мліла Кра Суня, а я нею невтомно милувався.

- Що це? - запитав сухар Кі Бер.

- Книга місцевого інтелектуала Єноха, - пояснив Циркуль Кут.

- Хіба такий існує насправді? - здивувався я.

- Ось це я й доручаю вам з'ясувати, - мовив геніальний супернавігатор.

- Докладемо всіх зусиль! - щиро зобов'язалися ми в один голос.

Для нас не становило жодних труднощів з'ясувати, що єдиний придатний нам Єнох очолює поважну установу з дикою назвою "Головблажзабез". Наш корабельний синтетичний Мо-Зок без особливих труднощів розшифрував її як "головну парафію по забезпеченню блаженством".

Але чи він і є той дотепний інтелектуал, якого намацав геніальний Циркуль Кут?

Чи насправді саме він написав гостросюжетний апокриф про інтимні пригоди янголів на Землі?

Бо чи до лиця солідному патріархові найвищого чину вдаватися до фривольних і сумнівних літературних вправ?

Щось тут не те...

Однак нас окрилювало надією пряме посилання в рукописі на іареда, батька Автора. А наш Єнох з "Головблажзабезу" і був сином того Іареда. Я наголошую на цій обставині тому, що мався ще один Єнох - син карного злочинця Каїна.

Родовід блажзабезівського Єноха поки що в історії нічим не уславився. Тут, на Землі, щоб поніжитись у променях слави, треба або вибити когось, або вчинити щось вкрай аморальне, або верзти такі дурниці, які б всіх навіки вразили своєю непрохідною глупотою. І тоді, о диво, це старанно занотовується до місцевого часопису - Біблі].

Приміром, узяти рід Каїна, первістка прабатьків Адама і рви. Нащадків у нього вже досить багато: Єнох, Ірад, Мехіаель, Мафусал, Ламах, від якого на сьогодні сущі сини Іавал, Іувал, Тувалкаїн та дочка Ноема. А зажили гучної слави з усього цього генеалогічного древа лише двоє - Каїн, та Ламах.

З Каїном все ясно: він прирізав, мов баранця, рідного брата Авеля. А от з Ламахом - складніше.

Ламах примудрився уславитися подвійно - аморальністю і дурістю. Він укладався спати одразу з двома дружинами - Адою та Ціллею. Від кожної мав по двоє дітей. А молов таке, що вуха в'янули!..

- Жони Ламахові! - якось заволав він, що й занотовано в Біблії. Уважте слова мої: я вбив мужа і згубив отрока! Якщо за Каїна відплата буде всемеро, то за Ламаха в сімдесят разів всемеро.