Зедд як і раніше не зводив очей з дверей.
— І тому ви тримаєте їх під замком.
— Так.
Зедд висмикнув ниточку зі свого темно-бордового балахона і подивився згори вниз на Аннеліну.
— Енн, я Чарівник першого рангу, і якщо б я всього цього не розумів, я не допомагав би тобі.
— Спасибі, — тихо сказала Енн. Зедд прикинув, які в них є варіанти.
Варіантів виявилося небагато.
— Якщо я правильно зрозумів, ти намагалася мені втовкмачити, що не знаєш, чи в своєму Натан розумі, але навіть якщо він і не божевільний, то все одно дуже небезпечний.
— Так, мабуть. Але Натан часто допомагав мені позбавити людей від страждань.
Кілька сторіч тому він попередив мене про Даркена Рала і повідомив про пророцтво, яке віщувало народження бойового чарівника. Річарда. Ми разом доклали чимало зусиль, щоб Річард міг спокійно вирости і щоб у тебе був час виховати з нього людину, яка скористалася б цим даром на благо людям.
— За це прийми мою вдячність, — кивнув Зедд. — Але ти начепила на мене нашийник, і це мені трохи не по душі.
— Я розумію. Не думай, що я це зробила заради власного задоволення.
Але відчайдушні обставини деколи вимагають відчайдушних дій. Я зробила те, що повинна була зробити, враховуючи можливість вельми неприємних наслідків. Чим швидше ми зловимо Натана, тим швидше ти звільнишся від Рада-Хань.
— І он то мені теж не подобається. — Зедд показав великим пальцем на небо у себе за спиною.
Енн не стала дивитися туди, куди він вказував. Вона і так знала, що там побачить.
— Яке відношення має червоний місяць до Натана? Звичайно, явище вельми незвичайне, але при чому тут воно?
— Я не казав, що це має відношення до Натана. Мені просто це не подобається.
Останні дні небо було затягнуте хмарами, і вночі вони пересувалися дуже повільно, через темряву і через те, що важко було розгледіти стежачу хмару, яку Зедд повісив над Натаном. На щастя, вони вже майже наздогнали пророка і відчували чарівну нитку, навіть не бачачи хмари. Взагалі то слідкуюча хмара потрібна було лише для того, щоб підвести переслідувачів на відстань, де відчувається ця нитка.
Зедд знав, що Натан десь неподалік, буквально в декількох сотнях футів. Така близькість до об'єкту переслідування, магія нитки, спотворювала всі відчуття Зедда і погіршувала його можливості користуватися даром. На такій відстані магія ставала схожою на гончу, яка нічого не бачить навколо, крім сліду жертви. Дуже незручна форма сліпоти — додатковий привід для занепокоєння.
Зедд міг би обірвати нитку, але це було ризиковано, поки вони не опинилися віч-на-віч з Натаном. Порвану нитку вже не можна відновити без фізичного контакту з об'єктом.
Снігопад теж заважав просуванню; Зедд з Аннеліною мерзли і відчували себе нещасними. Але сьогодні вдень хмари нарешті розсіялися, і Зедд з Енн чекали сходу місяця, щоб наблизитися до Натана при його світлі.
І обоє завмерли в німому подиві, коли місяць нарешті зійшов. Він зійшов червоним.
Спочатку вони подумали, що це через якусь димку, але, коли він повис у них над головами, стало ясно, що його колір абсолютно не пов'язаний із звичайними явищами природи. Гірше того, з-за хмар Зедд не знав, чи давно місяць став червоним.
— Зедд, — порушила нарешті довгее мовчання Енн. — Ти знаєш, що це значить?
Зедд дивився в бік, роблячи вигляд, що вивчає тіні.
— А ти? Ти ж прожила набагато довше мене. І напевне щось чула про подібне чудо.
Він почув шурхіт: Енн поїжилась під вовняним плащем.
— Ти ж Чарівник першого рангу. І я схильна покластися на твою думку в такого роду питаннях.
— З чого це ти раптом визнала мою думку гідною уваги?
— Зедд, не будемо сперечатися. За моє життя це знамення не спостерігалося, але я пригадую згадку про червоний місяць в одному древньому тексті часів великої війни. Там не було сказано, що це означає конкретно, — говорилося тільки, що вона обіцяє велику біду.
Зедд присів навпочіпки, сперся спиною на стіну і жестом запропонував Аннеліні влаштовуватися поруч. Та теж сіла, забравшись поглибше в тінь.
