- Та що ви, батечко! Який дощ у спеку?

- А хіба це спека? От колись була спека! Пригадую, усі льодовики розтанули, а твердь земна до того всохла, що уся перегорбилася... Отаке було! Усім спекам - спека!

- Так уже ніхто й не пам'ятає, коли це було...

- Нагадаю недавню спеку, будь ласка! Вона лише якихось триста років, як минулася...

- Це ви про яку?

- А про ту, що призвела до перманентного заколоту. Пам'ятаю, сонце до того смалило, що модниці припинили вештатись до перукарень. Вийде молодиця на сонечко, і волосся само кучерявиться. Перманент готовий! А що вже перукарі небо сварили - страх! А потім вони змовилися між собою і гуртом виканючили у Всевишнього перше затемнення Сонця!

- Та коли це було...

- Як то коли? Зовсім недавно! У нашій місцевості й досі усі кучеряві, а засмаглі такі, ніби пропечені... А ви кажете - давно!

А вночі йому приснився блаженний сон. Ніби йому на ювілей п'ятсотліття небесні херувимчики подарували парасольку з непромокальної чортової шкіри. Але тільки-но патріарх зібрався за ту зворушливу турботу подякувати, як якась бісова душа почала у двері грюкати. І так несамовито грюкала, що старий прокинувся.

У двері й справді хтось нахабно ломився.

- Господи! - простогнав Ной. - і кого це глупої ночі до мене нечиста сила несе?

- Бога! - пролунало знадвору.

"Ой, лишенько! - жахнувся патріарх. - Що ж це я з дурного сну ляпнув?"

Тремтячими руками він похапливо відкинув клямку і впустив несподіваного гостя.

- Господи, ось я! - вичавив з себе.

- Бачу! - мовив Всевишній і суворо запитав: - Чи ти молив вранці спасти тебе і помилувати?

- Я, о господи!

- Так от: ти - єдиний, хто склав таке розумне й завбачливе моління. А тепер слухай і запам'ятовуй.

На порядку денному сімейної ради: що зробити, щоб себе не втопити?

Присутні: Ной, Сім, Іафет, Хам.

З коротким вступним словом виступив патріарх Ной:

- Сини мої! Ви вже знаєте з пророкування погоди, що протягом найближчого століття станеться вікопомна подія - Всесвітній Потоп. Не буду від вас приховувати: минулої ночі мені були спущені згори додаткові вказівки. Нашій невеличкій, але згуртованій навколо мене сім'ї дано надлюдьске завдання - у рекордно стислі сроки спорудити цільнодерев'яну плавучу базу за габаритами 300 на 150 на 30 ліктів. Для чого потрібен такий великий ковчег? Щоб під час вікопомної події врятувати на ньому від неминучої погибелі усякої тварі по парі. Які будуть думки і пропозиції?

Сім. Батьку і брати! Давайте без зайвої паніки подумаймо, чи буде це величне завдання нам під силу, якщо ми візьмемо за міру довжини, наприклад, лікті Хама?

Хам. До чого тут я?

Сім. А до того, милий братику, що лікті у тебе довжелезні, немов сажні.

Ной. Що ж ти пропонуєш, сину мій?

Сім. Я пропоную обрати за міру довжини лікті малогабаритні. Чого ми цим досягнемо? По-перше, достроково виконаємо почесне завдання! По-друге, збережемо не один куболікоть цінного будівельного матеріалу. По-третє, ці високі виробничі показники забезпечать нам премії та інші вияви матеріального і морального заохочення.

Хам. Оце утяв!..

Ной. Хаме, припини неорганізовані вигуки! Слово для виступу надасться Іафетові. Підготуватися - Хаму.

Іафет. Батьку і брати! Високе звання ковчегобудівника возвеличує...

Хам. Кого?

Іафет. ...накладає...

Хам. Що?

Іафет. ...і кличе!

Хам. Куди?

Ной. Востаннє попереджую: Хаме, припини!

