І тоді робот висунув сміливу, але суто наукову гіпотезу, що містила в собі уже чимало реальних фактів:

- Інок написав - Єнох підписав.

- Для чого це інокові?

- Щоб мати хоч дещицю від безрозмірного патріаршого блаженства.

А я ж одразу відчував: щось тут не те...

Геніальний супернавігатор Циркуль Кут перебував у похмурій задумі.

- З вашого звіту мені важко щось второпати, - нарешті сказав він. - Це ж треба - ніяк не можемо налагодити Контакт! і це з істотами, які подібні до нас, як дві краплини Аш-два-о!

Ми усі троє - астроконсульт Кра Суня, робот-тлумач Кі Бер і я - скрушно зітхнули.

- На перший погляд, - вголос розмірковував Циркуль Кут, - в усіх цих подіях відсутня елементарна логіка. Але оманлива відсутність логіки лише свідчить про те, що ми погано вивчили логічні закони людського мислення. А ви не припускаєте, може, це якийсь ритуальний обряд або відгомін язичництва? - з надією запитав він.

Ми мовчки вбили очі долу.

- Коротко кажучи, - махнув у безнадії рукою Циркуль Кут, - нехай ситуацію проаналізує Мо-Зок.

Ми й не знали, що стоїмо на порозі страшної й непоправної катастрофи.

Коли в аналізаторі почали прокручувати двосторонню розмову космічних цивілізацій, що відбулася в святилищі патріарха "Головблажзабезу", Мо-Зок спочатку побуряковів, потім позеленів, нарешті набрав зловісного кольору фіолетового зміщення в світловому спектрі. А тоді нараз ще й затрусився, ніби його лихоманило короткими замиканнями.

Відтак натужно забелькотів:

- Бюррр... юррр... бюррро-у-у-у... крррат!..

І нарешті в останньому зусиллі розумової агонії провив, як пес, на місяць:

- ...-и-и-и-изм!

Наші серця стривожено затріпотіли: Мо-Зок раптом заговорив дикою, незрозумілою мовою, на яку його ніхто й ніколи не програмував!

Стало цілком ясно: разом з фіолетовим зміщенням Мо-Зок зсунувся із здорового глузду. Тепер його електрони закрутилися в непередбачених комбінаціях. Логічні ланцюжки порушились.

До того ж вже наступного дня з "Головблажзабезу" прибув терміновий посланець з спростуванням в одній руці і розпискою на його одержання в другій. Спростування було коротким, але рішучим:

Як не прикро, а нам доведеться негайно повертатися на Альдебаран. Тільки там, у гарантійній майстерні старого Кон Структора, ми зможемо приборкати бунтівні електрони Мо-Зку.

Між тим час минав.

В парафії патріарха Єноха скликали науково-теоретичну балаканину з питання прийому космічних гостей без довідок та командировочних посвідчень. В гострих дебатах з блискучими промовами виступили Гог, Магог і Демагог. Вони запропонували виявити в цьому кардинальному питанні наукову обережність та розсудливість. Внаслідок цих розумних пропозицій наукова думка не ухвалила ніякого рішення. Натомість порекомендувала створити ревізійну комісію, щоб на реальних фактах перевірити, чи це ми прилетіли, чи якісь інші, і звідки ми або якісь інші прибули - з Альдебарана чи з Сіріуса. Повноважним головою комісії одностайно було обрано патріарха Єноха.

Отже, ця загадкова людина летить з нами...

На борт зорельота він прибув з двома грубезними валізами. В одну напхав добові та готельні, а в другу - довідки на всі можливі й неможливі випадки життя в системі Альдебарана чи Сіріуса.

На урочисте зібрання з нагоди закриття нашого прильоту збігся велелюдний натовп.

Серед присутніх я впізнав пристаркуватого карного татя Каїна, святійшого розпусника Ламаха з обома дружинами, найстаріших молодиків Еноса, Ірада, Мафусала, Каїнана та Малелеула, славних ковчегобудівників Сіма, Іафета та Хама на чолі зі старшим виконробом Ноєм, меткого шинкаря з Великим Огом, так несподівано осиротілих лакуз Гога, Магога і Демагога, череду великомучеників під наглядом гарненької жриці з гадючими очима, а ще..."

На цьому рукопис космічного Аноніма, на превеликий жаль, уривається.

І що цікаво: наукова дискусія, яку започаткував патріарх Єнох, триває й понині. Відмінність у темі - дуже незначна. Якщо у допотопні часи гостро стояло питання "Прилетіли чи не прилетіли?", то тепер вчені мужі не менш гостро сперечаються по темі: "Прилітали чи не прилітали?"

Важко переоцінити всесвітньо-історичне значення знайденого рукопису. По-перше, ми з'ясували одне з найтемніших місць Біблії; по-друге, нині можем зробити реальніший висновок про причини Всесвітнього Потопу; по-третє, здогадуємося, чому Всевишній позбавив янголів плоті і перетворив ух у безтілесних істот. Але це - зовсім інша історія...

Тепер ми твердо знаємо, кого малювали первісні художники на скелях Сахари, хто залишив у джунглях Амазонки велетенські кам'яні кулі і хто збудував у Баальбеку циклопічний стартовий майданчик для зорельота.

Але ми не знаємо, чи прилетять до нас знову сміливі космічні мандрівники з Альдебарана?..

Уся ця прадавня історія почалася з дрібниці - ординарного наклепу штатного кляузника до Божої Канцелярії. Ось вона - від першої літери і аж до останньої крапки.