— У замку Чарівника є десятки бібліотек. Обширних бібліотек. Як правило, кожна не поступається за розміром книгосховищу Палацу Пророків, а багато з них навіть набагато більше. І там теж зберігається величезна кількість пророцтв.
Серед цих пророцтв були і такі, які вважалися настільки небезпечними, що їх тримали за потужними магічними щитами, захичаючими особисті апартаменти Чарівника першого рангу. Навіть старі чарівники, що жили в замку, коли Зедд був молодий, не мали доступу до цих книг. І навіть Зедд, ставши Чарівником першого рангу, прочитав далеко не усі. Але ті, що він встиг прочитати, надовго позбавили його сну.
— Добрі духи! — Продовжував він. — У замку така сила-силенна книг, що кожна бібліотека в колишні часи обслуговувалася цілим штатом кураторів. Без них знайти потрібну книгу було майже неможливо. Кожен з них досконально знав свою ділянку і міг сказати, чи міститься у книгах, що знаходяться в його веденні, необхідна інформація.
Але ще коли я був молодим, в бібліотеках залишалося лише два куратори. А дві людини не в змозі охопити усі знання, які зберігаються там. У цих книгах сила-силенна всяких відомостей, але знайти те, що потрібно, — задачка не з простих.
Можна померти від старості, перш ніж це вийде. У молодості мені показали найбільш важливі книги з історії, магії і, зрозуміло, збірники пророцтв. Моє навчання, власне, цими книгами і обмежилося.
— Так як щодо червоного місяця? — Не відставала Енн. — У книгах, які ти прочитав, сказано щось про нього?
— Так. Але те, що я прочитав, було досить туманним, згадувалося про нього тільки побіжно. Шкода, що я тоді не досліджував цей предмет більш уважно, але, на жаль, в той час інші речі займали мою увагу.
— І що ж там говорилося?
— Якщо я правильно пам'ятаю — а я в цьому не певен, — то щось про щілини між світами. У книзі було написано, що в разі утворення такої щілини попередженням про це буде поява протягом трьох ночей червоного місяця.
— Три ночі. Враховуючи безперервну хмарність в останні дні, він цілком може висіти вже третю ніч. А якби хмари не розійшлися? Тоді б місяця ніхто і не побачив.
Зедд примружився, пригадуючи.
— Ні… Ні, там говорилося, що той, кому це знамення призначене, буде бачити червоний місяць всі три ночі.
— Не розумію. Що за щілина може утворитися між світами?
— Хотів би і я знати. — Зедд відкинув сиву голову на стінку. — Коли Даркен Рал відкрив шкатулки Одена, теж утворилася дірка в завісі, через яку в наш світ ледь не проник Володар, але тоді ніякого червоного місяця не було.
— Тоді, може бути, там було сказано не про щілину. Може, ти не те згадав.
— Можливо. Але я твердо пам'ятаю, що він віщував щось вельми недобре.
Енн співчутливо торкнулася його руки — жест, якого раніше вона собі не дозволяла.
— Зедд, як тільки Натан буде у нас в руках, я зніму з тебе Рада-Хань. Ти поспішиш в Ейдіндріл і з'ясуєш, в чому справа. Ні — ми всі разом туди вирушимо. Я впевнена, Натан зрозуміє серйозність того, що відбувається і погодиться допомогти.
— По-моєму, непогана угода. Я допомагаю тобі зловити Натана, а ви мені розібратися з червоним місяцем.
— Значить, домовилися. Ми добровільно допомагаємо один одному. Повинна зізнатися, це приємна зміна в наших відносинах.
— Невже? — Вигнув брову Зедд. — Тоді чому б тобі не зняти з мене нашийник?
— Зніму. Як тільки Натан буде у нас в руках.
— Натан значить для тебе більше, ніж ти готова визнати. — Деякий час Аннеліна мовчала.
— Так і є. Ми працювали разом протягом сотень років. Звичайно, Натан ходяче занепокоєння, але в нього благородне серце людини. — Її голос упав, і вона відвернулася. Зедду здалося, що вона змахнула сльозу. — І мені дуже дорогий цей невиправний, чудовий чоловік.
Зедд подивився з-за рогу на зачинені двері заїжджого двору.
— І все ж мені це не подобається, — прошепотів він. — Щось тут не так. І дорого б я дав, щоб дізнатися, що саме.