Іафет. Ми, славні ковчегобудівники, творимо післяпотопну історію, бо споруджуємо перший у світі плавучий зоопарк за промовистими габаритами 300 на 150 на ЗО. Всі - на вахту! Всі, як один, будемо працювати і бога не забувати! Але не слід також забувати і святу молитву. Та одній людині не під силу і трудитися, і молитися у рекордно стислі строки. Ось чому я сміливо відкидаю недоречну зараз скромність, яка може тільки зашкодити загальній справі, і з усією відповідальністю даю вам слово: весь молитовний клопіт я беру на себе! Невтомно молитимусь з ранку до вечора за всю будівельну бригаду. Нашим виробничим гаслом хай буде: один - за всіх, всі - за одного!

Ной. Слово для виступу надасться Хамові.

Хам. Нарешті... Батьку і брати! Я чув тут дивні слова. Деякі промовці, бачу, ладні замість ковчега влізти в бочку з-під оселедців. А деяким надміру пишномовним базікам я хочу нагадати: скільки поклонів не бий, а лобом цвяха не заб'єш! Хочу звернути увагу зборів на інше, а саме на батьків дороговказ - узяти всякої тварі по парі" Але чи відомо шановним зборам, скільки на землі усього сущого?

Сім. А звідки нам знати?

Іафет. Регламент!

Ной. Помовч, Іафете! Хам діло каже...

Хам. Дозвольте познайомити збори з деякими науковими підрахунками. Тільки ссавців на землі існує близько 3500 видів. Додайте до них ще 8600 видів пернатих, підкиньте до загальної цифрової купи 5500 видів рептилій та амфібій, насипте туди ж 750 000 видів різних комах і 300.000 павукоподібних, подвойте усі цифри, і ви матимете 1.595.200 пасажирів. А я не рахував ще членистоногих, молюсків, хробаків, слимаків та інших нижчих безхребетних! Та на них усіх цілої ескадри ковчегів за відомими вам габаритами буде замало! Єдина втіха у тому, що нам не треба сушити голову над рибами: земля і так перетвориться на суцільний акваріум...

Голоси. Непогрішимий помилився! Треба негайно сповістити Всемилостивого! Хай підкаже нам Наймудріший!

Хам. Батьку і брати! Та хіба Непогрішимий визнає свої прикрі помилки? Таж він визнає лише одностайне схвалення! Ну, прийде до Божої Канцелярії наш науково обґрунтований запит, то й що? Невже ви вважаєте, що з нашого грому та дощ буде? Аж смішно! Ось що буде: бог-отець кивне на бога-сина, мовляв, той роззява. Бог-син звинуватить в огріхах бога-духа святого. А той знову припише усі прорахунки богові-отцю. І коло замкнеться! Ми тільки даремно згаємо час у цій знеособленій невеселій каруселі.

Ной (понуро). До чого ти ведеш, сину мій?

Хам. Ось до чого. Перше: міряти моїми ліктями. Друге: усяких тварів, сущих в рідині або водоплавних, з рахунків скидаємо і за борт кидаємо. Третє: тварин-гігантів, більших за слона, спишемо у допотопні, щоб майбутні палеонтологи на хліб мали. Інакше - ніяк! У одного диплодока черево таке, що наш ковчег... Якщо спаде ще якась путня думка, внесемо у генеральний план евакуації в робочому порядку. Ото й усе!

Пропозиції синів Ноєвих були поставлені на таємне голосування. Бюлетені кидали у місткий дзьоб пелікана. Після підрахунку голосів з'ясувалося: за пропозицію Хама було подано 2 (два) голоси, проти - 1 (один), утримався 1 (один). Таким чином, переважною більшістю голосів були ухвалені пропозиції Хама.

Статистики підрахували, що в середньому людина робить за день двадцять тисяч кроків. Але навіть сучасне Центральне статистичне управління не мас жодних цифрових даних про те, скільки кроків робить людина, якщо вона, приміром, просить дозволу будинкового управління поставити у своїй квартирі тимчасову перегородку. Перша і остання спроба розв'язати цю таємницю була зроблена ще в допотопні часи.

Щоб підрахувати оті кроки, один прадавній обліковець наважився на відчайдушний крок.

Цей сміливий дослідник з письмовим проханням куболіктя дров в одній руці та рахівницею в другій хоробро кинувся в ієрархічні хащі виробничої парафії "Головколодапостачзбут" (скорочено - "Колода").

Тиждень про героя не було ні слуху ні духу. Але його ще чекали з трудовою перемогою.

Ще через тиждень відчайдушного дослідника звільнили з роботи за прогул.