- Фі, як огидно! - з такою гидливою відразою закопилила рожеві губки Кра Суня, що я аж замилувався.

- Паталогічний потяг до злочину, - поставив непомильний науковий діагноз далекий від емоцій Кі Бер.

Рід же Єноха йде від третього сина Адама та рви, якого ніхто вже й не пам'ятає, бо за ним нема ніякого злочину. Хоч і важко було, та дізналися його звали Сіф. Так само поглинула плебейська безвість його нащадків Єноса, Каїнана, Малелеула та Іареда. Аристократизм без пролиття крові неможливий.

І от що найдивніше: обидва роди живі і досі у повному складі, починаючи від Каїна і Сіфа, яким минуло вже понад дев'ять сотень років. Правда, синтетичний Мо-Зок радить скорочувати вік патріархів у десять разів. А набавляють вони собі років, щоб зажити більшої суспільної ваги як люди з багатющим життєвим досвідом. Знову ж таки - це допомагає керувати. Недарма головна настанова всіх без винятків інструкцій складається з двох слів:

- Слухайся старших!

Головна кумирня по забезпеченню блаженством своїми архітектурними особливостями нагадувала канцелярську мегатумбу. З деяким хвилюванням ми переступили її поріг: це була перша установа на дивній планеті, яку ми наважились відвідати.

У прийомному чистилищі стояв крижаний холод і мертва тиша, хоч вздовж стіни нерухомо стояла досить довгенька черга. З облич закам'янілих відвідувачів ясно читалося, що всі вони - великомученики.

Стіна перед їхніми очима була шикарно орнаментована промовистими штампами на всі випадки службового життя:

ЗАЙДІТЬ ЗАВТРА!

РЕМОНТ!

ЗАЧИНЕНО НА ПЕРЕОБЛІК!

ЙДЕ НАРАДА!

ПРИЙОМУ НЕМА І НЕ БУДЕ!

ПЛЮВАТИ ЗАБОРОНЕНО!

Подейкують, що одного разу щось наплутали і табличку "Зачинено на переоблік" почепили на громадську вбиральню. Але це трапилося в іншій єпархії і до моєї космічної оповідки ніякого стосунку не мас.

Гарненька жриця гадючим поглядом гіпнотизувала чергу великомучеників. Не маю сумніву, що якби в цьому чистилищі з'явився гігантопітек, вона б вмить перетворила його в занюханого пігмея. Та на мене, що пройшов спеціальний психотерапевтичний гарт, її моторошні чари не діяли.

- Абра кадабра! - ввічливо сказав я.

Та не встиг робот-тлумач перекласти на людську мову моє альдебаранське привітання, як зі жрицею сталася дивовижна метаморфоза.

Дівчина легко піднялася з-за столу, привітно посміхнулася і привселюдно сотворила чудо: відчинила двері до святої святих - особистої кумирні патріарха найвищого чину.

Великомученики остовпіли.

- Пане Єнох, - ніжно проворкотіла ця спритна особа, - до вас іншомовна делегація...

- Хай заходять!

- Прошу! - усміхнене мовила вона і зачинила за нашими спинами двері.

Патріарх Єнох ніжився під ласкавими променями персонального німбу, явно розрахованого на ієрархічний виріст його носія. Зараз німб був патріархові не за розміром. Під ним вмістилося б з півдюжини таких носіїв, як Єнох, але самого патріарха це, очевидно, анітрохи не турбувало, а навпаки тішило.

Трійко штатних лакуз курили своєму владиці густий фіміам. На вилогах хитонів були написані імена кожного з них - Гог, Магог і Демагог.

- Абра кадабра! - привітався я.

- Здоровенькі були! - негайно переклав Кі Бер.

- Привіт, привіт, - кисло озвався патріарх.

- Арба дакарба акра бакра Альдебаран! - гордо повідомив я.

- Ми посланці планетної системи Альдебарана, - переклав робот.

- А тепер ви опинилися в системі сонцесяйного Єноха, - солодко проспівав Гог.

- Ми летіли багато світлових років, щоб зустріти братів по розуму, старався ретельний робот-тлумач.

- Зверніться в адресний стіл, - флегматичне порадив Демагог. - Там вам слід вказати рік народження братів, їхню стать, ім'я та по батькові, з якого коліна вони походять...

- Ми вже зустріли ух! - захоплено вигукнула розбурхана першим офіційним контактом з людьми Кра Суня.

- Нашій радості немає меж, - дещо стриманіше виголосив я обов'язкову контактну формулу.

- То чого ж ви вдерлися до мене? - раптом набурмосився патріарх. Командировочні посвідчення ви могли відмітити і в канцелярії...

- Ви нас не зрозуміли, - розгублено пролопотіла Кра Суня. - Ми прибули тунелем субпростору з позачасовими феноменами на пі-мезонному зорельоті!

- З неба! - більш дохідливе пояснив я, до краю спрощуючи повідомлення.

- А довідка у вас про це є? - з байдужим, аж сонним виразом на обличчі запитав Магог.

Я ошелешено замовк.

На нас дивилися, мов на ідіотів.

Кі Бер від безсилої люті скреготав усіма своїми блоками.

В прекрасних очах Кра Суні блищали сльози. Але я тієї миті навіть забув (сам не знаю, як це зі мною сталося) помилуватися цією вишуканою чарівницею. Замість того я зловісно просичав:

- Амба карамба!

Робот-тлумач не вважав за потрібне перекладати оті мої цілком приступні для розуміння слова.

- А ви не гарячкуйте, - зупинив мене патріарх. - Ми не такі дурні, як ви думаєте, і розуміємо, що ви прилетіли до нас, а не до мавп.

- Мавпи вам добових не випишуть і номер у готелі не замовлять, нахабно пояснив Демагог.

- Ми розуміємо також, - вів далі патріарх, - що, коли с в наявності зореліт, значить, хтось таки прилетів. Але ми не впевнені, чи це ви прилетіли, чи хтось інший. Не знаємо також, звідки ви або якісь інші з'явилися. Де гарантія, що ви або якісь інші прилетіли саме з Альдебарана, а не, скажімо, з Сіріуса? Такої гарантії у нас нема, бо у вас - ні довідок, ані посвідчень... Це ж несерйозно, громадяни! Ну, що я з вами тепер робитиму?

Ми пригнічено мовчали, переможені його залізною логікою.

- Ну то що, довго будемо в мовчанку грати і марнувати дорогоцінний час відповідальних працівників? - уже ласкавіше пробурчав Єнох, милуючись нашою цілковитою безпорадністю. - Скільки, кажете, мандрували?

- Краба аба!

- Ну, от бачите... Пару місяців ще витримаєте, нічого з вами не станеться. Відпочивайте, набирайтеся свіжих сил... А ми тим часом влаштуємо науково-теоретичну балаканину з питання прийому космічних заблуд без довідок та командировочних посвідчень. Мабуть, я сам, особисто, докладу всіх зусиль, щоб це питання поставити...

Остання його заява запалила кабінетних блюдолизів на схвальний спів.

- Руба! - гукнув Гог.

- А то й ребром! - помірковано додав Магог.

- Та ще й загострено! - захоплено верескнув й мерзотник Демагог.

Патріарх розчулено засвітився, як і його безрозмірний німб.

- Ідіть собі з богом, - помахав він нам ручкою. - і наступного разу записуйтесь на прийом у загальну чергу великомучеників. У нас, знаєте, демократичні правила прийому відвідувачів. Однакові для всіх...

Коли ми навшпиньки залишали святилище патріарха "Головблажзабезу" пана Єноха, я ще встиг почути солоденький шепіт:

- Правильно ви їх - цих літунів...

- Звалилися на нашу голову...

- Ота білява - натягла на себе "балон" і вже думас - цяця!

- Ваша правда, хлопці! Хоч би вчасно попередити про свій приліт, щоб ми встигли відповідно підготуватися. А то ж навіть жалюгідної промовки у нас нема... Ач, які швидкі!..

Коли ми вийшли з мегатумби на двір, Кра Суня засмучено мовила, ні до кого не звертаючись:

- Невже цей задерев'янілий німбознавець спромігся на зворушливий твір про янгольську любов?

- Ха-ха-ха! - з іржавими модуляціями прокоментував Кі Бер її риторичне запитання.

- А хто ж тоді? - озвався я. - Хтось із трійці лакуз постарався за шефа?

- Ха-ха-ха! - вже з модуляціями металевої труби відповів робот. - Це ж в якому куточку Всесвіту, у якій планетній системі ви бачили творчо обдарованих підлабузників?

Безумовно, наш несхибний робот мав цілковиту рацію!

- А яка твоя гадка, Кі Бере? - поцікавився я.